Рішення

від 22.10.2014 по справі 908/2817/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 9/66/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 Справа № 908/2817/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" (39083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне Право" (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 9, кв. 29)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-плюс" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 108)

про стягнення суми 138926,40 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Литвиненко Я.А. (дов. № 1/08 від 19.08.14)

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: Мельниченко Х.Ю. (дов. № б/н від 03.06.14)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача -1 суми штрафу в розмірі 1000 грн. та з відповідача-2 суми штрафу в розмірі 137926,40 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2817/14, судове засідання призначено на 26.08.2014р. Ухвалою суду від 26.08.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.09.2014р. Ухвалою суду від 16.09.2014р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено на шість днів - до 13.10.2014р., розгляд справи відкладено на 13.10.2014р. Ухвалою суду від 13.10.2014р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено на дев'ять днів - до 22.10.2014р., розгляд справи відкладено на 22.10.2014р.

22.10.2014р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору поставки № 235П/ОД-10.13 від 25.10.2013р., позивач передав у власність відповідачу-2 товар на загальну суму 231544 грн. Умовами договору сторони визначили, що оплата за товар буде здійснюватися за відповідним графіком в чотири етапи. Відповідачем-2 було в повному обсязі здійснено оплати з отриманий товар, однак, при цьому, було порушено графік оплати. Пунктом же 8.4. договору сторони визначили, що за порушення строків оплати відповдіач-2 сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від вартості товару, визначеній у специфікації. На підставі даного пункту позивачем було нараховано відповідачу-2 штраф в розмірі 138926,40 грн. 18.12.2013р. між позивачем та відповдіаем-1 було укладено договір поруки № 235-1ПР/ОД-07.13, за умовами якого, відповдіач-1 поручився перед позивачем за виконання всіх грошових зобов'язань з боку відповідача-2, що виникли у останнього на підставі договору поставки № 235П/ОД-10.13 від 25.10.2013р. В частині сплати неустойки у вигляді пені та штрафу відповідальність поручителя обмежується сплатою грошових коштів в розмірі не більше чим 1000 грн. (п. 3.3. договору поруки). У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача-1 суму штрафу в розмірі 1000 грн., з відповідача-2 - суму штрафу в розмірі 137926,40 грн.

Відповідач-1 у судові засідання не з'являвся, але у своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 15.09.2014р., зазначив, що ним дійсно не були виконані обов'язки та не проведенні розрахунки за договором поруки № 235-1ПР/ОД-07.13 від 18.12.2013р. Проти позовних вимог не заперечує.

Відповідач-2 підтримав позицію викладену у запереченні на позовну заяву, яке надійшло до суду 08.10.2014р., зазначивши, зокрема, наступне. При виконанні умов договору поставки № 235П/ОД-10.13 від 25.10.2013р., а саме при здійсненні відповідачем оплати згідно графіку, мало місце зміщення розрахунків на суму 5000 грн., що складає приблизно 2,16% від загальної вартості, яка була погашена разом з останньою оплатою. Відповідно до ст. 617 ЦК України сторона звільняється від відповідальності, якщо порушення сталося внаслідок випадку. Під випадком розуміється діяння, яке не викликано чиїмось наміром або необережністю, тобто зі сторони відповідача-2 відсутня вина. ТОВ "Максімум-плюс" було вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання умов договору, а тому відповдіач-2 звільняється від відповідальності. Крім того, зазначив, дана справа підсудна господарському суду Одеської області. Що стосується договору поруки № 235-1ПР/ОД-07.13 від 18.12.2013р., то, як зазначив відповідач, його укладено набагато пізніше ніж договір поставки. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013р. між ТОВ "Зевс" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Максімум-плюс" (покупець, відповідач-2 у справі) був укладений договір поставки № 235П/ОД-10.13, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених даним договором, передати (поставити) покупцю у зумовлені сторонами строки автонавантажувач дизельний DOOSAN D30G (товар), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти такий товар, і сплатити за нього певну грошову суму у зумовлені сторонами порядку та строки (п. 1.1. договору).

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31.12.2014р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором, які виникли під час його дії.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, загальна кількість, комплектність, характеристики товару та інші додаткові умови зазначаються в узгоджених і підписаних сторонами специфікаціях (додаток № 1 до даного договору), які є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.1. договору сторони домовились, що вартість кожної окремої партії товару, порядок та строки її оплати установлюються і зазначаються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору, із зазначенням еквіваленту вартості товару в іноземній валюті, з урахуванням коефіцієнту.

Згідно з п. 3.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної передачі від продавця до покупця за видатковою накладною та актом приймання-передачі.

Специфікацією № 1 від 25.10.2013р. сторонами було визначено найменування товару, комплектація, вартість однієї одиниці товару, кількість та вартість товару. Так, вартість товару становить 231544 грн. з ПДВ. Також погоджено порядок оплати товару, а саме: платіж № 1: попередня оплата в розмірі 20% від вартості товару, що складає 46308,80 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 5 банківських днів, з моменту підписання даної специфікації; платіж № 2: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 30 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 3: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 60 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 4: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 90 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 5: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 20 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 6: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 150 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2013р., на виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 231544 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 9049 від 06.11.2013р., яка підписана та скріплена печатками обома сторонами, та актом приймання-передачі навантажувача та його складових частин, який також містить підписи та печатки сторін.

