Ухвала

від 16.04.2015 по справі п/811/3073/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № П/811/3073/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року по справі № П/811//3073/14 за адміністративним позовом приватного підприємства «Автотексопласт» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Автотексопласт» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових - повідомлень рішень Відповідача №0004071500 від 28.07.2014 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 65498.00 грн., та № 0004061500 від 28.07.2014 року про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 68945.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, прийнятих за результатами перевірки взаємовідносин Позивача з ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» оскільки господарські операції були спрямовані на настання реальних правових наслідків обумовлених ними та підтверджуються належним чином сформованими первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Відповідача №0004071500 від 28.07.2014 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 65498.00 грн. та №0004061500 від 28.07.2014 року про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 68495.00 грн.

Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Відповідача була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП «Автотексопласт» (ЄДРПОУ 38572306) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток за 2013 рік за вересень - жовтень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «ВіватБізнес ЛТД».

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.138.1 п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму у розмірі 52398.05 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит по операціях з ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» (код ЄДРПОУ 36702052) на суму 55155.84 грн., в т.ч. за вересень 2013 року у сумі 20273.92 грн., за жовтень 2013 року у сумі 34881.92 грн.

На підставі зазначеного акту, 28.07.2014 року Відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0004071500, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 65498.00 грн., в тому числі за основним платежем - 52398.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13100.00 грн. та податкове повідомлення рішення №0004061500, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 68945.00 в тому числі за основним платежем - 55156.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13789.00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення зазначених податкових повідомлень рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 28.07.2014 року №0004071500 та №0004061500 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем правомірно було сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово - господарських операцій, а також, Позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даним взаємовідносинам.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання Позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток, стали висновки акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києсі про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віват Бізнес ЛТД», яким було встановлено, що у зазначеного підприємства відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі - продажу ПП «Автотексопласт» (код ЄДРПОУ 38572306) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже ПП «Автотексопласт» є кінцевим споживачем, а саме «вигодо набувачем».

Суд апеляційної інстанції не приймає зазначені доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» згідно договору поставки товарів від 23.09.2013 року.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ним.

Але, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Віват Бізнес ЛТД».

Відповідно до п.1 договору поставки товарів від 23.09.2013 року, постачальник зобов'язується по заявкам покупця у строки, обумовлені договором, поставляти та передавати у власність покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору.

Факт виконання умов зазначеного договору та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкові накладні №93 від 30.09.2013 року, №38 від 09.10.2013 року, №109 від 25.10.2013 року, №140 від 31.10.2013 року, видаткові накладні №93 від 30.09.2013 року, №38 від 09.10.2013 року, №109 від 25.10.2013 року, №140 від 31.10.2013 року.

Виконання умов договору поставки товарів від 23.09.2013 року, та здійснення транспортування товару, підтверджують: товарно-транспортні накладні №000065 від 30.09.2013 року, №000069 від 09.10.2013 року, №000076 від 25.10.2013 року, №000076 від 31.10.2013 року, подорожні листи №9103-008370 від 30.09.2013 року, №107/008374 від 09.10.2013 року, №112 від 25.10.2013 року, №113 від 31.10.2013 року,

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Тобто, зазначеними вище документами підтверджується факт реального здійснення господарської операції між Позивачем та ТОВ «Віват Бізнес ЛТД», та відповідно правомірність віднесення коштів до податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Віват Бізнес ЛТД», а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення від 28.07.2014 року №0004071500 та №0004061500 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством, що свідчить про необхідність їх скасування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року по справі № П/811/3073/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко