Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а-1870/1390/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р.Справа № 2а-1870/1390/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 2а-1870/1390/12

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів у Сумській області

про стягнення різниці в заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, який представником позивача підтриманий в судовому засіданні та мотивується тим, що ОСОБА_1 з 1997 року проходив службу в податковій міліції ДПА Сумській області. Наказом ДПА України № 6 від 14 грудня 2007 року увільнений від посади начальника відділу оперативної установки міжрегіонального управління із оперативного документування Управління податкової міліції ДПА в Сумській області. Постановою Зарічного районного суду м. Суми наказ № 6 дск-о/д від 14 грудня 2007 року визнано незаконним, поновлено позивача на раніше займаній посаді.

Наказом № 6-о/д від 29 жовтня 2010 року внесено зміни до наказу № 6 дск-о/д від 14 грудня 2007 року. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року наказ № 6-о/д визнано незаконним та скасовано. Фактично позивача поновлено на посаді не було. На підставі рапорту ОСОБА_1 від 29.09.2011 року його звільнено з посади старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління податкової міліції ДПА в Сумській області за п.п. "б" п. 64. В період з 29.10.2010 року і до моменту звільнення - 29.09.2011 року позивач працював на посадах, що передбачають значно нижчий рівень оплати. Крім того, при звільненні позивачу була виплачена грошова допомога, розрахована з урахуванням розміру грошового забезпечення, яке фактично отримував позивач. Просить стягнути з відповідача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 29.10.2010 року по 29.09.2011 року, стягнути різницю між виплаченою позивачу грошовою допомогою, та грошовою допомогою, яка мала бути виплачена при звільненні.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, головного управління Міндоходів у Сумській області про стягнення різниці в заробітку.

ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 року та прийняти нову, якою стягнути з відповідача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 29.10.2010 року по 29.09.2011 року, з відрахуванням всіх обов`язкових податків, зборів та платежів, за вирахуванням стягнутих сум; витребувати від Головного управління Міндоходів у Сумській області розрахунок суми різниці в грошовому забезпеченні ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Надав пояснення, згідно яких подача апеляційної скарги обумовлена тим, що судом при первинному розгляді справи була стягнута сума «чистих) коштів, тобто коштів, яку позивач отримав отримати «на руки» після вирахування податків, зборів, внесків. В зв'язку з тим, що до суми що підлягала стягненню не увійшли сими податків, зборів, внесків, з сум заробітну не сплачено єдиного внеску, що впливає на розмір пенсії позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач працював на різних посадах в органах податкової міліції з вересня 1997 року.

Наказом ДПА України № 00118-о/д від 14 грудня 2007 року позивача звільнено з посади начальника відділу "У" підрозділу оперативного документування та наказом ДПА України № 6 дск - о/д від 14 грудня 2007 року зараховано в розпорядження ДПА у Сумській області.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2009 року зазначені накази визнано незаконними та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року постанову залишено без змін (т. 1 а.с. 6-9).

29 жовтня 2010 року ДПА України видано наказ № 6-о/д, яким внесено зміни до наказу № 6 дск-о/д від 14 грудня.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року наказ № 6-о/д від 29 жовтня 2010 року визнано незаконним та скасовано. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2011 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, постанову Сумського окружного адміністративного суду залишено без змін. (т. 1 а.с. 10-13).

На підставі рапорту ОСОБА_1 від 19 вересня 2011 року наказом ДПА у Сумській області № 271-о від 26 вересня 2011 року його було звільнено зі служби у запас за п. 64 п.п. "б" (через хворобу) "Положення про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" та "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" . При цьому позивача було звільнено з посади старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління податкової міліції ДПА в Сумській області, тобто постанова Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2009 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу оперативної установки міжрегіонального управління із оперативного документування Управління податкової міліції ДПА у Сумській області відповідачами не виконана. (т. 1 а.с. 27,42).

Ці обставини сторонами не оспорюються.

Положеннями п. 1 "Положення про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 р. N 1716 встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР", затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114.

Згідно п. 24 "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В своїй заяві від 26.06.2012 року представник позивача просив стягнути на користь позивача різницю за час виконання нижчеоплачуваної роботи по грошовому утриманню 15886 грн. 75 коп., по вихідній допомозі при звільненні 11827 грн. 92 коп. (т. 1 а.с. 115).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року позовні вимоги було задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_1 різницю у грошовому утриманні та вихідній допомозі у зазначених розмірах (т. 1 а.с 118-120).

Постанова суду скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року (т.1 а.с. 218-221) в зв'язку з помилкою в визначенні відповідача по стягненню, справа направлена на новий розгляд.

Разом з тим, з відмітки на виконавчому листі та повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області вбачається, що судове рішення повністю виконане та на користь ОСОБА_1 15.02.2013 року стягнуто 15886 грн. 75 коп. різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та 11827 грн. 92 коп. недоплаченої суми одноразової допомоги (т. 1 а.с. 192-193).

Положеннями ст. 266 КАС України встановлено, що поворот виконання в справі про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Таких обставин судом не встановлено та поворот виконання постанови не застосовано.

При цьому колегія суддів зазначає, що і ДПС у Сумській області з якою проведене стягнення і ДПА України (зараз ДФС), яка перевила позивача на іншу роботу, є бюджетними установами та входять до єдиної системи органів ДФС, а тому стягнення сум з ДФС, при неможливості в силу ст. 266 КАС України, повернення сум стягнутих коштів, призведе до подвійного стягнення коштів з органів ДФС та подвійному отриманню коштів позивачем.

Статтею 2 ч. 1 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивачем отримано різницю в грошовому утримання за час виконання ним нижчеоплачуваної роботи та різницю в грошовій допомозі.

За таких обставин, суд вважає, що права позивача на отримання грошового утримання та одноразової допомоги не порушено.

Щодо доводів про те, що при стягненні не враховані суми податків, зборів, внесків, то як вбачається з довідки про різницю в заробітку, позивач отримав саме ту суму коштів, яку йому не доплатили в зв'язку з переведенням на нижче оплачувану роботу. Суми ж податків та внесків, зборів повинні сплачуватися не позивачу, а до відповідних бюджетів та фондів, а тому не можуть бути стягнуті на користь позивача. Питання щодо сплату зазначених платежів, є взаємовідносинами відповідача, якій здійснив виплату заробітку та відповідних контролюючих органів. При цьому позивач не позбавлений права поставити перед відповідними органами питання, щодо зобов'язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 2а-1870/1390/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2015 р.