Постанова

від 28.10.2014 по справі 826/752/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/752/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Овсяннікової К.В., представника відповідача - Стеценка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус код» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2013 року № 10926552208, № 11026552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Статус код» з питань дотримання правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення підприємством до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських відносин з рядом підприємств, в тому числі ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Транспорт-Експрес» і ТОВ «Трейдтех» за період з 01.01.2011р. по 30.04.2013р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 14.06.2013р. № 616/22.8/33743777, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства на загальну суму 105 122, 00 грн. (в т.ч. за І-е півріччя 2012 року на суму 50 750, 00 грн., за 9-ть місяців 2012 року - 105 122, 00 грн., за 2012 рік - 105 122, 00 грн.) та податку на додану вартість за звітні періоди квітень-серпень 2012 року на загальну суму 169 134, 00 грн. (в т.ч. за квітень 2012 року на суму 31 017, 00 грн., за травень 2012 року - 31 700, 00 грн., за червень 2012 року - 40 917, 00 грн., за липень 2012 року - 31 078, 00 грн., за серпень 2012 року - 34 422, 00 грн.).

На підставі висновків вказаного Акту перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року № 10926552208, яким ТОВ «Статус код» визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 131 403, 00 грн., в т.ч. 105 122, 00 грн. - основного платежу, 26 281, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 11026552208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211 417, 00 грн., в т.ч. 169 134, 00 грн. - основний платіж, 42 283, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Транспорт-Експрес» та ТОВ «Трейдтех», а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в перевряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Транспорт-Експрес» та ТОВ «Трейдтех», з якими позивачем було укладено ряд договорів щодо придбання товарів та отримання послуг.

Факт виконання умов за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Так, реальність виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами, наданими позивачем: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ "Статус Код" були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Транспорт-Експрес» та ТОВ «Трейдтех», які були предметом перевірки.

Щодо окремих недоліків первинних документів, про які йдеться в акті перевірки та рішенні суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків у первинних документах не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Так, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, матеріали справи містять документи по взаємовідносинам позивача із спірними контрагентами, які підтверджують реальність здійснених фінансово-господарських операцій, а саме:

- супровідні документи, що підтверджують фактичне виконання умов Договору від 20 березня 2012 року №95 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, укладеного з TOB «Транспорт-Експрес», зокрема замовлення на організацію транспортних перевезень, в яких вказується маршрут та дата перевезення та маршрутні листи, в яких зазначається прізвища водія, який здійснює перевезення, кількість пробігу (кілометраж) за відповідний період та маршрути, за якими здійснювалося перевезення;

- кошторис на встановлення кованих металевих решіток та навісних козирків, який підтверджує фактичне виконання Договору від 02 липня 2012 року №237 щодо виготовлення та встановлення кованих решіток, укладеного з ПП «Унісон Дизайн», а саме в даному документі в повному обсязі вказаний перелік витрачених матеріалів, проведених робіт, витрати та місце проведення ремонтних робіт. В своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що у вказаному кошторисі не вірно вказане найменування виконавця - TOB «Унісон Дизайн». Однак, колегія суддів зазначає, що дана обставина не може свідчити про нереальність здійсненої фінансово-господарської операції, оскільки всі інші основні первинні документи складені відповідно до норм чинного законодавства.

- документи, що підтверджують фактичне виконання умов договору від 01 серпня 2012 року №263 щодо надання кваліфікованої консультації, укладеного з TOB «Трейдтех», а саме заявка на пошук та підбір персоналу, яка була надана від TOB «Статус Код», в якій зазначено дані роботодавця (підприємство Позивача) та умови роботи (посада, функціональні обов'язки, вимоги до кандидата та ін.). Також наявні документи, видані по результатам проведеної роботи, а саме перелік підприємств-потенційних клієнтів та звіт про підібраний персонал із зазначенням прізвищ осіб, які в майбутньому стали працівниками TOB «Статус Код». В підтвердження даної обставини були надані заяви на прийняття на роботу, копії індивідуальних трудових договорів та копії наказів TOB «Статус Код» на прийняття вказаних осіб до штату працюючих.

- документи, що фактично підтверджують виконання умов Договору від 02 липня 2012 року №235 щодо надання тренувально-методичних послуг та оренди спортивного знаряддя, укладеного з TOB «Трейдтех», а саме акт здачі - прийняття спортивного знаряддя від 02.07.2012 р. та акт здачі - прийняття спортивного знаряддя від 30.08.2012 р. Також було надано Заявки на надання методично-тренувальних послуг з фізичної підготовки від 02.07.2012 р. та від 01.08.2012 р. В даних заявках вказується період надання послуг та перелік працівників, які будуть приймати участь у тренуванні.

- документи, які підтверджують необхідність замовлення послуг з ремонту пістолетів «Сафарі» по Договору від 02 липня 2012 року №238, укладеного з TOB «Трейдтех», а саме докази придбання даних пістолетів та технічні характеристики, які підтверджують необхідність проведення ремонту.

Отже, враховуючи викладені вище докази, колегія суддів зазначає, що всі вони в сукупності в повній мірі доводять реальність здійснених фінансово-господарських операцій та необхідність використання їх у власній господарській діяльності.

Крім того, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України сформовані також на підставі аналізів протоколів допитів свідків - директорів названих вище підприємств-контрагентів ТОВ «Статус код» (а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 11.04.2013р.; протоколів допиту свідка ОСОБА_5 від 25.02.2013р. та ОСОБА_6 від 08.02.2013р.; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 11.12.2012р.), в яких гр-ни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили про факт фіктивної реєстрації підприємств ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Транспорт-Експрес» і ТОВ «Трейдтех» на їх ім'я та про свою безпосередню непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності названих підприємств, ведення бухгалтерського обліку і подання податкової звітності, а також надання доручень третім особам на право здійснення такої діяльності від імені таких підприємств.

Щодо посилання відповідача на вказані протоколи допиту свідків про відсутність наміру здійснювати господарську діяльність, то необхідно зазначити, що вказані допити проводилися в 2012-2013 рр., проте немає жодних відомостей про наявність вироків суду, які відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України можуть бути належними доказами на підтвердження певних обставин по справі.

Крім того, враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Транспорт-Експрес», ТОВ «Трейдтех» останні були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2013 № 10926552208 та № 11026552208 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Статус код» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 липня 2013 року № 10926552208, № 11026552208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Постанову в повному тексті виготовлено 03.11.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.