Постанова

від 24.09.2015 по справі 917/1693/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 917/1693/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Шовков О.С. - дов. від 15.01.15, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.06.15 у справі№917/1693/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - виробничий комплекс "Полтава-цемент" простягнення суми Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - виробничий комплекс "Полтава-цемент" 60000 грн. заборгованості, 5416,44 грн. пені, 36295,89 грн. - 30% річних, 604,93 грн. збитків, 7070,17 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №1ц/26/06-12 від 26.06.12 в частині повного та вчасного проведення розрахунків та отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.10.14 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 60000 грн. боргу, 5416,44 грн. пені, 36295,89 грн. - 30% річних, 7070,17 грн. інфляційних втрат, 2175,65 грн. судового збору. Стягнуто з позивача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 12,19 грн. недоплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Судом видані відповідні накази. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем повної вартості поставленої за спірним договором продукції. Водночас суд відмовив у стягненні з відповідача 604,93 грн. збитків, нарахованих згідно з пунктом 6.2 спірного договору, оскільки вони за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені. Проте, пунктом 6.3 договору сторони вже передбачили нарахування пені, тобто умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.15 (судді: Фомін В.О., Білоусов Я.О., Здоровко Л.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з відповідача 5416,44 грн. пені, 36295,89 грн. - 30% річних та 7070,17 грн. інфляційних втрат. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Судом апеляційної інстанції здійснено розподіл судових витрат у відповідності до статі 49 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд установив, що поставка спірного цементу здійснювалася не на підставі договору №1ц/26/06-12 від 26.06.12; що цим договором передбачено поставку продукції лише за умови надходження письмових замовлень відповідача, проте останнім вони не складалися. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення спірних сум пені, інфляційних втрат і відсотків річних, нарахованих за договором. Водночас, суд установив, що спірний цемент був відвантажений відповідачеві за видатковою накладною від 26.06.12 та неоплачений останнім.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор", яке просить скасувати постанову у справі в частині скасування рішення місцевого господарського суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушені приписи статей 44, 67, 179 Господарського кодексу України, статей 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 33, 35, 49, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що спірний товар був поставлений на виконання саме умов договору №1ц/26/06-12 від 26.06.12 на підставі заявки, оформленої телефонограмою. Скаржник не погоджується із здійсненим судом апеляційної інстанції розподілом судових витрат.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено, що між сторонами у справі був укладений договір поставки №1ц/26/06-12, за яким ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" - постачальник зобов'язався передати ТОВ "ПВК "Полтава-цемент" - покупцеві товар (найменування, кількість, ціна, якого вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору), а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його. За умовами цього договору поставка товару здійснюється за замовленням покупця: автотранспорт постачальника на умовах FCA склад покупця, відповідно до INСOTERMS 2000 (пункт поставки визначається у замовленні покупця). Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється частинами (партіями) упродовж 3-х днів з моменту отримання письмового замовлення покупця, в якій вказується кількість товару, марка цементу (товару), ціна товару, найменування отримувача, його поштова адреса, платіжні реквізити платника. Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що ціна на товар зазначається в специфікаціях. Оплата товару здійснюється за цінами (з ПДВ), які діють у позивача на момент відвантаження, у відповідності з виставленим рахунком на умовах 100% передоплати. В разі поставки товару без попередньої оплати, розрахунок за поставлений товар проводиться упродовж 10 банківських днів з моменту поставки. Сторони мають право встановити інші строки і порядок оплати товару шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору. Пунктом 6.3 договору сторони передбачили відповідальність за прострочення оплати вартості товару, зокрема, у вигляді пені, відсотків річних, інфляційних втрат. У Специфікації №1 до договору поставки сторони передбачили, що об'єм поставки визначається на підставі замовлення покупця (кількість цементу безпосередньо вказаною специфікацією не встановлено). Проте, як установив апеляційний господарський суд, замовлення покупця на поставку товару, як то передбачено вказаним договором, відповідачем не складалися та не направлялися позивачеві; поставка спірного цементу за вказаним договором не здійснювалася. Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору було установлено те, що за видатковою накладною №РНДц-00703 від 26.06.12 позивач відвантажив відповідачеві товар (цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400, ПЦ ІІ/А-Ш-400) на загальну суму 128160 грн. та виставив рахунок №СФД- 00734 від 26.06.12 на його оплату. При цьому, суд апеляційної інстанції установив, що у вказаній видатковій накладній і рахунку відсутні посилання на договір поставки №1ц/26/06-12 та зазначено, що поставка здійснюється без замовлення . Відповідач, отримавши товар, розрахувався за нього лише частково та його борг становить 60000 грн. Отже, як установив суд апеляційної інстанції, поставка спірного цементу, вартість якого заявлена до стягнення, здійснювалася не на підставі договору №1ц/26/06-12. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - виробничий комплекс "Полтава-цемент" 60000 грн. заборгованості, 5416,44 грн. пені, 36295,89 грн. - 30% річних, 604,93 грн. збитків, 7070,17 грн. інфляційних втрат. Як на підставу позову, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1ц/26/06-12 від 26.06.12 щодо повного та вчасного проведення розрахунків та отриманий товар. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, поставка товару, за умовами договору №1ц/26/06-12, котрий визначений підставою позову, здійснюється упродовж 3-х днів з моменту отримання від покупця письмового замовлення на необхідний обсяг товару, проте такі замовлення відповідачем не складалися і позивачеві не направлялися; що у видатковій накладній №РНДц-00703 від 26.06.12, рахунку-фактурі №СФДц-00734 від 26.06.12 позивачем зазначено, що поставка здійснюється без замовлення. Отже, як установив суд апеляційної інстанції, поставка спірного товару за вказаним договором не здійснювалася; цемент, вартість якого заявлена до стягнення, був поставлений відповідачеві за видатковою накладною №РНДц-00703 від 26.06.12 та отриманий останнім, проте у повному обсязі не оплачений і борг відповідача складає 60000 грн. Відтак, зобов'язання з оплати спірного товару виникли не з названого договору №1ц/26/06-12 (який був предметом позову), а тому відсутні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат і відсотків річних, нарахованих за таким договором. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про те, що замовлення спірного товару, оформлялося телефонограмами, не знайшов свого підтвердження матеріалами справи (такі докази у матеріалах справи відсутні) та не спростовує встановленого апеляційним господарським судом. Водночас колегія суддів зазначає, що витрати зі сплати судового збору були розподілені судом апеляційної інстанції за приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.15 у справі №917/1693/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова