Рішення

від 22.10.2014 по справі 914/3052/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 р. Справа № 914/3052/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ", м.Городок, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Леодіс", м.Пустомити, Львівська область

про стягнення 1 589 208,99 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Ксьондзик П. Г. - представник (доручення №290 від 05.09.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Приватним підприємством "Інсталпласт-ХВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Леодіс" про стягнення 1 696 075,82 грн. з яких 1 274 882,09 грн. основного боргу, 204 318,83 грн. пені, 38 484,15 грн. 3% річних та 178 390,75 грн. інфляційних втрат. Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 1 589 208,99 грн., в тому числі 1 274 882,09 грн. основного боргу, 97 452,00 грн. пені, 178 390,75 грн. інфляційних та 38 484,15 грн. річних.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.09.2014р.

Ухвалою суду від 17.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 08.10.2014р. у зв"язку з виявленням ще однієї адреси відповідача (79035, м.Львів, вул.Пасічна, 135, офіс 203), для його повідомлення про розгляд спору.

Ухвалою суду від 08.10.2014р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№4522/14 від 22.09.2014р.) за вих.№317 від 19.09.2014р., у зв"язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи було відкладено на 22.10.2014р. Крім того, позивача було зобов"язано надіслати відповідачу позовну заяву із доданими до неї документами на адресу: м.Львів, пл.Соборна, 12а/53, вказану відповідачем, як поштову.

Станом на 22.10.2014р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№45344/14 від 22.10.2014р.), поштової квитанції та опису вкладення про направлення відповідачу копії позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог за адресою м.Львів, пл.Соборна, 12а/53.

Представник позивача підтримав позовні вимоги згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 1 274 882,09 грн. основного боргу, 97 452,00 грн. пені, 178 390,75 грн. інфляційних та 38 484,15 грн. річних.

Слід звернути увагу на те, що згідно вимог ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Позивач при поданні заяви про зменшення позовних вимог невірно обчислив загальну суму, що підлягає стягненню.

Згідно ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відтак, ціна позову становить 1 589 208,99 грн. (1 274 882,09 грн. основного боргу, 97 452,00 грн. пені, 178 390,75 грн. інфляційних та 38 484,15 грн. річних), а не 1 589 208, 84 грн., як вказав позивач.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних ухвалами суду доказів не подав, поважності причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7900812921491 від 14.10.2014р. вручено 16.10.2014р. (вх.№45128/14 від 22.10.2014р.). Ухвала господарського суду Львівської області від 08.10.2014р. про відкладення розгляду справи на 22.10.2014р. направлялася відповідачу на вказану ним у клопотанні про відкладення розгляду справи адресу, а саме: 79000, м.Львів, пл.Соборна 12а/53.

Станом на дату розгляду справи (22.10.2014р.) витребувані ухвалами суду докази, відзив, клопотання, заяви, в тому числі про відкладення розгляду справи, на адресу суду не надходили.

Слід зазначити, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Фабрична, 19. Ця ж адреса вказана в укладеному між сторонами договорі від 01.10.2012р. №01/10/12-02. Однак, ухвали суду надіслані відповідачу на цю адресу повертались без вручення адресату, з довідкою поштового відділення зв"язку про те, що адресат вибув. Водночас, на довідці поштового відділення зв"язку було вказано адресу ТзОВ "Інвестиційна компанія "Леодіс": 79035 м.Львів, вул.Пасічна,135, офіс 203. Суд надсилав ухвали і на вказану адресу, однак, вони повертались без вручення адресату з довідкою поштового відділення зв"язку в якій вказано, що адресат давно вибув.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України відповідач зобов"язаний добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка у засідання суду належним чином повідомленого представника відповідача не може бути визнано порушенням процесуального законодавства, оскільки не передбачена Господарським процесуальним кодексом України, як обставина, що перешкоджає розгляду справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, дії відповідача спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права позивача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не скористався наданим йому Конституцією України правом на судовий захист, наданим ст.22 ГПК України правом на ознайомлення з матеріалами справи, не надав суду докази на обґрунтування своїх заперечень проти позову, зважаючи на закінчення встановленого ст.69 ГПК України строку розгляду спору, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.10.2012 року між Приватним підприємством «Інсталпласт-ХВ» (надалі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс» (надалі - покупець) було укладено договір №01/10/12-02 про постачання труб і фасованих частин для водовідведення, водопостачання, подачі горючих газів, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує товар в кількості, асортименті, за цінами і термінами постачання згідно з специфікаціями, заявками на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами договору.

