Постанова

від 29.10.2014 по справі 802/3250/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 жовтня 2014 р. Справа № 802/3250/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представників позивача: Сковоронського І.В., Максимчука А.І.,

представників відповідача: Терепи С.В., Кіт С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Самара-Агро" (далі - ПП "Самара-Агро") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство "Гол-Сим-Агро" про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

01 вересня 2014 року ПП "Самара-Агро" звернулося в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006912201, №0006922201, №0006932201 від 08 серпня 2014 року, які прийняті на підставі акту від 24 липня 2014 року №2009/2201/37849685 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014 року". На думку позивача вказані податкові-рішення є безпідставними, прийнятими всупереч законодавству України, а тому підлягають скасуванню. Зауважили, що в акті перевірки Вінницька ОДПІ не навела доказів порушення ПП «Самара Агро» положень п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.138.2 та п.138.8 ст. 138, п.198.6 ст.198 та п.15 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України. Також наголосили, що твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем із своїм контрагентом договору через відсутність в останнього необхідних умов (земельних ділянок, матеріально-технічної бази та трудових ресурсів), не є підставою для позбавлення ПП «Самара-Агро» права на податковий кредит, оскільки підприємство виконало всі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру належного йому податкового кредиту.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство "Гол-Сим-Агро" (далі - ФГ «Гол-Сим-Агро»).

Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали. Податкові повідомлення-рішення №0006912201, №0006922201, №0006932201 від 08 серпня 2014 року просили визнати недійсними та скасувати, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях наданих до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись завчасно та належним чином, шляхом направлення повістки за адресою реєстрації підприємства внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою "фермерського господарства в селі Пасинки не існує".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що юридична особа ПП "Самара-Агро" зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29.09.2011 року запис №11491020000001394, взято на податковий облік Вінницькою ОДПІ 30.09.2011 року за №18733, код ЄДРПОУ 37849685.

Згідно із планом проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Самара-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, на підставі направлень від 09 липня 2014 року №1824/22, №1825/22 державними податковими ревізорами-інспекторами з 09 по 17 липня 2014 року проводилась позапланова документальна перевірка ПП "Самара-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 травня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 липня 2014 року №2009/2201/37849685 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Самара-Агро» (а.с. 8-27), у якому встановлено наступні порушення:

-пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14 п. 44.1 ст. 44, п.138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 123160 грн., в т.ч. за 2013 рік - 123160 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п.15 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року на суму 30377 грн., у тому числі за січень 2014 року - 30377 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.01.2013 року по 31.05.2014 року на суму 99265 грн., у тому числі за травень 2014 року - 99265 грн.

На підставі акта перевірки Вінницької ОДПІ прийняті оспорюванні повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року:

- №0006912201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 37971 грн., з яких - 30377 грн. за основним платежем та 7594 грн. штрафні санкції (а.с. 28);

- №0006922201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99265 грн. (а.с. 29);

- №0006932201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 153950 грн., з яких - 123160 грн. за основним платежем та 30790 грн. - штрафні санкції (а.с.29-а).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом досліджувались господарські операції між ПП «Самара-Агро» та ФГ «Гол-Сим-Агро» по договору поставки №12/05 від 24 грудня 2013 року (а.с.30-31).

В грудні 2013 року ФГ «Гол-Сим-Агро» поставило ПП «Самара-Агро» товар по договору поставки №12/05 від 24 грудня 2013 року, а саме: насіння соняшника в кількості 228,78 тон по ціні 3400 грн. за тону, на суму 777852 грн., в тому числі податок на додану вартість 129642 грн., вартість товару без ПДВ - 648210 грн., про що свідчать наступні матеріали наявні в матеріалах справи:

1. на партію товару в кількості 34,02 тони (а.с. 32-34)

- видаткова накладна №112 від 24.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна БЗС №503406 від 23.12.2013 року;

- податкова накладна №1/2 від 24.12.2013 року (з відміткою про реєстрацію у ЄРПН);

2. на партію товару в кількості 74,56 тони (а.с. 35-38)

- видаткова накладна №113 від 25.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна БЗС №503407 від 24.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна БЗС №503408 від 24.12.2013 року;

- податкова накладна №2/2 від 25.12.2013 року (з відміткою про реєстрацію у ЄРПН);

3. на партію товару в кількості 71,06 тони (а.с. 39-42)

- видаткова накладна №114 від 26.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна БЗС №503409 від 26.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна БЗС №503410 від 26.12.2013 року;

- податкова накладна №3/2 від 26.12.2013 року (з відміткою про реєстрацію у ЄРПН);

4. на партію товару в кількості 49,14 тони (а.с. 43-46)

- видаткова накладна №115 від 27.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна БЗС №503411 від 27.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна БЗС №503412 від 27.12.2013 року;

- податкова накладна №4/2 від 27.12.2013 року (з відміткою про реєстрацію у ЄРПН).

Поставка здійснювалась на адресу складських та виробничих потужностей: м. Вінниця, вул. Гонти, 88-д, що орендуються ПП «Самара-Агро» у ПП «Агро-Тера», згідно укладених договорів:

- договір №20-08/13-1 оренди виробничих будівель та споруд від 20.08.2013 року (а.с.50-54);

- договір №20-08/13-2 оренди виробничого обладнання від 20.08.2013 року (а.с.55-59);

- договір №20-08/13-3 оренди складських приміщень та ємкостей від 20.08.2013 року (а.с.60-62).

