Ухвала

від 03.11.2014 по справі 826/9134/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9134/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бізнес-Альянс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бізнес-Альянс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0000712201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.01.2014 по 21.01.2014 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ПП "Стройторг-Т" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2014 року № 4/26-53-22-01-26/32043155 , згідно висновків якого, серед іншого, встановлено порушення позивачем: (1) 198.1 п. 198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 45340 грн., у тому числі: за лютий 2011 року в сумі 1685 грн., за травень 2011 року в сумі 4686 грн., за липень 2011 року в сумі 2888 грн., за серпень 2011 року в сумі 3131 грн., за вересень 2011 року в сумі 3614 грн., за грудень 2011 року в сумі 3914 грн., за лютий 2012 року в сумі 2587 грн., за березень 2012 року в сумі 1355 грн., за квітень 2012 року в сумі 7839 грн., за травень 2012 року в сумі 6692 грн., за липень 2012 року в сумі 1622 грн., за вересень 2012 року в сумі 5327 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом 20.02.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000712201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55 083,25 грн., з яких 45 340,00 грн. за основним платежем та 9743,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся позивач (Покупець) придбавав у ПП "Стройторг-Т" (Постачальник) товар - етикетку в асортименті (паперову продукцію) на підставі договорів: (1) договір поставки товару № 01 /09-11 від 01.09.2011 року; (2) договір поставки товару № 03/01-11 від 03.01.2011 року; (3) договір поставки товару № 01 /11 -10 від 01.11.2010 року.

Умови зазначених договорів є ідентичними один одному, а відповідно до предмету договорів Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність паперову продукцію (надалі - Товар) згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам у рахунках-фактурах, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно оплатити на умовах, визначених цими договорами.

Вартість кожної партії Товару вказується в рахунках-фактурі, виставленому Постачальником на підставі отриманої від Покупця заявки, а також у видатковій накладній (п. 1.2 Договорів).

Пунктом 2.1. Договорів встановлено, що Покупець здійснює оплату вартості Товару на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів.

На підтвердження виконання договору позивачем надано: видаткові накладні, рахунки на оплату, перелік яких зазначено на сторінці 4 акту перевірки, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження нарахування сум з податку на додану вартість позивачем надано податкові накладні, перелік яких зазначено на сторінці 4 акту перевірки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Податкові накладні, виписані ПП "Стройторг-Т", було включено до складу податкового кредиту за січень-грудень 2011 року та січень-жовтень 2012 року.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки при перевірці, первинним документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в Акті Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 13.05.2014 року №92/22-01/36586596 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП „Стройторг-Т" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП „Еверест" (код ЄДРПОУ 31480476) за період грудень 2010 року, липень, серпень, вересень 2011 року, з ТОВ „Інтербукс" (код ЄДРПОУ 34578440) за період лютий, травень, серпень, вересень та жовтень 2011 року, з ПП „Хладком" (код ЄДРПОУ 33173402) за період лютий, березень, квітень, травень 2012 року, ТОВ „Реал-Агро" (код ЄДРПОУ 32180356) за період травень, липень 2012 року.

Крім того, придбані позивачем товари (поліграфічна продукція) були відчужені в подальшому третім особам: ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Елтікс", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "ЕКСІМПЛАСТ ЛТД", ТОВ "Сканкод Системз", ТОВ "СТ "Спецмонтаж", ТОВ "Банківські технології", ТОВ "ДИЗАЙН ІНЖІНІРІНГ ІНТЕРПРАЙС ІНТРА", ТОВ "ГЛОБАЛ ІСТЕРН МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА", ТОВ "ВЕСТЕХ", ТОВ "Мережа Аптек "Турбота", ТОВ "ДЖІ.М", ПП ТПФ Центр, ТОВ "ЕКСІМПЛАСТ ЛТД", ТОВ "Тайм Еко", ТОВ "ЄВРОКАСТ", ТОВ "Сайфер Трейдинг", ТОВ "Мажорет Україна", ТОВ "ГОЛДМІ", ТОВ "Айболит", ТОВ "АНВІ", ТОВ "Зернопром", ПП "Триада Плюс", ТОВ "Амакса", ТОВ "Плазма ЛТД", ТОВ "Гера", ТОВ "Гармонія-21", ТОВ "Фамер", ТОВ "Медикор ЛТД", що підтверджується наданими позивачем копіями прибуткових накладних, видаткових накладних, довіреностями на одержання товару і податковими накладними. Вказані документи були досліджені судом.

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у ПП "Стройторг-Т" права на складання податкових накладних.

Водночас, позивачем було надано до суду копії банківських виписок разом з реєстром документів за 01.01.2010 - 31.01.2013 року, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської діяльності.

Аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами які були предметом перевірки.

Таким чином, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу спірних грошових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.