У відповідності до п.п.2.1-2.2 договору ціна на товар, що поставляється за даною угодою, вказується в додатках (специфікаціях) до цього договору або прайсах продавця і може змінюватися в односторонньому порядку. Загальна сума вартості цього договору складає суму, рівну вартості товару поставленого згідно всім додаткам (специфікаціям), якщо такі підписані. У випадку, коли постачання товару здійснюється без підписання специфікації, на основі замовлень покупців, річна вартість цього договору складає суму вартості фактично відвантаженого товару згідно накладних.

Порядок поставки товару визначено п.п.3.1-3.2 договору, які передбачають, що постачальник здійснює постачання товару партіями в терміни і на умовах згідно додатками (специфікаціям) до даного договору, або заявкам покупця. Одночасно з постачанням товару постачальник передає покупцеві рахунок, видаткову накладну, і на письмову вимогу покупця документи, що посвідчують якість товару і відповідність стандартам чи технічним умовам.

Разом з тим, п.3.3 договору встановлено, що покупець приймає товар по кількості і якості відповідно при його отриманні, а підпис покупця на видатковій накладній свідчить про відсутність будь-яких претензій у покупця щодо якості та кількості отриманого по накладній товару.

Згідно п. 3.6. договору покупець зобов'язується після отримання рахунку оплатити товар у строки, які вказані в ньому, але не пізніше 14 днів з дня його отримання.

Водночас, пунктом 5.1 встановлено, що покупець здійснює оплату за товар на умовах і в терміни вказані у виставлених рахунках, які виставляються у відповідності до замовлення покупця.

Згідно з п.5.2 договору при здійсненні платежу покупець зобов'язується зазначити в платіжному дорученні номер та дату договору, номер та дату рахунки, а в окремих випадках і видаткової накладної. Незалежно від вказівки у платіжних документах вищезазначених реквізитів у випадку наявності заборгованості покупця за раніше отриманий товар, постачальник зараховує отримані кошти в погашення заборгованості за товар який поставлений покупцю і вчасно ним не оплачений. Окрім цього, постачальник має право в односторонньому порядку зарахувати отримані від покупця кошти в рахунок погашення заборгованості покупця за раніше отриманий покупцем товар та штрафних санкцій за порушення грошових зобовґязань. В першочерговому порядку в такому випадку отримані від покупця кошти зараховуються для погашення нарахованої постачальником штрафу, пені, неустойки чи інших санкцій, передбачених даним договором незалежно від зазначення в платіжних документах рахунків чи видаткових накладних.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 036 882,09 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними. В той час як відповідач взяті на себе зобов'язання виконав лише частково.

Як вбачається з матеріалів справи, а також зазначається позивачем, на підставі вищенаведених накладних останній виставив відповідачу рахунки на сплату отриманого товару. Однак, в порушення умов договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі проводив оплату поставленого товару, внаслідок чого допустив заборгованість перед позивачем.

Таким чином станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 274 882,09 грн.

Керуючись п.7.1. договору, позивач при подані позовної заяви нарахував відповідачу пеню в сумі 204 318,83 грн.

Крім того, на підставі положень ст..625 ЦК України позивач нарахував 178 390,75 грн. інфляційних та 38 484,15 грн. річних.

Однак, у процесі розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відтак, просить стягнути з відповідача 1 274 882,09 грн. основного боргу, 97 452,00 грн. пені, 178 390,75 грн. інфляційних втрат та 38 484,15 грн. 3% річних, всього 1 589 208,84 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Факт поставки відповідачу товару на загальну суму 2 036 882,09 грн., підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними:

№1012 від 18.03.2013р. на суму 154 339,90 грн.;

№ 4838 від 19.07.2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№5130 від 26.07.2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№5420 від 02.08.2013р. на суму 128 875,00 грн.;

№5646 від 08.08.2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№6125 від 19.08.2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№6598 від 29.08.2013р. на суму 145 200,00 грн.;

№6599 від 29.08.2013р. на суму 98 870,00 грн.;

№6620 від 30.08.2013р. на суму 104 043,20 грн.;

№6847 від 05.09.2013р. на суму 19 440,00 грн.;

№7111 від 13.09.2013р. на суму 142 819,99 грн.;

№7210 від 16.09.2013р. на суму 108 900,00 грн.;

№9421 від 13.11.2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№9481 від 15.11.2013р. на суму 121 000,00 грн.;

№9608 від 19.11.2013р. на суму 14 080,00 грн.;

№9482 від 15.11.2013р. на суму 16 104,00 грн.;

№9757 від 22.11.2013р. на суму 15 210,00 грн.;

№9758 від 22.11.2013р. на суму 60 500,00 грн..

Представник відповідача Мотько Юрій Ярославович отримав товар на підстав довіреностей №1 від 27.02.2013р., №3 від 19.07.2013р., №4 від 02.08.2013р., №6 від 08.08.2013р., №10 від 29.08.2013р., №20 від 13.112013р., №22 від 15.11.2013р.

