Постанова

від 27.10.2014 по справі 818/2186/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 р. Справа №818/2186/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,

представника позивача - Вінніченко В.А.,

представника відповідача - Дмитрієвої М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.04.2014 №0004231703, №0000542201, від 24.06.2014 №0001722201 та від 01.08.2014 №0009701703.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту про результати планової виїзної перевірки № 54/18-11-22/30903007 від 11.03.2014 р.

Позивач, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними (безпідставними) та такими, що суперечать законодавству виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено зани ження бази оподаткування для визначення податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з реалізації кукурудзи та пшениці пов'язаній особі за цінами, що є нижчими від звичайних. Звичайні ціни були визначені податковою інспекцією згідно інфор мації, отриманої від головного управління статистики у Сумській області по Великописарівському району. Позивач не погоджується з вище зазначеним твердженням податкової інспекції, виходячи з на ступного. Позивач не міг порушити п. 39.2, п. 39.4 ст. 39 ПКУ, оскільки дана стаття в періоді з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року не діяла, а згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток подат ковою інспекцією не доведено факту заниження цін, вказаних у договорах, у порівнянні зі звичайними.

Також податковою інспекцією зазначено, що позивачем порушено п. 198.3 ст. 198 ПКУ і не дотримані вимоги стосовно документального забезпечення факту отримання від виконавців послуг.

Позивач зазначає, що придбавав у контрагента ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» послуги по ремонту с/г техніки, у контрагента ПП «Авіа-Стиль» авіаційно-хімічні роботи. Позивачем було відображено вище вказані податкові накладні у складі податкового кредиту та відо бражено у деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах. Позивач наголошує, що податковій інспекції були надані оформлені відповідним чином по даткові накладні. Податкові накладні оформлені згідно Порядку № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». Окрім актів виконаних робіт та податкових накладних у позивача є в наявності інші первинні доку менти, що підтверджують факт придбання послуг та використання їх у своїй господарській діяльності та проведення у бухгалтерському обліку.

Також, податковою інспекцією вказано, що позивач орендує у контрагента ТОВ «Кернел-Трейд» сільськогосподарську техніку, яку використовує у виробництві сільськогосподарської продукції не на протязі всього року. Позивачем було відображено податкові накладні по зазначеним операціям у складі податкового кредиту та відо бражено у деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах. Податковій інспекції були надані оформлені відповідним чином по даткові накладні та вказано, що орендована сільськогосподарська техніка використовується у господарській діяльності.

Крім того, податковою перевіркою встановлено, що позивач із спеціального рахунку податку на додану вартість здійснив оплату контрагенту ТОВ «Юніг- рейн-Агро» за оренду легкового автомобіля у сумі 8 250,00 грн. Податкова інспекція вважає, що згідно п. п. 209.15.1 п. 209.15 ПКУ оренда легкового автомобіля не є виробничим фактором, так як це не сільськогосподарська техніка.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, виходячи з наступного:

Згідно вимог нормативних актів, позивач, відшкодувавши суми податку, сплачені постачальникам на вартість виробничих фак торів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, у повному обсязі, мало право витратити кошти зі спеціального рахунку ПДВ на інші виробничі цілі, в т.ч. і за оренду легкового автомобіля.

Також, відповідачем встановлено порушення п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ щодо несвоєча сного перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб. Згідно податкового повідомлення-рішення № 0004231703 від 11.04.2014 року позивачу нарахована штрафна санкція відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПКУ.

Позивач вважає, що ним за перевіряємий період не допущено порушень податкового законодавства (відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПКУ) щодо: ненарахування податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується оборот но-сальдовими відомостями та аналізами рахунку 64113 («Податок з доходів фізичних осіб») та даними, відображеними у формі 1ДФ; неутримання податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується тими ж оборотно-сальдовими відомостями та аналізами рахунку 64113 («Податок з доходів фізичних осіб») та даними, відображеними у формі 1ДФ; несплата (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується виписками банку.

На момент перевірки податковою інспекцією ПДФО, утриманий з виплаченої орендної плати, пере рахований до бюджету в повному обсязі. Даний факт не спростовується податковою інспекцією.

