Рішення

від 04.11.2014 по справі 914/3441/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 р. справа № 914/3441/14

за позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» м.Радехів, Львівська обл.

про стягнення 116 784,26 грн.

суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача : Козак Н.В. - юрисконсульт

від відповідача: Кормилюк І.В. -представник

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» про стягнення 84 222,66 грн. штрафу, 5 071,03 грн. 3 % річних, 2 135,43 грн. інфляційних втрат та 25 355,14 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 14.10.2014 р.

14.10.2014р. розгляд справи було відкладено на 04.11.2014р.

В судовому засіданні 04.11.2014р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимог, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив частково та подав суду відзив, в якому оспорював правильність нарахування позивачем штрафних санкцій за договором. Крім того, відповідач у своєму відзиві просив суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір штрафу за порушення виконання зобов'язання, який нараховано позивачем.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

01.09.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (позивачем) та міським комунальним підприємством «Радехівтеплоенерго» (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/784-БО-21, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, ввезений на митну територію України або природний газ, видобутий на території України, а відповідач взяв на себе зобов'язання приймати та оплачувати природний газ на умовах цього договору.

В п. 2.1. договору сторони домовилися, що продавець передає покупцеві з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 600,0 тис. куб. м.

На виконання умов вказаного договору позивачем протягом жовтня-грудня 2012р. було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 1 705 901,69 грн., про що свідчать складені сторонами акти прийому-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 192 720,83 грн., від 30.11.2012р. на суму 555 916,68 грн., від 31.12.2012р. на суму 957 264,18 грн.

П. 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, зокрема, за отриманий природний газ кошти сплатив з простроченням, чим порушив умови договору та положення ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений договором строк.

З огляду на це, позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати природного газу.

Так, позивач просить суд стягнути з МКП «Радехівтеплоенерго» 3% річних від простроченої суми у розмірі 5 071,03 грн., пеню - 25 355,14 грн., 7% штрафу від простроченої суми - 84 222,66 грн. та 2 135,43 грн. інфляційних втрат в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив частково, зокрема, останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних, в зв'язку зі спливом строку позовної давності. Крім того, відповідач заперечує правильність нарахування пені та інфляційних втрат за договором.

Стосовно вимоги про стягнення 7% штрафу в розмірі 84 222,66 грн., то відповідач вказаної суми не заперечує, однак просить суд на підставі п.3. ч.1 ст. 83 ГПК України її зменшити покликаючись на виняткові обставини, які зумовили виникнення заборгованості перед позивачем.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково. При цьому, суд виходить із наступного:

Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В силу приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору №12/784-БО-21 від 01.09.2012р.

В п.6.1 договору сторони передбачили, що плата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки.

Судом, на підставі наявних матеріалів справи, встановлено, що відповідач розрахувався з позивачем за отриманий газ повністю, однак, всупереч вищенаведеним умовам договору прострочував оплату. Зокрема, згідно акту прийому-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 192 720,83 грн. прострочення оплати становило 10 днів; згідно акту від 30.11.2012р. на суму 555 916,68 грн. - 74 дні; згідно акту від 31.12.2012р. на суму 957 264,18 грн. - 43 дні.

Відтак, позивач, в зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати природного газу здійснив нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за договором. Зокрема, 5 071,03 грн. 3% річних, 84 222,66 грн. штрафу, 25 355,14 грн. пені та 2 135,43 грн. інфляційних втрат.

Згідно п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинними законодавство України.

Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п.6.1. договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Господарський суд, перевіривши підставність нарахування штрафних санкцій позивачем, здійснивши їх перерахунок, дійшов висновку, що такі нараховані правильно та обгрунтовано, а тому підлягають до задоволення.

В той же час, суд розглянувши заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, вважає їх без підставними, та такими, що не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

Так, відповідач у своєму відзиві стверджував, що позивач пропустив строк позовної давності стосовно вимоги про стягнення 25 355,14 грн. пені. За твердженням, останнього з моменту коли у позивача виникло право звернутися з даною вимогою до суду пройшло більше 1 року, а відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд, звертає увагу відповідача на те, що така позиція є хибною, оскільки останнім не враховано положення ст. 259 ЦК України, в якій передбачено право сторін за домовленістю збільшити позовну давність встановлену законом, уклавши при цьому договір.

Відтак, сторонами в п. 9.3. договору про постачання газу зазначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п'ять) років. Таким чином, строк позовної давності за даним договором не сплив.

Крім того, відповідач заперечував правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, відповідач вважає, що початок перебігу нарахувань, у зв'язку з порушенням строків оплати газу має здійснюватись з 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а не з 14 числа як визначив позивач.

Господарський суд, розглянувши вказане заперечення вважає його безпідставним з наступних мотивів:

В силу приписів ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в п. 6.1. договору передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки. Відтак, згідно даного договору, останнім днем оплати вважається 13 число відповідного місяця.

Правова позиція господарського суду також кореспондується із п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» де зазначено, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну (14 число місяця), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (13 число місяця).

З огляду на вищенаведене, позивач правильно та у відповідності до умов договору визначив строк з моменту якого нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві просив суд при прийнятті рішення у даній справі, на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафу, який нараховано позивачем в сумі 82 222,66 грн. Обгрунтовуючи дану вимогу відповідач не заперечує факту прострочення ним термінів оплати поставки газу, однак зазначає, що порушення термінів оплати виникло з об'єктивних причин, а саме через наявність значної дебіторської заборгованості споживачів, бюджетних та інших установ, що підтверджується фінансовим звітом МКП «Радехівтеплоенерго» станом на 01.01.2013р. (а.с.38).

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

ГПК України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 зазначено, що господарський суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача (у матеріалах справи відсутні докази про розмір завданих позивачу збитків), ступінь виконання зобов'язання відповідачем за договором - повне погашення суми основного боргу. Крім того, заборгованість перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасного виконання своїх зобов'язань боржниками - бюджетними установами перед відповідачем, про що свідчить згаданий вище фінансовий звіт МКП «Радехівтеплоенерго» станом на 01.01.2013р.

Майновий стан відповідача - наявність кредиторської заборгованості в сумі 705,5 тис. грн. та дебеторської заборгованості в сумі 338,6 тис. грн. - згідно фінансового звіту (а.с.37).

Суд також звертає увагу на те, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює надання послуг з теплопостачання споживачам, бюджетним установам. Особливо в зимовий період підприємство має значний ступінь зобов'язань перед своїми контрагентами, які в частині проведення розрахунків за отримані послуги мають борги перед відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача штраф в сумі 42 111,33 грн.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,82,82-1,п.3 ст.83,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволити частково.

2 . Стягнути з міського комунального підприємства "Радехівтеплоенерго" (адреса: 80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Сонячна,3а, код ЄДРПОУ 20780980, р/р 26006301065760) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26009304921) 5 071,03 грн. 3% річних, 42 111,33 грн. штрафу, 25 355,14 грн. пені, 2 135,43 грн. інфляційних втрат та 2 335,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення з міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» 42 111,33 грн. штрафу відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.11.2014р.

Суддя Юркевич М. В.