Перевезення товару до пункту призначення здійснювалось автотранспортом перевізників - фізичних осіб-підприємців. Оплата за отриманий товар здійснювалась позивачем безготівковими коштами на банківський рахунок ФГ «Гол-Сим-Агро», що підтверджується платіжними дорученнями №272 від 25.12.2013 року на суму 369172 грн., №282 від 26.12.2013 року на суму 220000грн., №295 від 25.12.2013 року на суму 188680 грн. (а.с. 47-49) та відображено податковим органом в акті перевірки.

У ході судового розгляду справи, в якості свідка був допитаний свідок ОСОБА_6, який повідомив суду, що він як фізична особа-підприємець має автопідприємство з найманими працівниками. Договір на перевезення товару не укладав, при перевезені товару отримав торгово-транспортну накладну, видаткову накладну не отримував. Розрахунки з ним проводило ПП «Самара-Агро». Підприємство ФГ «Гол-Сим-Агро» йому не відоме.

Крім того, під час судового розгляду було встановлено, що соняшник придбаний у ФГ «Гол-Сим-Агро», разом із сировиною придбаною у інших постачальників, в повному обсязі було застосовано (перероблено) ПП «Самара-Агро у власному виробництві соняшникової олії та макуху, про що свідчать акти переробки сировини за вказаний період (а.с. 63-66).

ПП «Самара-Агро» здійснило продаж (відвантаження) соняшникової олії та макуха, вироблених із сировини придбаної у ФГ «Гол-Сим-Агро» на загальну суму 812400 грн., з яких 649920 грн. (вартість реалізації без ПДВ) віднесено до валових доходів ПП «Самара-Агро» від реалізації товарів за 2013 рік та включено до показників, відображених у рядку 02 Декларації з податку на прибуток підприємства; 162480 грн. - зобов'язання ПП «Самара-Агро» із ПДВ враховані при визначенні показників податку, задекларованих у відповідній Декларації за грудень 2013 року.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення та оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів. виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, зокрема з прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару (підпункт 138.8.1.).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності латника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використанні їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Згідно пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В Акті перевірки відповідач не навів фактів невідповідності наданих для перевірки первинних документів позивача вимогам нормативно-правових актів України, та, відповідно, порушень позивачем цих норм.

Реальність спірних господарських операцій зокрема підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, що свідчать про перевезення (доставку) насіння соняшника від контрагента позивачу автотранспортом третіх осіб - перевізників, про що свідчать відповідні товарно-транспортні накладні. Крім того, відповідачем не спростовано надання таких послуг перевізниками та не доведено відсутність у останніх автотранспортних засобів вказаних у товарно-транспортних накладних. Про реальність господарських операцій також свідчить повна оплата поставлених товарів (соняшника), що не заперечується відповідачем. Крім того, наданими у матеріали справи документами підтверджено використанням зазначеного соняшника у власному виробництві товариства.

В акті перевірки відображено, тобто відповідачем не заперечується, що придбане у ФГ "Гол-Сим-Агро" насіння соняшника (228,78 тон) було використано як сировина у власному виробництві позивача для виготовлення готової продукції (олії та макухи).

Обсяги зазначеної олії та макухи, а також доходи та зобов'язання позивача із ПДВ, від їх реалізації у грудні місяці 2013 року, перевірялись відповідачем на підставі наданих позивачем первинних документів, сумнівів у їх реальності у відповідача не виникло та, відповідно, зменшенні вони не були.

Отже, відповідач, стверджуючи про відсутність у позивача витрат на придбання спірної сировини (соняшника у контрагента) не визнав у позивача реальної мети (намірів) на використання такої сировини у власній господарській діяльності (для виготовлення готової продукції), проте, врахував ці витрати у складі обсягів та вартості готової продукції позивача в подальшому реалізованої.

Слід також зазначити, що наявність такої мети є необхідною умовою для формування витрат або податкового кредиту платником податків. Всі витрати здійснюються в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника датків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.231 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При вирішені податкового спору, суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними доказами, однак, такі докази відповідачем суду не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Доводи податкового органу про відсутність у контрагента матеріально-технічних засобів та персоналу для виробництва сільськогосподарської продукції, неможливість встановити походження сировини, що поставлялась позивачу, в зв'язку з невідображенням у звітності контрагента операцій по її придбанню безпосередньо у виробника, відсутність контрагента за місцем знаходження та неможливість проведення зустрічної перевірки, стосуються порушень допущених контрагентом, тобто третьою особою, а відтак, не можуть розглядатися як доказ недобросовісності позивача як платника податків.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з контрагентом, з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, податковим органом також не надано.

Згідно, з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податковий орган покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов оплати, перевезення, зберігання сировини, її використання у власній господарській діяльності, тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов хибних висновків про безтоварність спірних господарських операцій та відсутність у позивача наміру (мети) щодо настання реальних наслідків за ними.

Відповідач безпідставно не включив до витрат позивача вартість придбаної у ФГ «Гол-Сим-Агро" сировини, що в подальшому була використана у власній господарській діяльності позивача для виробництва готової продукції, проте врахував ці витрати при встановлені загальної кількості та вартості виготовленої продукції, а також доходів та податкових зобов'язань позивача від її реалізації. Внаслідок чого, на думку суду, відповідачем неправомірно донараховано позивачу суми податкових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 08 серпня 2014 року №0006912201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 37971 грн., з яких - 30377 грн. за основним платежем та 7594 грн. штрафні санкції; №0006922201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99265 грн.; №0006932201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 153950 грн., з яких - 123160 грн. за основним платежем та 30790 грн. - штрафні санкції.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Конституцією України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 08 серпня 2014 року №0006912201, №0006922201, № 0006932201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Самара-Агро» (вул. Леніна, 2, с. Стадниця, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37849685) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович