Рішення

від 30.10.2014 по справі 917/1693/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 р. Справа № 917/1693/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор", 61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава-Цемент", 36007, м. Полтава, вул. Червонофлотська, 29А

про стягнення 108777,57 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Шовков О.С.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (04.11.2014р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 109387,43 грн., з них: 60000,00 грн. - основна заборгованість за договором поставки № 1ц/26/06-12 від 26.06.2012 р.; 5416,44 грн. - пені за період з 18.02.2014 р. по17.08.2014 р., 36295,89 грн. - 30% процентів річних за період з 11.07.2012 р. по 16.07.2014 р., збитки у розмірі 604,93 грн. та 7070,17 грн. інфляційних втрат за період з липня 2012 р. по червень 2014 р. ( в редакції заяви про збільшення позовних вимог, а.с - 37-39)

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1ц/26/06-12 від 26.06.2012 р. в частині здійснення оплати.

Ухвали суду, які направлялися відповідачу на адресу, зазначену у позові (м. Полтава, вул. Червонофлотська, 29 А), повернулися з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання". Відомості про державну реєстрацію відповідача підтверджуються даними, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців (діє відповідно до наказу Міністерства юстиції України №18 46/5 від 14.12.2012 р. "Про затвердження порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, 29.10.2014 р. на адресу суду надійшло письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника. Представник позивача проти задоволення клопотання заперечує. Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

В поданому клопотанні позивачем не обґрунтовано, чому саме він надає перевагу участі свого представника у розгляді саме іншої справи та не надано жодних доказів, які б підтверджували обов'язок представника відповідача з'явитися в інше судове засідання на яке він посилається.

Враховуючи, що єдиною причиною, на яку посилається відповідач у обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, є неможливість явки у засідання представника відповідача у зв'язку з тим, що на цей час призначений розгляд іншої судової справи, з метою уникнення затягування судового процесу без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

26.06.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки № 1Ц/26/06-12 (арк. справи 9-13, оригінал оглянуто у засіданні), згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, найменування, кількість, ціна якого зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити цю продукцію на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору, оплата товару проводиться по цінам (з НДС), які діють у позивача на момент відвантаження, у відповідності з виставленим рахунком на умовах 100% передоплати. В разі поставки товару без попередньої оплати, розрахунок за поставлений товар проводиться на протязі 10 банківських днів з моменту поставки. Сторони мають право встановити інші строки і порядок оплати товару шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.3 договору визначено, що відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання у строки зазначені в даному договорі, зобов'язаний, на вимогу позивача, сплатити останньому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки, за кожен день прострочки і, нарахування якої проводиться від суми простроченого платежу за весь період прострочки і закінчується в момент повного погашення заборгованості; 3% річних від простроченої суми при прострочки до 20 днів, при простроченні більше 20 днів - 30% річних. Якщо прострочка в оплаті перевищує 30 днів покупець крім пені, річних, вказаних в даному пункті, зобов'язаний сплатити постачальнику збитки в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 р. Закінчення строку дії договору не звільняє позивача від обов'язку оплатити раніше поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій і збитків (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з позовної заяви, на виконання умов договору, відповідно до наданої позивачем видаткової № РНДц- 00703 від 26.06.2012 р. відповідачу було передано товар на загальну суму 128160,00 грн. та виставлено рахунок №СФДц - 00734 від 26.06.2012 р. на оплату (копії документів - арк.14-15 справи, оригінали оглянуто у засіданні).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийняв товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, але оплатив у встановлені у договорі строки частково на суму 68160,00 грн., в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 60000,00 грн.

Крім того, на підставі п.6.3 договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5416,44 грн. - пені за період з 18.02.2014 р. по17.08.2014 р., 36295,89 грн. - 30% проценти річних за період з 11.07.2012 р. по 16.07.2014 р., збитки у розмірі 604,93 грн. та 7070,17 грн. інфляційних втрат за період з липня 2012 р. по червень 2014 р. ( розрахунок в матер. спр. а.с. - 38-39,43).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 109387,43 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 60000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, рахунок-фактуру, видаткова накладна, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") та підлягають задоволенню. Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що інші договори між сторонами не укладалися, позадоговірних поставок позивач відповідачу не здійснював.

Відповідач наданими йому правами не скористався, жодних доказів, які б спростовували факт заборгованості на розгляд суду не надав.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в п. 6.3 договору встановлено інший строк нарахування пені, що не суперечить зазначеній вище нормі ГК України.

Статті 6, 627 Цивільного кодексу України передбачають свободу договору, вибір на власний розсуд контрагента та визначення умов договору.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Матеріалами справи підтверджено, що сторони при підписанні даного договору встановили інший розмір процентів в разі прострочення понад 20 днів, що не забороняється чинним законодавством.

Як встановлено судом, поставка товару була здійснення згідно видаткової накладної № РНДц- 00703 від 26.06.2012 р. Оплата згідно п. 5.2 договору повинна бути здійснена відповідачем в строк до 09.07.2014 р. Таким чином, прострочення оплати відповідачем поставленого товару на суму 60000,00 грн. складає більше 20 днів, тому позивачем правомірно нараховані 30% річних.

Судом перевірено методику нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора ІПС "Ліга", за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5416,44 грн. - пені за період з 18.02.2014 р. по17.08.2014 р., 36295,89 грн. - 30% проценти річних за період з 11.07.2012 р. по 16.07.2014 р., збитки у розмірі 604,93 грн. та 7070,17 грн. інфляційних втрат за період з липня 2012 р. по червень 2014 р.

Щодо нарахуванням позивачем збитків у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частина 5 статті 225 Господарського кодексу України встановлює, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягів невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Таким чином, визначення у договорі розміру збитків підпадає під визначення пені.

Сторони у абз. 2 п. 6.3. договору визначили, що відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання у строки визначені в даному договорі, зобов'язаний, на вимогу позивача, заплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки, за кожен день прострочки. Нарахування пені проводиться від суми простроченого платежу за весь період прострочки і закінчується в момент повного погашення заборгованості. Тобто, фактично, договором передбачено можливість подвійного стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За даних обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення збитків.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

У зв'язку з тим, що позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог не було доплачено судовий збір у розмірі, то необхідно достягнути з позивача недоплачену суму судового збору.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою «Промислово - виробничий комплекс «Полтава - цемент» (36007, м. Полтава, вул. Червонофлотська, 29 А, код ЄДРПОУ 30406575, п/р № 26002171403001 в ПРУ КБ «Приватбанк», МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів Астор» (вул. Індустріальна , 3, код ЄДРПОУ 32359553, п/р № 26005301751148 в ПАТ «Національний кредит» в м. Бакалія, МФО 350705) - 60000,00 грн. основного боргу, 5416,44 грн. - пені, 36295,89 грн. - 30% проценти річних , 7070,17 грн. інфляційних втрат та 2175,65 грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів Астор» (вул. Індустріальна , 3, код ЄДРПОУ 32359553, п/р № 26005301751148 в ПАТ «Національний кредит» в м. Бакалія, МФО 350705 ) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 12,19 грн. недоплаченого судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 04.11.2014 р.

Суддя Гетя Н.Г.