Позивач зазначає, що п. 127.1 ст. 127 ПКУ не передбачає відповідальність за несвоєчасну сплату по датку на доходи фізичних осіб, тому податкова інспекція необгрунтовано та неправомірно застосувала до підприємства штрафні санкції. Якщо підприємство правильно нарахувало і утримало податок і лише несвоєчасно його перерахува ло до бюджету, то податкові органи при встановленні такого факту під час проведення документальної перевірки, після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховують пеню відповідно до п.п 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Причиною донарахування податку на додану вартість стало:

- заниження підприємством податкових зобов'язань у спеціальній декларації з податку на додану вартість на загальну суму 53538,00 грн. по господарським операціям з реалізації продукції (кукурудзи та пшениці) за цінами, нижче ніж звичайні, пов'язаній особі ТОВ «Кернел-Трейд»;

- зменшення податкового кредиту у спеціальній декларації з податку на додану вартість на загальну суму 33552,00 грн. по операціях з придбання послуг у ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» по ремонтних роботах і по операціях з придбання послуг у ПП «Авіа-Стиль», оскільки дані послуги не підтверджені належним чином складеними первинними документами;

- зменшення податкового кредиту у спеціальній декларації з податку на додану вартість по господарських операціях з оренди сільськогосподарської техніки на загальну суму 331199,00 грн., оскільки вищевказана техніка використовувалась підприємством не на протязі всього року, а тільки в певних періодах;

- використання ПСП «Дружба» коштів в сумі 8250,00 грн. зі спеціального рахунку не за цільовим призначенням (кошти були перераховані за оренду легкового автомобіля).

Також, під час перевірки повноти своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, виплаченого на користь фізичних осіб від надання в оренду земельного паю, встановлено, що підприємством при виплаті (у натуральній формі та готівкою з каси) доходу на користь фізичних осіб-орендодавців, не перераховано до бюджету на граничний строк сплати, встановлений пп. 168.1.4 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок на доходи фізичних осіб щодо доходу від надання в оренду земельної частки (паю) за період з 01.07.11 по 31.12.13, в сумі 406354,01 грн.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, Охтирською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 54/18-11-22/30903007 від 11.03.2014 р. (далі по тексту - акт перевірки, т.1 а.с. 141-216).

На підставі зазначеного акту перевірки Охтирською ОДПІ було винесено податкові повідомлення - рішення від 11.04.2014 року:

- № 0004231703 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 101588,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення пп.168.1.1, пп. 168.1.4. п. 168.1 ст.168, Податкового кодексу України (т.1 а.с. 19);

- № 0000542201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 422466 грн. за основним платежем та 113867 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.39.2, п.39.4 ст.39, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, пп.209.15.1, пп.209.15.2, пп.209.15.5 п.209.15, п.209.16, пп.209.17.1 п.209.17 ст.209 Податкового кодексу України (т.3 а.с.159).

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження звернувшись із відповідною скаргою до Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Рішенням за № 9031/10/18-28-10-03-04-100/128ск від 17 червня 2014 року Головне управління Міндоходів у Сумській області первинну скаргу ПСП «Дружба», частково задовольнило:

- у податковому повідомленні-рішенні від 11.04.2014 р. № 0004231703 було збільшено суму грошового зобов'язання у вигляді застосованих штрафних санкцій на 174821,39 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 11.04.2014 р. № 0000542201, скасовано в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у загальній сумі 8250,00 грн. (т.2 а.с. 119 - 130).

На підставі зазначеного рішення Головного управління Міндоходів у Сумській області Охтирською ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 24.06.2014 № 0001722201 про збільшення суми грошового зобов'язання ПСП «Дружба» по податку на додану вартість у розмірі 528083 грн., що складається з суми за основним платежем - 414216 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 113867 грн. та від 01.08.2014 № 0009701703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у вигляді штрафних санкцій в сумі 174821,39 грн. (т.2 а.с. 97, т.3 а.с. 34)

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступного.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на до дану вартість органом державної податкової служби про що видано відповідне свідоцтво (т.1 а.с. 184).

Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 39.2, п. 39.4 ст. 39, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено базу оподаткування для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 53 538 грн., в т.ч. за вересень 2011 року у сумі 18 060 грн., за жовтень 2011 року у сумі 33 565 грн., за липень 2012 року у сумі 1 913 грн. від реалізації кукурудзи та пшениці пов'язаній особі за цінами, що є нижчими від звичайних.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Кернел-Трейд» укладений договір купівлі-продажу № ПЗ-11/ДРЖ від 01.06.2011 року, згідно якого ПСП «Дружба» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Кернел-Трейд» (Покупець) зернові та олійні культури власного виробництва - пшеницю, кукурудзу, ячмінь, ріпак, сою, насіння соняшника (Товар), вирощені на орендованих землях в сезоні урожаю 2011 року. Планова кількість та ціна Товару, який Продавець зобов'язується передати Покупцю за даним Договором визначається в Додатку 1, який є невід'ємною частиною Договорів (т.1 а.с. 179 - 181).

Під час перевірки було встановлено, що позивач та ТОВ «Кернел-Трейд» є пов'язаними особами (арк. 11-12 акту перевірки) цього факту позивач не заперечував.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент вчинення операцій), база оподаткування операцій із постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Пунктом 2 цього ж розділу Податкового кодексу України визначено, що до 1 січня 2013 року діє пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також: ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Аналогічні норми містить і п.39.4 ст.39 Податкового Кодексу України.

З матеріалів справи суд вбачає, що протягом перевіреного періоду єдиним покупцем зазначеного вище товару у позивача було ТОВ «Кернел - Трейд», зазначений факт підтвердили в судовому засіданні і представники позивача. Відтак інформація щодо укладених на момент продажу такого товару договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах у ПСП «Дружба» була відсутня. В зв'язку з відсутністю вказаної інформації податковим органом було використано інформацію отриману від Головного управління статистики у Сумській області стосовно середніх цін на кукурудзу та пшеницю по Великописарівському району Сумської області (дані наведені арк. 16 акту перевірки т.2 а.с. 156). Із наданої Головним управлінням статистики у Сумській області інформації суд вбачає, що середні ціни реалізації були визначені по кожному місяцю окремо із врахуванням класності зерна. Отже, суд вважає правомірним використання інформації Головного управлінням статистики у Сумській області для визначення податковим органом звичайної ціни на зерно.

Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, відхилення цін позивача в порівнянні з цінами визначеними управлінням статистика складає від 22,21% до 30,83% в бік зменшення.

Таким чином, враховуючи те що позивач в перевіреному періоді здійснював реалізацію продукції виключно одному контрагенту ТОВ «Кернел - Трейд», який є пов»язаною з ним особою, за цінами які значно відрізняються від звичайних цін, суд вважає правомірним висновок податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість по господарським операція з ТОВ «Кернел - Трейд», відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість по спеціальній декларації у сумі 33 552 грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» та ПП «Авіа-Стиль».

Податковою інспекцією в акті перевірки зроблені висновки про не дотримання вимог стосовно документального забезпечення факту отримання від виконавців послуг по вказаним контрагентам.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними та таким, що спростовуються матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що у серпні 2011 року позивач придбав у контрагента ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» (код ЄДРПОУ 30050930) послуги по ремонту трактора Fendt на суму 146 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24 333,33 грн., послуги по ремонту комбайну Challenger на суму 5 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 833,34 грн., надання вказаних послуг підтверджується актами виконаних робіт та отриманими податковими накладними (т.1 а.с. 113 - 119, 245 - 247). Оплата зазначених послуг була здійснена відповідно до рахунків в безготівковому порядку (т.1 а.с. 52 - 53, 174 - 176)

У вересні 2011 року позивач придбав у контрагента ПП «Авіа-Стиль» (код ЄДРПОУ 35294693) авіаційно-хімічні роботи з обприскування посівів соняшника на суму 50 312,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 385,33 грн., що відображено в актах виконаних робіт, та отримано податкові накладні (т.1 а.с. 49 - 51, 112, 120, 248 - 249). Оплата послуг проведена в безготівковому порядку (т.1 а.с. 54 - 55).

Суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість виникає в результаті фактично здійснених операцій і підтверджених належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що господарські операції між позивачем та переліченими контрагентами мали реальний характер, фактичне отримання послуг повністю підтверджене матеріалами справи, документи (видаткові, податкові накладні, акти виконаних послуг) щодо вказаних операцій мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції. На момент видачі податкових накладних позивач та зазначені контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні. Також, суд зазначає, що по вказаним господарським операціям було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ та позивачем було фактично отримано придбані послуги.

Отже, підтвердження сплати покупцем податку на додану вартість в ціні товару та наявності податкової накладної виписаної продавцем, є достатнім підтвердженням права покупця на податковий кредит.

Відтак, зважаючи на перелічені обставини, суд доходить висновку про правомірне включення позивачем сум ПДВ по вказаним господарським операціям до складу податкового кредиту, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Також в акті перевірки відповідач зазначає, про порушення позивачем п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з по датку на додану вартість по спеціальній декларації у сумі 331 199 грн. по операціям оренди сільськогосподарської техніки у ТОВ «Кернел-Трейд», в зв'язку з тим, що дана техніка використовується позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції не на протязі всього року.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх таким що суперечать нормам податкового законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» укладено договір оренди № ОТ/ДРЖ-2010 від 01.01.2010 року (т.1 а.с. 22 - 48). За умовами даного договору ТОВ «Кернел-Трейд» (Орендодавець) зобов'язується передати ПСП «Дружба» (Орендар), а ПСП «Дружба» (Орендар) прийняти у строкове платне користування сільськогосподарську техніку та зобов'язується оплачувати ТОВ «Кернел-Трейд» (Орендодавець) орендну плату. Згідно додаткових угод б/№ від 29.12.2011 року термін дії договору був пролонгований до 31.12.2012 року, б/№ від 28.12.2012 року термін дії договору був пролонгований до 31.12.2015 року.

Фактичне надання техніки в оренду та її використання не заперечується відповідачем та підтверджено актами наданих послуг та податковими накладними (т.1 а.с. 121 - 173, 250, т.2 а.с. 1 - 38).

Суд зазначає, що нормами статті 209 Податкового кодексу України врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до п.209.13. зазначеної статті, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 209.3. ст.209 Податкового кодексу визначено, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п.209.15.1. п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Судом встановлено, що техніка, яка була орендована позивачем у ТОВ «Кернел-Трейд» є сільськогосподарською технікою та використовується позивачем виключно у виробництві сільськогосподарської продукції. Фактів використання зазначеної техніки не для виробництва сільськогосподарської продукції відповідачем встановлено не було.

Суд зазначає, що сільськогосподарські роботи є сезонними, відтак використання зазначеної техніки відбувається не в усіх періодах протягом року, однак вказане не позбавляє сільгоспвиробника права на податковий кредит із сум ПДВ в орендній платі, оскільки метою оренди переліченої техніки є виключно використання її у виробництві сільськогосподарської продукції, зворотнього відповідачем доведено не було.

Отже суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, податковою перевіркою встановлено, що позивач із спеціального рахунку податку на додану вартість здійснив оплату за оренду легкового автомобіля, що є порушенням п.п. 209.15.1 п. 209.15 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим податковим органом нараховано штрафну санкцію в сумі 10313 грн.

Суд вважає такі висновки податкового органу такими, що відповідають нормам Податкового кодексу України.

З матеріалів справи суд вбачає, що 31.08.2012 року згідно платіжного доручення № 125 позивач із спеціального рахунку податку на додану вартість здійснив оплату контрагенту ТОВ «Юніг-рейн-Агро» (код ЄДРПОУ 31818075) за оренду легкового автомобіля у сумі 8 250,00 грн.

Як вже зазначалося вище, нормами статті 209 Податкового кодексу України врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період, перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Разом з тим, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України до виробничих факторів відносить, зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Виходячи з аналізу зазначених норм податкового законодавства, суд доходить висновку, що використання залишку сум податку зі спеціального рахунку підприємства - сільгоспвиробника можливе лише для цілей пов'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції.

Суд зазначає. що легковий автомобіль не відноситься до сільськогосподарської техніки, відтак не може використовуватись для виробництва сільськогосподарської продукції, отже сплата орендної плати за нього зі спеціального рахунку суперечить нормам ст.209 Податкового кодексу України.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Виходячи з викладеного, суд вважає застосування штрафних санкцій податковим органом по вказаному порушенню правомірним, а позовні вимоги в цій частині безпідставними.

Крім того, в акті перевірки зазначено про зменшення податкового кредиту у спеціальній декларації з податку на додану вартість на суму 475 грн., яка не підтверджена первинними документами, зазначене порушення позивач визнав. Відтак оскаржуване повідомлення - рішення в цій частини скасуванню не підлягає.

Таким чином, суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 24.06.2014 № 0001722201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 528083 грн. в тому числі за основним платежем - 414216 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 113867 грн. підлягає скасуванню в частині визначення основного платежу в сумі 364 751 грн. (33552 грн. - по операціям з ТОВ «Агробудівельний альянс «Астра» та ПП «Авіа-Стиль», 331199 грн. - по операціям з оренди сільгосптехніки) та штрафних санкцій відповідно в сумі 91187,75 грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 11.04.2014 р. № 0000542201 суд зазначає, що рішенням за № 9031/10/18-28-10-03-04-100/128ск від 17 червня 2014 року Головне управління Міндоходів у Сумській області вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у загальній сумі 8250,00 грн.

Відповідно до п.60.1. ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, зокрема, якщо:

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.60.4. ст.60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що підставі зазначеного рішення Головного управління Міндоходів у Сумській області Охтирською ОДПІ були винесене податкове повідомлення - рішення від 24.06.2014 № 0001722201 яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Відтак, відповідно до п.п.60.1.3 п.60.1, п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення - рішення від 11.04.2014 р. № 0000542201 вважається відкликаним, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, податковою перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб (далі по тексту - ПДФО) за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року у загальній сумі 406 354 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0004231703 від 11.04.2014 року позивачу нарахована штрафна санкція відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України в сумі 101 588,50 грн. Згідно Рішення ГУ Міндоходів та зборів у Сумській області про результати розгляду первинної скарги № 9031/10/18-28-10-03-04-100/128 ск від 17.06.2014 року у податковому повідомленні-рішенні Охтирської ОДПІ від 11.04.2014 року № 0004231703 збільшена сума грошового зобов'язання у вигляді застосованих штрафних санкцій на 174 821,39 грн.

З матеріалів справи суд вбачає, що для здійснення своєї господарської діяльності позивач орендує у фізичних осіб земельні ділянки (паї). За перевірений період фізичним особам (орендодавцям) було нараховано орендну плату у розмірі 8 865 795,94 грн., виплачено 7 253 950,04 грн.

Згідно п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.п. 168.1.2 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Суд зазначає, що пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено санкції за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися.

Згідно додатку № 1 до акту перевірки, під час перевірки повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, виплаченого на користь фізичних осіб від надання в оренду земельного паю, встановлено, що підприємством при виплаті (у натуральній формі та готівкою з каси) доходу на користь фізичних осіб-орендодавців, перераховано до бюджету ПДФО з порушенням граничних строків сплати, встановлених пп. 168.1.4 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України (т.2 а.с. 222 - 225). При цьому, фактів ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на час перевірки відповідачем не встановлено.

Враховуючи відсутність зазначених фактів, відсутній склад порушення, за яке передбачено санкції по зазначеному п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Фактично податковий орган застосовує санкції за несвоєчасне перерахування податку до бюджету. Але зазначений склад порушення не передбачає санкції за несвоєчасне перерахування податку, а лише пов'язує склад порушення з фактом виплати доходу без сплати податку взагалі.

Суд зазначає, що норми щодо застосування санкцій не підлягають розширеному тлумаченню.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення № 0004231703 та №0009701703 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004231703 від 11.04.2014 року та № 0009701703 від 01.08.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001722201 від 24.06.2014 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 364751,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 91187,75 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2014 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек