Ухвала

від 12.02.2015 по справі 11/625

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 11/625 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Грибан І.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаГриньковський С.П. представника третьої особиМірошник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Господарського суду мiста Києва від 04 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Малого колективного підприємства "Власта" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання недійсним акту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Харківському районі м. Києва №26-19/2-21589497-1223-17 від 05.07.1999р.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 01.02.2000 року, яке залишено без змін постановою Арбітражного суду міста Києва від 06.04.2000 року, позовні вимоги було задоволено повністю.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 29.03.2011 року рішення Арбітражного суду міста Києва від 01.02.2000 року та постанову Арбітражного суду міста Києва від 06.04.2000 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд. Суд виходив з того, що на момент прийняття цього рішення і постанови не було враховано ті обставини, що проти посадових осіб МКП «Власта» порушена кримінальна справа і предметом її розгляду є питання правомірності укладення додаткових угод та фактичне їх виконання, оскільки у слідчих органів виникло питання про наявність або відсутність в діях посадових осіб зловживання своїм службовим становищем.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 04 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи у судовому засіданні апеляційної скарги не підтримав.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено тематичну документальну перевірку Малого колективного підприємства «Власта» з питання правильності віднесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» у 1998 році та 1 півріччі 1999 року, за результатами якої було складено акт ДПА у м. Києві від 21.06.1999р. №283.

Згідно з висновками даного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п. 11.3.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як позивач не відобразив реалізацію згідно актів виконаних робіт за січень-лютий 1998 року на суму 469 669,00 грн., у зв'язку з чим не нарахував та не сплатив у І кварталі 1998 року податок на прибуток у розмірі 140 900,70 грн.;

- позивач при проведенні одноразового перерахунку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ не задекларував податкові зобов'язання у ІІІ кварталі 1998 року.

На підставі акту відповідачем було прийнято рішення №26-19/2-21589497-1223-17 про стягнення з позивача у безспірному порядку 82 186,59 грн. податку на додану вартість та 82 186,59 грн. фінансових санкцій, а також 113 700,00 податку на прибуток та 34 110,00 грн. фінансових санкцій.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень податкового законодавства з боку МКП «Власта», що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій визначених спірним рішенням.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.3.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

За змістом пп. 11.3.5 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Судом першої інстанції встановлено, що донарахування податків були здійснені у відношенні проведення позивачем господарської операції за договором (підряду) №24 від 05.01.1998р. (том 1 а.с. 14-16), укладеного між позивачем та третьою особою, відповідно до якого позивач виконував поточні та капітальні ремонти об'єктів останнього. Пунктом 4.1 Договору було визначено, що розрахунок за виконані роботи замовник здійснює щомісячно у безготівковій формі платіжними дорученнями на підставі актів виконаних робіт.

Обставини щодо реального виконання позивачем робіт за цим договором, факт чого підтверджується в тому числі актами виконаних робіт, відповідач не заперечує та не оспорює.

09.01.1998 сторонами було укладено додаткову угоду до договору №24 (т.1 а.с. 53), відповідно до якої сторонами погоджено, що розрахунки за виконані роботи ПЕКМ - замовник буде здійснювати за рахунок коштів місцевого бюджету у строки надходження цих коштів.

Згідно даної додаткової угоди позивач мав право здійснювати оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість у відповідності до вимог п. 11.3.5. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 7.3.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З наявного у справі листа підприємства по експлуатації каналізаційних мереж державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» від 27.12.1999 №31/648 (т. 1 а.с. 147) вбачається, що МКП «Власта» було виконано роботи по договору від 05.01.1998 № 24 у повному обсязі, роботи прийняті згідно з актом прийому-передачі, разом з тим оплата не проводилася у зв'язку із відсутністю коштів.

Отже судом встановлено, що оплата за договором від 05.01.1998 № 24 на користь МКП «Власта» не здійснювалася.

Крім того, з наявної у матеріалах справи копії Договору від 16.03.1998р. з додатком №1 вбачається, що позивач передав право вимоги боргу, у т.ч. за договором №24, ремонтно-будівельному товариству «Власта». Листом від 20.03.1998р. позивач повідомив ПЕКМ про те, що розрахунки за виконані позивачем роботи останній повинен здійснювати на розрахунковий рахунок ремонтно-будівельного товариства «Власта». Дане повідомлення було прийнято замовником робіт-ПЕКМ та погоджено, про що свідчать копії платіжних доручень ПЕКМ, наданих відповідачем, згідно яких ПЕКМ здійснював розрахунки за виконані позивачем роботи шляхом перерахування коштів на р/р ремонтно-будівельного товариства «Власта».

На виконання постанови Вищого арбітражного суду України від 29.03.2011 року, який скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій виходив з того, що судами не було перевірено обставин, за яких проти посадових осіб МКП «Власта» порушена кримінальна справа і предметом її розгляду є питання правомірності укладення додаткових угод та фактичне їх виконання, оскільки у слідчих органів виникло питання про наявність або відсутність в діях посадових осіб зловживання своїм службовим становищем, суд першої інстанції на адреси Слідчого відділу Податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві, слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, підприємства по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва ВАТ «АК «Київводоканал» було направлено лист №11/625 від 14.10.2013, в якому запропоновано надати відомості щодо вирішення питання про наявність або відсутність зловживань посадовими особами позивача при укладенні додаткової угоди.

Так, згідно із наданими на судовий запит листами Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління міндоходів у м. Києві №1421/9/26-51-09-008 від 28.10.2013р. та Головного управління міндоходів у м. Києві №4218/9/26-15-09-0111 від 29.10.2013р., в статистичній звітності СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутні відомості по кримінальним справам стосовно службових осіб МКП «Власта» за ознаками ч. 3 ст. 148-2 КК України.

Окрім того, третя особа листом №139/12 від 20.01.2014р. повідомила суд, що у нього відсутні відомості щодо вирішення питання про наявність чи відсутність зловживань посадовими особами МКП «Власта» при укладенні додаткової угоди.

Таким чином, кримінальної відповідальності посадових осіб МКП «Власта» в межах кримінальних справ, порушених слідчими органами, щодо правомірності укладення додаткових угод та фактичне їх виконання, судом не встановлено.

Також судом встановлено, що договір уступки права вимоги, який був предметом судового дослідження, недійсним у порядку встановленому діючим законодавством не визнавався.

Враховуючи викладене, зокрема встановлені обставини відносно того, що роботи по договору від 05.01.1998 № 24 були виконані у повному обсязі і прийняті згідно з актами прийому-передачі, що відповідач не заперечує, разом з тим оплата на користь МКП «Власта» не проводилася у зв'язку із відсутністю коштів, при цьому позивачем було відступлено право вимоги за договором №24, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Господарського суду мiста Києва від 04 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Малого колективного підприємства "Власта" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання недійсним акту - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 04 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.