Рішення

від 30.10.2014 по справі 917/1866/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 р. Справа №917/1866/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ", вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070

до Малого приватного підприємства "Ребоб", вул. Салганна, 14-б, м. Кременчук, Полтавська область,39600

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1),

про стягнення 2 966 083,00 грн. збитків

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Василик Д.В., дов. 688/юр від 13.01.2014 року

від відповідача: Моцун О.П., дов. б/н від 19.09.13р.

від третьої особи : не з'явився

У судовому засіданні 30.10.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 2 966 083,00 грн. завданих збитків.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про місце та час його проведення повідомлена належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

04.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" (позивач, банк) та фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник, третя особа) було укладено кредитний договір №КЛ/8-2, згідно якого банк надав позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 485 000,00 доларів строком з 04.02.2008 року по 03.02.2012 року із сплатою відсотків згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3. цього договору за умовами виконання вимог п.4.1. цього договору (п.1.1. кредитного договору) (арк. с. 15-22).

04.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" (позивач, іпотекодержатель) та Малим приватним підприємством "Ребоб" (відповідач, іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1625 (арк. с. 23-28).

Відповідно до п.1.1. договору іпотеки він забезпечує всі вимоги іпотекодержателя (позивача), як кредитора, за умовами кредитного договору №КЛ/08-2 від 04.02.2008 року із всіма змінами і доповненнями до нього.

Згідно даного договору в іпотеку банку було передано, зокрема, нежитлова нерухомість, а саме будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та які складаються з: цеху по переробці повторних полімерів з прохідною, літ. А, літ. а, літ. аг, літ. аг1, літ.аг2 загальною площею 1327,7 кв. м.; складу, літ. Б, загальною площею 206,7 кв. м.; сушарки, літ. С, загальною площею 29,2 кв. м. Загальна площа складає 1 563,6 кв. м., реєстраційний номер об'єкту 20799612. (далі за текстом нежитлова нерухомість).

Вказана нежитлова нерухомість належала іпотекодавцеві (відповідачу) на праві власності на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 14.09.2007 року (далі за текстом рішення третейського суду) та підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" за номером 16643445 від 13.11.2007 року номер запису 581 в книзі Н-2 (арк. с. 29-33).

У зв'язку з порушенням позичальником (ОСОБА_2.) своїх зобов'язань за кредитним договором №КЛ/08-2 від 04.02.2008 р., банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором та звернення стягнення на предмети іпотеки. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.12.2011 р. по справі №2-208/2010 p., №2-50/11 p. позовні вимоги банку були задоволені. З ОСОБА_2 на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 540466,41 дол. США та звернено стягнення на предмети іпотеки, що на праві власності належать МПП "Ребоб".

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23.03.2011 року за заявою прокуратури міста Кременчука скасовано рішення третейського суду, ухвалене у справі за номером 28/2007-К за позовом малого приватного підприємства "Ребоб" (далі - Відповідач) до ОСОБА_6 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - цех по переробці повторних полімерів з прохідною літ. "А,а" площею 1327,7 кв. м., склад літ. "Б" площею 206,7 кв. м., сушарку літ. "С" площею 29,2 кв. м. по АДРЕСА_2 (арк. с. 39-41) з підстав порушення прав Кременчуцької міської ради, що не була залучена до розгляду справи і не надавала дозволу на будівництво як орендодавець земельної ділянки.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.05.2012 року ухвала Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23.03.2011 року залишена без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" - без задоволення ( арк. справи 49-51). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.07.2012 року ПАТ "Піреус Банк МКБ" було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його скаргою на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23.03.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30.05.2012 року ( арк. справи 53-55).

Позивач зазначає, що 20 лютого 2012 року на його адресу від Крюківського районного суду м. Кременчука надійшла копія заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Крюківського суду від 15.12.2011 року (яким з третьої особи було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 540466,41 дол. США та звернено стягнення на предмети іпотеки, що на праві власності належать МПП "Ребоб") на підставі ухвали Крюківського районного суду міста Кременчука про скасування рішення третейського суду.