Умовами п.3.3 договору встановлено, що покупець приймає товар по кількості і якості відповідно при його отриманні, а підпис покупця на видатковій накладній свідчить про відсутність будь-яких претензій у покупця щодо якості та кількості отриманого по накладній товару. Таким чином, саме підписання відповідачем видаткових накладних свідчить, що претензій щодо якості, кількості та асортименту товару у відповідача нема.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату:

№675 від 27 лютого 2013р. на суму 154 339,90 грн.;

№3722 від 12 липня 2013р. на суму 491 875,00 грн.;

№4536 від 07 серпня 2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№4706 від 13 серпня 2013р. на суму 278 350,34 грн.;

№4870 від 16 серпня 2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№5122 від 29 серпня 2013р. на суму 249 243,20 грн.;

№5311 від 13 вересня 2013р. на суму 19 440,00 грн.;

№5545 від 13 вересня 2013р. на суму 251 720,00 грн.;

№7157 від 13 листопада 2013р. на суму 181 500,00 грн.;

№7226 від 15 листопада 2013р. на суму121 000,00 грн.;

№7230 від 15 листопада 2013р. на суму 16 104,00 грн.;

№7351 від 19 листопада 2013р. на суму 14 080,00 грн.;

№7485 від 22 листопада 2013р. на суму60 500,00 грн.;

№7487 від 22 листопада 2013р. на суму15 210,00 грн.

Частина 1 ст.693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України передбачечно, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п.3.6. договору покупець зобов'язується після отримання рахунку оплатити товар у строки, які вказані в ньому, але не пізніше 14 днів з дня його отримання.

Водночас, пунктом 5.1 встановлено, що покупець здійснює оплату за товар на умовах і в терміни вказані у виставлених рахунках, які виставляються у відповідності до замовлення покупця.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, у якому відображена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.06.2014р. в сумі 1 349 882,09 грн. Після цього, відповідач 01.07.2014р. оплатив ще 75 000,00 грн., більше оплати не надходили.

Відтак, основний борг відповідача становить 1 274 882,09 грн.

Слід зазначити, що відповідачем було порушено умову договору, встановлену п.8.5, згідно якої кожна із сторін зобов'язується повідомити про зміну своїх реквізитів (юридичної та фактичної адреси , банківських рахунків, номерів факсів, телефонів, електронної пошти і інших, які зазначені в даному договорі).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Фабрична, 19. Ця ж адреса вказана в укладеному між сторонами договорі від 01.10.2012р. №01/10/12-02.

Водночас, у поданому відповідачем клопотанні про відкладення розгляду справи ним вказано іншу адресу товариства, а саме: на м.Львів, вул. Соборна 12а/53. Однак, відповідач в порушення умов п.8.5. договору не повідомив позивача про наявність у нього іншої фактичної (поштової) адреси.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, а також на те, що відповідачем не подано доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 1 274 882,09 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 178 390,75 грн. інфляційних нарахувань та 38 484,15 грн. 3% річних.

Перевірившми їх розрахунок суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 178 390,75 грн. інфляційних нарахувань та 38 484,15 грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що п.7.1 договору встановлює, що за прострочення оплати товару в терміни, які вказані в рахунку покупець виплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення оплати протягом всього терміну прострочення. Сторони домовилися, що позовна давність встановлена законом для стягнення пені збільшується у відповідності до ст.259 ЦК України, а штрафні санкції підлягають стягненню протягом усього часу прострочення оплати товару покупцем.

Враховуючи, що у п.7.1. договору сторони не вказали строк на який збільшується позовна давність, позивач привів розрахунок пені у відповідність із вимогами п.6 ст.232 ГК України відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 97 452,00 грн. пені згідно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростовував.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №292 від 19.08.2014р. на суму 33 921,52 грн.

Позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог згідно якої до стягнення заявлено 1 589 208,99 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відтак позивачу, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", слід повернути 2 137,35 грн. судового збору, у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог.

Згідно ст.49 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 31 784,17 грн.

Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" ,ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625 - 627, 655, 664, 693,712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Леодіс» (юридична адреса: 81100, Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, вул.Фабрична,19, поштова адреса: 79000, м.Львів, пл.Соборна, 12а/53) код ЄДРПОУ 37073080) на користь Приватного підприємства «Інсталпласт - ХВ» (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, 163, код ЄДРПОУ 20818151) 1 274 882,09 грн. основного боргу, 97 452,00 грн. пені, 178 390,75 грн. інфляційних втрат, 38 484,15 грн. 3% річних та 31 784,17 грн. судового збору.

3. Ухвалою суду повернути Приватному підприємству «Інсталпласт - ХВ» (81500, Львівська область, м.Городок, вул. Львівська, 163, код ЄДРПОУ 20818151) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 137,35 грн., у зв'язку із зменшення позовних вимог.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя Сухович Ю.О.