Постанова

від 24.10.2014 по справі п/811/3073/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2014 року Справа № П/811/3073/14

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Автотексопласт» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Приватне підприємство «Автотексопласт» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної держаної податкової інспекції № 0004071500 від 28.07.2014 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 65498,00 грн. та № 0004061500 від 28.07.2014 р. про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 68945,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну позапланову документальну перевірку приватного підприємства «Автотексопласт», (код ЄДРПОУ 38572306) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток за 2013 рік за вересень-жовтень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» (код ЄДРПОУ 36702052), внаслідок чого було складено акт від 19.06.2014 року № 263/2200/38572306.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2014 року № 0004071500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 65498,00 грн., з якої основного платежу - 52398,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 13100,00 грн., від 28 липня 2014 року № 0004061500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68945,00 грн., з якої основного платежу - 55156,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 13789,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.07.2014 року № 0004071500, № 0004061500 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначено, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, де зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволені.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову документальну перевірку приватного підприємства «Атотексопласт», (код ЄДРПОУ 38572306) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток за 2013 рік за вересень-жовтень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» (код ЄДРПОУ 36702052) (а. с. 28-47).

В акті № 263/2200/38572306 від 19.06.2014 року зазначено, що перевіркою зокрема встановлено порушення:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 52398,05 грн..

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Віват Бізнес ЛТД», код ЄДРПОУ 36702052, на суму 55155,84 грн., в т.ч. за вересень 2013 року в сумі 20273,92 грн., за жовтень 2013 року в сумі 34881,92 грн.

28 липня 2014 року на підставі акту перевірки Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004071500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 65498,00 грн., з якої основного платежу - 52398,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 13100,00 грн. та № 0004061500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68945,00 грн., з якої основного платежу - 55156,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 13789,00 грн. (а. с. 48, 50).

В Акті перевірки зазначено, що до Світловодської ОДПІ надійшли Акти перевірок, а саме : від 03.12.2013 р. № 1978/26-57-22-06-09/36702052 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» (код ЄДРПОУ 36702052) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р.» ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та від 03.02.2014 р. № 110/26-57-22-06-09/36702052 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» (код ЄДРПОУ 36702052) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р.» ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зазначених актів не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Віват Бізнес ЛТД», код ЄДРПОУ 36702052 по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р., встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період року, які підпадають під визначення ст.. 134, ст.. 138, ст.. 185, ст.. 198 Податкового кодексу України за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р., податкові зобов'язання та податковий кредит сформовані ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р. підлягають зменшенню до « 0».

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Віват Бізнес ЛТД».

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Автотексопласт» та його контрагентом, а саме: Договір поставки товарів № 23-09 від 23.09.2013 р. (а.с. 105-108), копії рахунків-фактур, копії товарно-транспортних накладних, копії податкової та видаткової накладних, копії подорожніх листів.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагенту, складеного посадовими особами податкових органів за місцем його реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та вищезазначеними контрагентами є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, був платником податку на додану вартість.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Світловодською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 28.07.2014 року №0004071500, № 0004061500, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 268,89 грн. здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Автотексопласт».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги приватного підприємства «Автотексопласт» - задовольнити.

Визнати протиправними скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної держаної податкової інспекції № 0004071500 від 28.07.2014 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 65498,00 грн. та № 0004061500 від 28.07.2014 р. про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 68945,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Автотексопласт» судовий збір у розмірі 268,89 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.