Рішення Крюківського суду м. Кременчука від 15.12.2011 р. було скасовано і 13.04.2012 р. ухвалено нове. Зважаючи на те, що право власності МПП "Ребоб" на цех по переробці повторних полімерів з прохідною літ. "А,а" площею 1327,7 кв.м., склад літ. "Б" площею 206,7 кв.м., сушарку літ. "С" площею 29,2 кв.м. по АДРЕСА_2 було скасовано на підставі ухвали суду, оскільки правових підстав звертати стягнення на такі об'єкти не було. Відповідно такі об'єкти були виключені з заявлених банком вимог про звернення стягнення ( арк. с. 42-49).

В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилається на те, що відповідно до умов договору іпотеки відповідач зобов'язувався вживати всіх заходів щодо збереження предмету іпотеки за власний кошт (п.3.1.2., п.3.3.2 договору іпотеки). Однак відповідач як власник нежитлової нерухомості в судових засіданнях у справі за позовом прокурора №6-18/2011 підтримувало вимоги про скасування правовстановлюючого документу - рішення третейського суду та не вживало жодних дій щодо оскарження даної ухвали суду. Також відповідач до теперішнього часу не вживав жодних заходів щодо відновлення свого права власності на нежитлові приміщення.

Отже, на думку позивача, відповідач своєю бездіяльністю допустив господарське правопорушення та завдав позивачу збитків в межах вартості нежитлових приміщень.

За договором іпотеки вартість нежитлових приміщень складає 2 966 083,00 грн. (згідно даних звіту про експертну грошову оцінку нежитлової нерухомості, що був складений 01.11.2007 р. арк. с. 34-36), які і просить стягнути позивач.

Суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування завданих позивачеві збитків.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З урахуванням наведених положень суд зазначає, що застосування положень ст. 224, 225 ГК України можливо лише за умови існування між сторонами господарських відносин.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, у свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.

Даючи оцінку правовідносинам, які склалися між позивачем та відповідачем, суд виходить з того, що статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 966 083,00 грн. збитків ґрунтуються на невиконанні останнім своїх зобов'язань щодо збереження предмету іпотеки покладених на нього в п.3.1.2. та п. 3.3.2. договору іпотеки та бездіяльності відповідача, що виражається у не здійсненні оформлення права власності на нежитлові об'єкти.

Посилання позивача на те, що бездіяльність відповідача стосовно не звернення з позовною заявою про повторне визнання права власності на зазначені об'єкти спричинила позивачу збитки жодними доказами не підтверджено. Звернення до суду із позовом є правом відповідача, а не його обов'язком. Крім того, можливість звернення відповідача до суду із позовом не втрачена.

Також позивачем не доведено заявлений розмір збитків, саме в сумі 2 966 083,00 грн.

Договір іпотеки від 04.02.2008 року укладений між позивачем та відповідачем забезпечує всі вимоги іпотекодержателя (позивача), як кредитора, за умовами кредитного договору №КЛ/08-2 від 04.02.2008 року, із всіма змінами і доповненнями до нього укладеного між іпотекодержателем (позивачем) та позичальником (ОСОБА_2.).

За змістом п. 4.1. кредитного договору №КЛ/08-2 від 04.02.2008 року в якості забезпечення за даним договором виступає також ряд майна, яке перелічено в пунктах 1.4.1., 1.4.2. кредитного договору.

Як зазначає сам позивач, на даний час частину предметів іпотеки вже реалізовано на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.04.2012 року. На стадії примусової реалізації з метою погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в роботі відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області перебуває земельна ділянка площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 5310436100:06:003:0554, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. А саме виконавче провадження триває.

Отже, заявлений позивачем розмір збитків в сумі 2 966 083,00 грн. є недоведеним, оскільки позивачем не враховано, що в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором №КЛ/08-2 від 04.02.2008 року виступає і інше заставне майно.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, позовні вимоги про відшкодування збитків в сумі 2 966 083,00 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 03.11.2014 р.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.