Ухвала

від 16.10.2014 по справі 2а-1870/1390/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/66319/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач), суддівІваненко Я.Л., Ліпського Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби (далі - ДПС) у Сумській області про стягнення різниці заробітку,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 29 жовтня 2010 року по 29 вересня 2011 року. В обґрунтування вимог зазначив, що судовими рішеннями визнано неправомірними накази про звільнення та поновлено його на попередній посаді. Проте, фактично на посаді начальника відділу оперативної установки міжрегіонального управління із оперативного документування Управління податкової міліції ДПА в Сумській області його не поновлено. Посилаючись на те, що до 29 вересня 2011 року він виконував нижчеоплачувану роботу, просив суд стягнути з ДПС у Сумській області різницю в заробітку за період з 29 жовтня 2010 року по 29 вересня 2011 року, перерахувати грошову допомогу при звільненні та зобов'язати відповідача видати довідку для перерахунку розміру пенсії з урахуванням сум, виплачених як різницю у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з ДПС у Сумській області різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 29 жовтня 2010 року по 29 вересня 2011 року в сумі 15886,75 грн. Стягнуто з ДПС у Сумській області недоплачену суму одноразової грошової допомоги у розмірі 11827,92 грн.

У касаційній скарзі ДПС у Сумській області порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Вказує, що відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), вимоги щодо виплати різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи повинні розглядатися одночасно з вимогами про поновлення на роботі. Зазначає, що ДПС у Сумській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки обов'язок поновити ОСОБА_4 на посаді покладено на Державну податкову адміністрацію України (далі - ДПА України).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що з 28 серпня 1997 року ОСОБА_4 проходив публічну службу в органах податкової міліції ДПА в Сумській області на посаді оперуповноваженого відділу оперативного пошуку та проведення оперативно-технічних заходів УПМ ДПА в Сумській області і до звільнення у 2007 року працював на посадах, віднесених до номенклатури посад ДПА України.

У грудні 2007 року його звільнено посади начальника відділу оперативної установки міжрегіонального управління із оперативного документування Управління податкової міліції ДПА у Сумській області та зараховано в розпорядження ДПА в Сумській області відповідно до наказу ДПА України від 14 грудня 2007 року № 6дск-о/д.

Згідно із постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2009 року у справі №2-а-14/09, ОСОБА_4 поновлено на попередній посаді.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання судових рішень ДПА України видало наказ від 29 жовтня 2010 року №6-о/д про внесення змін до наказу від 14 грудня 2007 року №6ДСК-о/д, яким скасовано пункт наказу №6ДСК-о/д в частині зарахування позивача в розпорядження ДПА у Сумській області та поновлено ОСОБА_4 на посаді. В цьому ж наказі №6-о/д зазначено, що позивача відряджено для подальшого проходження служби до ДПА у Сумській області, увільнивши його з посади начальника відділу оперативної установки міжрегіонального управління із оперативного документування Управління податкової міліції ДПА у Сумській області з 08 квітня 2008 року на підставі його рапорту від 04 квітня 2008 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, по справі №2а-9403/10/1870 визнано незаконним та скасовано наказ ДПА України від 29 жовтня 2010 року №6-о/д про внесення змін до наказу від 14 грудня 2007 року №6ДСК-о/д.

З 29 вересня 2011 року позивача звільнено в запас з посади старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління податкової міліції ДПА в Сумській області за підпунктом «б» пункту 64 (через хворобу) Положення №114, згідно з наказом ДПА в Сумській області від 29 вересня 2011 року № 271-о.

На посаді начальника відділу оперативної установки міжрегіонального управління із оперативного документування Управління податкової міліції ДПА у Сумській області позивача до дати звільнення ДПА України не поновило і у період з 29 жовтня 2010 року по 29 вересня 2011 року він працював на посадах, що передбачають нижчий рівень оплати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки судовими рішеннями накази про звільнення ОСОБА_4 визнано неправомірними і позивача фактично поновлено на попередній посаді, відповідач зобов'язаний виплатити йому різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та виплатити грошову допомогу, розмір якої обчислити з грошового забезпечення за посадою, з якої позивача незаконно звільнено.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

За приписами частини 1 статті 24 Закону від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII, та Положенням №114.

Відповідно до пункту 24 Положення №114, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Із змісту наведеної норми видно, що обов'язок виплатити середній заробіток або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи є видом відповідальності органу внутрішніх справ за дії, пов'язані із незаконним звільненням.

Разом з тим, із тексту судових рішень, ухвалених у справах №2-а-14/09 та №2а-9403/10/1870 видно, що вимоги про визнання неправомірними наказів та поновлення на посаді, позивач заявляв до ДПА України і під час вирішення цих спорів суди надали правову оцінку діям та наказам саме цього суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, ДПС у Сумській області, в якій позивач проходив службу, не залучалась до участі у цих справах та як сторона у спорі участі у судовому розгляді не приймала.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень, який приймав протиправне рішення (ДПА України) та суб'єкт владних повноважень, в якому позивач проходив службу (ДПС у Сумській області) у спорі щодо незаконності звільнення не співпадають.

За таких обставин, відповідач - ДПС у Сумській області не може нести відповідальність, передбачену пунктом 24 Положення №114.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на ці обставини та не з'ясували питання розмежування повноважень між структурними підрозділами податкової служби, не встановили суб'єкта владних повноважень, який має нести відповідальність за дії, пов'язані із незаконним звільненням позивача.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору щодо стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та перерахунку одноразової грошової допомоги.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 2 статті 227 КАС України).

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Я.Л. Іваненко Д.В. Ліпський