Відповідач-2, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив в повному обсязі, що підтверджується довідкою ПАТ «УкрСиббанк» за вих. № 744/48-3-39г від 16.05.2014р., копія якої знаходиться в матеріалах справи. Однак, перерахування коштів здійснювалося з порушенням строків оплати, встановлених у Специфікації № 1 від 25.10.2013р. Відповідачем-2 було порушено строки здійснення платежів № 3, № 4 та № 5.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

Так, згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 8.4. договору поставки сторони, зокрема, домовились, що за порушення покупцем передбачених у відповідних специфікаціях до даного договору строків сплати постачальнику вартості товару більше ніж на 5 банківських днів, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості товару, визначеній у відповідній специфікації до даного договору.

18.12.2013р. між ТОВ "Зевс" (кредитор) та ТОВ "Приватне Право" (поручитель, відповідач-1 у справі) був укладений договір поруки № 235-1ПР/ОД-07.13, відповідно до умов якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання всіх грошових зобов'язань з боку ТОВ "Максімум-плюс" (боржник, відповдіач-2 у справі), що виникли у останнього на підставі договору поставки № 235П/ОД-10.13 від 25.10.2013р. (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п.1.1. договору поруки).

У пункті 2.1. договору поруки зазначено, що за даним договором забезпечуються грошові зобов'язання боржника, встановлені в пунктах 1.1., 8.4. та 8.5. основного договору, а також в пунктах 5.3., 5.4., 5.5. та 5.6. Специфікації № 1 від 25.10.2013р. до основного договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне, повне та своєчасне виконання боржником зобов'язання за основним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки у вигляді пені та штрафу, з урахуванням встановлених в п. 3.3. даного договору обмежень.

Пунктом же 3.3. договору передбачено, що в частині сплати неустойки у вигляді пені та штрафу відповідальність поручителя обмежується сплатою грошових коштів в розмірі не більше чим 1000 грн.

Згідно п. 4.2., п. 6.1. договору поруки строк дії поруки за даним договором складає до 31.12.2014р. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. включно.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вже зазначалось, факт порушення зобов'язання відповідачем-2 щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару судом встановлений.

У зв'язку з порушенням строків оплати товару, на підставі п. 8.4. договору поставки та п. 3.3. договору поруки, позивач нарахував відповідачу-2 штраф в розмірі 137926,40 грн., відповідачу-1 - штраф в розмірі 1000 грн. Штраф складається з: 20% штрафу від вартості товару за порушення строку здійснення платежу № 3 в розмірі 46308,80 грн.; 20% штрафу від вартості товару за порушення строку здійснення платежу № 4 в розмірі 46308,80 грн.; 20% штрафу від вартості товару за порушення строку здійснення платежу № 5 в розмірі 46308,80 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що застосування до відповідачів господарської санкції у вигляді штрафу за неналежне виконання відповідачем-2 господарського зобов'язання - порушення строків оплати товару, є законним. Проте, позивач необґрунтовано здійснив нарахування штрафу (заявив до стягнення) в розмірі 20% від загальної вартості товару за кожен факт порушення строків оплати понад 5 банківських днів. Нарахування позивачем тричі 20% штрафу на суму 231544 грн. призведе до притягнення відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення тричі, що суперечить приписам статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, це суперечить п. 8.4. договору поставки, яким передбачено, що за порушення покупцем передбачених у відповідних специфікаціях до даного договору строків сплати постачальнику вартості товару більше ніж на 5 банківських днів, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості товару, визначеній у відповідній специфікації до даного договору.

Таким чином розмір штрафу становить 46308, 80 грн. - 20% від вартості поставленого товару.

Станом на день розгляду спору, ані відповідач-1, ані відповідач-2 доказів перерахування позивачу заявлених до стягнення сум не надали.

Оскільки п. 3.3. договору поруки обмежено відповідальність поручителя щодо сплати штрафу сумою 1000 грн., то з відповдіача-1 підлягає стягненню штраф в розмірі 1000 грн.

З відповідача-2 підлягає стягненню штраф в розмірі 45308,80 грн.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача-2 викладені у відзиві спростовуються наведеним вище, а також наступним. Щодо доводів відповідача-2 про те, що даний спір підлягає вирішенню у господарському суді Одеської області, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, даним правом і скористався позивач подавши позов до господарського суду Запорізької області - за місцезнаходженням відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне Право". Щодо посилання відповідача-2 на неможливість сторін делегувати або передавати свої права та обов'язки, пов'язані з виконанням договору поставки, третій особі, без письмової згоди іншої сторони, про що йдеться в п. 7.2.3. договору поставки, слід зазначити наступне. Оскільки договір поруки за своєю правовою природою не є договором поставки, тому п. 7.2.3. договору поставки (щодо неможливості делегування прав або обов'язків саме за цим договором третій особі) ніяким чином не відноситься до прав та обов'язків сторін за договором поруки. Тобто, п. 7.2.3. договору поставки свідчить про неможливість делегування повноважень саме Постачальником та Покупцем третій особі, однак не врегульовує можливості виникнення прав та обов'язків між Поручителем та Кредитором за договором поруки. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 14.08.2012р. (копія Постанови додана позивачем до письмових пояснень, які надійшли до суду 22.10.2014р.).

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне Право" (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 9, кв. 294 код ЄДРПОУ 39010131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" (39083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9; код ЄДРПОУ 25483198) суму 1000 (одна тисяча) грн. штрафу, суму 20 (двадцять) грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-плюс" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 108; код ЄДРПОУ 34871770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" (39083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9; код ЄДРПОУ 25483198) суму 45308 (сорок п'ять тисяч триста вісім) грн. 80 коп. штрафу, суму 906 (дев'ятсот шість) грн. 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову -відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 29.10.2014р.