Ухвала

від 25.05.2016 по справі 802/3250/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Київ К/800/357/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Кононова В.Д.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Самара-Агро" (далі - Підприємство)

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 802/3250/14-а

за позовом Підприємства

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Інспекція),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фермерського господарства "Гол-Сим-Агро" (далі - ФГ «Гол-Сим-Агро»),

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Підприємство звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2014 № 0006912201, № 0006922201 та № 0006932201.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.10.2014 позов задоволено з тих мотивів, що за наявності документального підтвердження реальності виконання поставок сільськогосподарської продукції (насіння соняшника) позивачеві задекларованим контрагентом - ФГ «Гол-Сим-Агро», порушення правил оподаткування та умов ведення господарської діяльності, допущені названим постачальником, не мають правового впливу на порядок відображення цих операцій у податковому обліку Підприємства.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що у спірного постачальника, який має статус сільськогосподарського підприємства, відсутня матеріально-виробнича база (зареєстровані земельні ділянки, транспортні засоби, майно) та трудові ресурси для вирощування продукції, що виступала предметом поставки позивачеві; у ході судового розгляду справи дійсна економічна участь ФГ «Гол-Сим-Агор» у задекларованому переміщенні активу не підтвердилася; викликати представників цього суб'єкта господарювання у судове засідання для з'ясування умов та обставин фактичного виконання спірних операція виявилося неможливим у зв'язку з поверненням поштового відправлення на адресу суду з відміткою «не існує».

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, покладеними в основу прийняття оскаржуваної постанови, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду зі спору як скасовану незаконно. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що податкове законодавство не вимагає від платника здійснювати контроль та перевірку за діяльністю його контрагентів, тоді як власне наявність у позивача товару (який був предметом спірних операцій) та його використання у господарській діяльності Підприємства доводить товарність спірних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Підприємства з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.05.2014. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 24.07.2014 № 2009/2201/37849684 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 № 0006912201 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 30377 грн. за основним платежем та на 7594 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 № 0006922201, за яким Підприємству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за травень 2014 року в розмірі 99265 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 № 0006932201, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 123 160 грн. за основним платежем із застосуванням 30790 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії слугував висновок Інспекції про необґрунтоване включення платником до складу витрат, що враховуються при визначенні оподаткованого доходу, та до податкового кредиту з ПДВ витрат за операціями з придбання товару (насіння соняшника) у рамках правовідносин з ФГ «Гол-Сим-Агро». На думку Інспекції, поставка сільськогосподарської продукції названим контрагентом не здійснювалася, у зв'язку з чим подані платником первинні документи не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Ставлячи під сумнів реальність спірних господарських операцій, Інспекція послалася на такі обставини, як відсутність у ФГ «Гол-Сим-Агро» зареєстрованих на правах користування або власності земельних ділянок, виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для провадження діяльності у сфері сільського господарства, непідтвердженість факту вчинення саме цим постачальником необхідних дій у процесі виконання розглядуваних операцій (зокрема, транспортування товару).

За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити, зокрема: неможливість реального здійснення платником господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обсяг для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, яка для даного виду діяльності також вимагається виконання та облік інших господарських операцій.

Аналізуючи наведені в акті перевірки доводи Інспекції, суди встановили, що за договором поставки від 24.12.2013 № 12/05 ФГ «Гол-Сим-Агро» (постачальник) зобов'язався поставити в адресу Підприємства (покупець) соняшник врожаю 2013 року.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд першої інстанції визнав належними і достатніми доказами реальності виконання поставок за вказаним договором подані позивачем податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату позивачем придбаного товару, товарно-транспортні накладні, якими, за висновком суду, засвідчено транспортування спірної продукції у процесі її доставки позивачеві.

Водночас судом апеляційної інстанції зазначені первинні документи були відхилені як доказ товарності розглядуваних операцій. При цьому апеляційний суд зазначив, що: установлені Інспекцією обставини щодо провадження ФГ «Гол-Сим-Агро» господарської діяльності виключають можливість вирощення цим контрагентом зазначеної продукції власними силами та засобами; у матеріалах справи відсутні докази залучення ФГ «Гол-Сим-Агро» сторонніх осіб на договірних умовах для вирощування спірного соняшника; допитаний у судовому засіданні як свідок приватний підприємець ОСОБА_2, який має автопідприємство, заперечив наявність договірних правовідносин з ФГ «Гол-Сим-Агро» (яке виступало замовником автоперевезення).

Також апеляційний суд зазначив, що факт наявності у платника товару сам по собі не свідчить про поставку цього товару саме тією особою, яка вказана постачальником у первинних документах; так само і використання Підприємством придбаного соняшника у виробничій діяльності позивача за даних обставин не підтверджує дійсної економічної участі ФГ «Гол-Сим-Агро» у поставці цього товару платникові, позаяк насіння соняшника є знеособленим майном, позивач придбавав зазначений товар й у інших осіб, а тому ідентифікувати цей товар як такий, що поставлений саме ФГ «Гол-Сим-Агро», є неможливим.

Доводи касаційної скарги наведених висновків апеляційного суду не спростовують. Заявником не наведено достатньо обґрунтованих мотивів про порушення апеляційним судом правил оцінки доказів при встановленні обставин даної справи.

Посилання позивача на неприпустимість застосування до платника негативних наслідків за діяння, що вчинені іншими особами та перебувають поза межами його контролю та впливу, у даному разі не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції. Адже підставою для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії слугували не власне порушення правил оподаткування, допущені ФГ «Гол-Сим-Агро», а установлена перевіркою та підтверджена у ході судового розгляду справи безтоварність господарських операцій Підприємства з цим постачальником.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваного рішення, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Самара-Агро" залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 у справі № 802/3250/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько