Постанова

від 04.11.2014 по справі 11/625

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014р.м.Київ№ 11/625

За позовом Малого колективного підприємства «Власта»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про визнання недійсним акту, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гриньковський С.П. (представник за довіреністю №06 від 13.06.2013р.);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

Обставини справи:

Мале колективне підприємство «Власта» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Харківському районі м. Києва №26-19/2-21589497-1223-17 від 05.07.1999р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що донарахування суми податку на прибуток за 1 квартал 1998 року, суми ПДВ, а також застосування фінансових санкцій здійснено відповідачем незаконно, оскільки при перерахуванні коштів за виконані роботи по договору №24 від 05.01.1998р. платник зобов'язується підтвердити бюджетне походження цих коштів. На час перевірки заборгованість за виконані роботи склала 554 759,48 грн., що підтверджується відповідачем у акті від 21.06.1999р. №283, згідно зустрічної перевірки заборгованості ПЕКМ. Позивачем не отримано по договору №24 ніяких коштів, тому відповідач не має права стверджувати, що оплата проведена не за рахунок бюджетних коштів і що позивачем порушено законодавство про оподаткування. Крім того, на підставі наданих до перевірки документів господарських операцій та документів до виписок банку по взаєморозрахунках з ПЕКМ за виконані роботи у 1997р., по яким надійшли кошти у 1998р. сплачено ПДВ в повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на позов в якому зазначено, що порушення вимог діючого законодавства МКП «Веста» полягає в невідображенні виконаних робіт в бух обліку та віднесення їх до валового доходу у 1 кварталі 1998 року. Договір від 16.03.1998р. ніяким чином не впливає на виконання обов'язків МКП «Власта» перед бюджетом по сплаті податку на прибуток та ПДВ.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 01.02.2000р. позовні вимоги було задоволено повністю.

Постановою Арбітражного суду м. Києва від 06.04.2000р. винесеною за заявою про перевірку рішення в порядку нагляду Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 01.02.2000р. було залишено без змін.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 29.03.2011р. Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 01.02.2000р. та Постанову Арбітражного суду м. Києва від 06.04.2000р. було скасовано та направлено справу на новий розгляд. Окрім того, у відповідності до ст. 79 АПК України було зупинено провадження у справі до часу вирішення питання відповідним компетентним органом про наявність або відсутність зловживання посадовими особами при заключенні додаткової угоди.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. від 04.10.2005р. матеріали справи №11/625 були розподілені на суддю Морозова С.М. у зв'язку з призначенням судді Лосєва А.М. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

Листом №06.37.1/2245 від 23.07.2010р. судом було зобов'язано сторін повідомити суд про наявність чи відсутність обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Листом №11/625 від 14.10.2013р., направленим на адреси Слідчого відділу Податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві, слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, підприємства по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва ВАТ «АК «Київводоканал» судом було запропоновано надіслати до суду відомості щодо вирішення питання про наявність або відсутність зловживань посадовими особами позивача при укладенні додаткової угоди.

28.10.2013р. від державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ міндоходів у м. Києві надійшов лист №1421/9/26-51-09-008, яким останній повідомляє суд, що у нього відсутні відомості по кримінальним справа стосовно службових осіб позивача.

Листом №4218/9/26-15-09-0111 від 29.10.2013р. Головне управління міндоходів у м. Києві повідомило суд, що відомості щодо посадових осіб позивача слідчим управління фінансових розслідувань ГУ міндоходів у м. Києві до ЄРДР у 2012-2013 не вносилось.

Ухвалою від 15.09.2014р. справу №11/625 було прийнято до провадження суддею Морозовим С.М., поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 14.10.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №11/625 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 14.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №11/625 було прийнято до свого провадження та призначено на 28.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №11/625 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №11/625 було прийнято до свого провадження

В судовому засіданні 28.10.2014р. розгляд справи було відкладено до 04.11.2014р.

В судове засідання 04.11.2014р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні 04 листопада 2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини в адміністративній справі, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.199р. ДПІ у Харківському районі м. Києва було прийнято оспорювань рішення №26-19/2-21589497-1223-17 про стягнення з позивача у безспірному порядку 82 186,59 грн. податку на додану вартість та 82 186,59 грн. фінансових санкцій, а також 113 700,00 податку на прибуток та 34 110,00 грн. фінансових санкцій. Дане рішення прийнято на підставі акту перевірки ДПА у м. Києві від 21.06.1999р. №283, в якому зазначено, що підставою нарахування вищезгаданих податків є:

- порушення позивачем вимог п. 11.3.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як позивач не відобразив реалізацію згідно актів виконаних робіт за січень-лютий 1998 року на суму 469 669,00 грн., у зв'язку з чим не нарахував та не сплатив у І кварталі 1998 року податок на прибуток у розмірі 140 900,70 грн.;

- позивач при проведенні одноразового перерахунку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ не задекларував податкові зобов'язання у ІІІ кварталі 1998 року. Згідно пояснень представників сторін вищезгадані донарахування податків були здійснені у відношенні проведення позивачем господарської операції за договором (підряду) №24 від 05.01.1998р., укладеного між позивачем та третьою особою (надалі - ПЕКМ), згідно якого позивач виконував поточні та капітальні ремонти об'єктів останнього.

До матеріалів справи залучена копія додаткової угоди до договору №24, датована 09.01.1998р., згідно якої сторони за угодою визначили, що розрахунки за виконані роботи ПЕКМ - замовник буде здійснювати за рахунок коштів місцевого бюджету у строки надходження цих коштів.

Згідно даної додаткової угоди позивач мав право здійснювати оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість у відповідності до вимог п. 11.3.5. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 7.3.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дана обставина не була врахована перевіряючим та відповідачем при складенні акту перевірки та прийнятті оспорюваного рішення.

До матеріалів справи також залучена копія Договору від 16.03.1998р. з додатком №1, згідно якого позивач передав право вимоги боргу, у т.ч. за договором №24, ремонтно-будівельному товариству «Власта». Листом від 20.03.1998р. позивач повідомив ПЕКМ про те, що розрахунки за виконані позивачем роботи останній повинен здійснювати на розрахунковий рахунок ремонтно-будівельного товариства «Власта». Дане повідомлення було прийнято замовником робіт-ПЕКМ та погоджено, про що свідчать копії платіжних доручень ПЕКМ, наданих відповідачем, згідно яких ПЕКМ здійснював розрахунки за виконані позивачем роботи шляхом перерахування коштів на р/р ремонтно-будівельного товариства «Власта».

Таким чином судом встановлено, що з моменту укладення договору уступки права вимоги позивач вибув з договірних відносин між ним та ПЕКМ і податкові наслідки у зв'язку з виконанням договору №24 перейшли від позивача до ремонтно-будівельного товариства «Власта». Дана обставина також не була врахована при прийняті оспорюваного рішення.

Податкові зобов'язання позивача, які виникли у зв'язку з укладенням між ним та ремонтно-будівельним товариством «Власта» договору уступки вимоги, перевіркою досліджені не були.

Скасовуючи рішення Арбітражного суду м. Києва від 01.02.2000р. та постанову Арбітражного суду м. Києва від 06.04.2000р. Вищий арбітражний суд України в постанові від 29.03.2001р. зазначив, що момент прийняття цього рішення і постанови не було враховано ті обставини, що проти посадових осіб МКП «Власта» порушена кримінальна справа і предметом її розгляду є питання правомірності укладення додаткових угод та фактичне їх виконання, оскільки у слідчих органів виникло питання про наявність або відсутність в діях посадових осіб зловживання своїм службовим становищем.

Як встановлено судом при новому розгляду, про що свідчать лист Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління міндоходів у м. Києві №1421/9/26-51-09-008 від 28.10.2013р. та лист Головного управління міндоходів у м. Києві №4218/9/26-15-09-0111 від 29.10.2013р., відповідно до яких в статистичній звітності СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутні відомості по кримінальним справам стосовно службових осіб МКП «Власта» за ознаками ч. 3 ст. 148-2 КК України.

Окрім того, третя особа листом №139/12 від 20.01.2014р. повідомила суд, що у нього відсутні відомості щодо вирішення питання про наявність чи відсутність зловживань посадовими особами МКП «Власта» при укладенні додаткової угоди.

Відповідно до п. 7.3.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Пунктом 11.3.5. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

З огляду на викладене, Договором від 16.03.1998р. позивач уступив право вимоги боргу, у тому числі за договором №24, Ремонтно-будівельному підприємству «Власта». Третю особу про зазначений факт було повідомлено листом від 20.03.1998р. Отже, на підставі актів виконаних орбіт грошові кошти у відповідності до вказаного листа перераховувались третьою особою Ремонтно-будівельному підприємству «Власта», що визнається відповідачем.

Оскільки, як зазначено вище, кримінальної відповідальності посадових осіб МКП «Власта» в межах кримінальних справ, порушених слідчими органами, щодо правомірності укладення додаткових угод та фактичне їх виконання не встановлено, тому і фактично відсутня підстава, згідно якої рішення Арбітражного суду м. Києва від 01.02.2000р. та постанову Арбітражного суду м. Києва від 06.04.2000р. були скасовані.

Таким чином, наявними в справі доказами підтверджується та обставина, що позивач уступивши право вимоги по договору №24 Ремонтно-будівельному підприємству «Власта», вибув з нього і в зв'язку з цим у третьої особи були всі підстави перераховувати грошові кошти за виконані роботи Ремонтно-будівельному підприємству «Власта». Крім того, договір уступки права вимоги, який був предметом судового дослідження, недійсним у порядку встановленому діючим законодавством не визнавався.

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій визначених спірним рішенням, у відповідача не було.

Розглядаючи спір по суті суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, не досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності прийнятого ним спірного рішення не довів, доказів, які б спростували доводи позивача суду не надав.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають задоволенню.

Ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Однак, враховуючи вимоги до форми та змісту адміністративного позову відповідно до ст. 105 КАСУ, згідно яких позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, керуючись абз. 2 ч. 2 ст. 162 кодексу суд вважає, що задоволення позову шляхом визнання недійсним рішень ДПІ відповідає вимогам процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, витрати позивача по сплаті державного мита, відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Харківському районі м. Києва №26-19/2-21589497-1223-17 від 05.07.1999р.

3. Стягнути з Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) на користь Малого колективного підприємства «Власта» (код ЄДРПОУ 21589497, адреса: 02125, м. Київ, просп. Алішера Навої, 76) суму державного мита в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 копійок).

4. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, за правилами, встановленими статтями185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Повну постанову складено 05.11.2014р.

СуддяС.М. Морозов