Ухвала

від 31.10.2014 по справі 578/581/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №578/581/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Щербина А. С. Номер провадження 22-ц/788/1718/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 49

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Маслова В. О.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 07 серпня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 07 серпня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрований 30 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Краснопільського районного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 25.

Залишено без змін прізвище позивача після розірвання шлюбу - «ОСОБА_4».

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харцизьк, Донецької області, який відбуває покарання в Харківській виправній колонії № 43, 17 отр., 173 бригада, м. Харків, вул. Таджицька, 17, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 07 серпня 2014 року і до досягнення дитиною віку повноліття, стягуючи аліменти на користь матері, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду в частині розірвання шлюбу скасувати і призначити подружжю строк на примирення, а також встановити дійсну причину розлучення.

Крім того, відповідач зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині стягнення аліментів, так як відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не встановив дійсну причину припинення їх сімейних відносин, а посилання позивачки на те, що вона зустріла іншого чоловіка, з яким має намір створити нову сім'ю ставиться відповідачем під сумнів і, як він стверджує, було сказано нею лише для того, щоб суд розірвав шлюб між ними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_4 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 30 червня 2010 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. За цей час у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5, батьком якого є відповідач ОСОБА_3 (а.с.4, 5).

Подружні відносини між сторонами припинені у зв'язку із втратою довіри, поваги та порозуміння. На сьогоднішній день дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 і знаходиться на її утриманні (а.с.7).

Задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що сімейне життя між сторонами не склалося, тому їх подальше спільне життя, як і збереження шлюбу також, є неможливим, так як в противному випадку постраждають інтереси позивачки. Крім того, як вказав суд, сторони тривалий час не проживають разом, оскільки відповідач знаходиться в місцях позбавлення волі, що також має істотне значення для висновку про те, що їх сім'я фактично розпалась.

Щодо вимог позову про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, то суд першої інстанції виходив з того, що їх син проживає разом з матір'ю ОСОБА_4, тому відповідач, як батько дитини, зобов'язаний також приймати участь в його утримуванні до досягнення ним повноліття. При цьому, суд першої інстанції визначив аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів відповідача, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вимогами ст.112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як передбачено вимогами ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина,інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, наявність у них малолітньої дитини, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, так як сторони довгий час не проживають разом з об'єктивних причин, на що також вплинула поведінка відповідача, пояснення позивачки про те, що вона не бажає перебувати у шлюбі з відповідачем внаслідок втрати до нього довіри та поваги, тому, на думку колегії суддів, є всі підстави вважати, що збереження шлюбу між сторонами суперечило б інтересам позивачки, яка наполягає на розірванні шлюбу, що має істотне значення і свідчить про обґрунтованість вимог позову в цій частині.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що у позивачки є інший чоловік та на інші причини подачі даного позову не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, але, в той же час, свідчать про дійсні взаємини подружжя, що їх шлюб фактично розпався, тому вжиття заходів для примирення, про що просить відповідач, не буде відповідати інтересам збереження їхнього шлюбу.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на незгоду відповідача з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення аліментів, оскільки він відбуває покарання в місцях позбавлення волі, то до них колегія ставиться критично, беручи до уваги обставини того, що він зобов'язаний, як і позивачка також, утримувати свою дитину до досягнення неї повноліття.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні розміру аліментів суд керувався принципом розумності і справедливості, а також врахував передбачені ст.182 СК України обставини щодо цього.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Оскільки відповідач при подачі апеляційної скарги не сплатив судовий збір, про що йдеться в ухвалі Апеляційного суду Сумської області про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 21 жовтня 2014 року, тому з нього на користь держави підлягає стягненню несплачена сума судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 07 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 243 грн. 60 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -