Рішення

від 27.10.2014 по справі 914/2216/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 р. Справа № 914/2216/14

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Петрашка М.М., Кидисюка Р.А. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с.Музичі, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаммель-Україна", с.Малехів, Жовківський район, Львівська область

про стягнення 58 544,52 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаммель-Україна" про стягнення 58 956,54 грн. заборгованості, з яких 55 700,00 грн. основний борг, 2 812,47 грн. пеня та 444,07 грн. три проценти річних. Згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог до стягнення заявлено 58 544,52 грн., з яких 55 700,00 грн. основний борг, 2 400,45 грн. пеня та 444,07 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 24.06.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.07.2014р.

Ухвалою суду від 16.07.2014р. розгляд справи відкладено на 27.08.2014р. на підставі поданого відповідачем клопотання та у зв"язку з необхідністю надання позивачем доказів на підтвердження позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.08.2014р. призначено колегіальний розгляд справи №914/2216/14 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 25.09.2014р.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 28.08.2014р. було проведено автоматизований розподіл внаслідок якого членами колегії визначено суддів Петрашка М.М. та Кидисюка Р.А.

Ухвалою суду від 25.09.2014р. розгляд справи відкладено на 15.10.2014р. у зв"язку з неявкою в судове засідання сторін та на підставі викладеного в телеграмі клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.10.2014р. розгляд справи відкладено на 27.10.2014р. у зв"язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 27.10.2014р. повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив. Про відкладення розгляду спору на 27.10.2014р. позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №081250003175 6 від 22.10.2014р. - вручено 25.10.2014р.

Станом на день розгляду спору (27.10.2014р.) від позивача на адресу суду заявиё клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив. Про відкладення розгляду спору на 27.10.2014р. відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79020 01897887 від 22.10.2014р. - вручено 24.10.2014р.

Представником відповідача, 24.09.2014р., через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву (вх.№41089/14), в якому він зазначає, що акт виконаних робіт чи будь-який інший документ, який би встановлював факт виконання робіт та остаточну суму до оплати відправником вантажу сторонами договору не підписувався. Відповідачу також не було надано податкової накладної, необхідної в разі здійснення оплати вартості послуг, для відшкодування суми ПДВ. Крім того, у відзиві вказано, що позивачем не подано (і не могло бути подано) підписані сторонами договору та передбачені договором документи, які б підтверджували: факт надання відповідачеві послуг, їх обсяг та відсутність претензій до їх виконання; встановлення остаточної суми до оплати. У зв"язку з чим відповідач просить суд відмовити в позові повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надавши правову оцінку доказам, суд,-

встановив:

25.11.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаммель-Україна", (відправник) було укладено договір №1 перевезення вантажу (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору перевізник зобов'язується доставити наданий йому відправником вантаж в кількості, вказаній в накладних, в подальшому (вантаж), в пункти призначення, вказані в ТТН, видати вантаж одержувачу, а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу ціну, встановлену даним договором.

Відповідно до п.1.3. договору ціна за перевезення вантажу складає суму всіх оплат по кожному вантажу, і затверджується в акті виконаних робіт.

Відповідно до п.1.4. договору перевезення вантажу оплачується в наступні терміни і в наступному порядку: в повному об'ємі протягом п'яти календарних днів після доставки товару в пункт призначення.

Позивач у позовній заяві стверджує, що ним на виконання вимог договору №1 перевезення вантажу, за період з листопада 2013р. по грудень 2014р. надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 55 700,00 грн.

В підтвердження виконання своїх зобов'язань позивач посилається на: товарно-транспортні накладні: ХА №11291 від 29.11.2013р.; ХА №11292 від 29.11.2013р.; ХА №12021 від 02.12.2013р.; ХА №12031 від 03.12.2013р.; ХА №12035 від 04.12.2013р.; ХА №12036 від 05.12.2013р. та накладні №1/11/13 від 29.11.2013р.; №2/11/13 від 29.11.2013р.; №02/12/13 від 02.12.2013р.; №03/12/13 від 02.12.2013р.; №1204 від 04.12.2013р.№ №12/05 від 05.12.2013р.

Відповідно до умов п.4.2. договору, ФОП ОСОБА_4 виставила ТзОВ "Хаммель-Україна", рахунок-фактуру №328 від 27.11.2013р. на оплату послуг по завантаженню і розвантаженню обладнання на загальну суму 55 700,00 грн.

Позивач посилається на те, що 29.11.2013р., ТзОВ "Хаммель-Україна", надіслало гарантійний лист (вих.№1129/08), в якому відповідач гарантував здійснити оплату до 01.03.2014р. за перевезення обладнання згідно договору №1 від 25.11.2013р. по рахунку-фактурі №328 від 25.11.2013р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу не здійснив, відтак станом на час звернення з позовом до суду у відповідача існує борг на суму 55 700, 00 грн.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних, які становлять 444,07 грн.

Крім того, позивач керуючись ст.ст.230, 232 ГК України, у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданої заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог становить 2 400,45 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, заявленої до стягнення позивачем, згідно поданої заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, становить 58 544,52 грн., з яких 55 700,00 грн. основний борг, 2 400,45 грн. пеня та 444,07 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Між сторонами укладено договір № 1 перевезення вантажу від 25.11.2013р.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Отже, товарно-транспортна накладна, є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.1. договору перевізник зобов'язується доставити наданий йому відправником вантаж в кількості, вказаній в накладних, в подальшому (вантаж), в пункти призначення, вказані в ТТН, видати вантаж одержувачу, а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу ціну, встановлену даним договором.

Відповідно до п.1.3. договору ціна за перевезення вантажу складає суму всіх оплат по кожному вантажу, і затверджується в акті виконаних робіт.

В підтвердження виконання своїх зобов'язань позивачем надано товарно-транспортні накладні (ТТН): ХА №11291 від 29.11.2013р.; ХА №11292 від 29.11.2013р.; ХА №12021 від 02.12.2013р.; ХА №12031 від 03.12.2013р.; ХА №12035 від 04.12.2013р.; ХА №12036 від 05.12.2013р. та накладні №1/11/13 від 29.11.2013р.; №2/11/13 від 29.11.2013р.; №02/12/13 від 02.12.2013р.; №03/12/13 від 02.12.2013р.; №1204 від 04.12.2013р.; №12/05 від 05.12.2013р.

Згідно вказаних товарно-транспортних накладних перевізником є ФОП ОСОБА_4, вантажовідправником та замовником є ТзОВ "Хаммель-Україна", вантажоодержувачем є Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси", проставлено відмітки позивача та відповідача з печатками про передачу та прийняття до перевезення вантажу.

Однак, на вищенаведених ТТН відсутні відмітки про отримання вантажу вантажоодержувачем - Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси", (пункт розвантаження Київська область, Києво-Святошинський район, с.Крюківщина).

Щодо відсутності відміток на ТТН про отримання вантажу, позивач подав довідку від 14.07.2014р. вих.№26, в якій зазначив, що вказане допущено по неуважності головним бухгалтером, при отриманні оригіналів документів вказане буде виправлено.

На підтвердження отримання вантажоодержувачем товару (обладнання) позивач надав акт прийому-передачі, який складений між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси».

Вказаний у вказаному акті товар (обладнання) за назвою співпадає з товаром вказаним у товарно-транспортних накладних.

Наявні в матеріалах справи накладні: №1/11/13 від 29.11.2013р.; №2/11/13 від 29.11.2013р. №02/12/13 від 02.12.2013р.; №03/12/13 від 02.12.2013р.; №1204 від 04.12.2013р.; №12/05 від 05.12.2013р. видавались відповідачем вантажоодержувачу, відтак, позивач не може нести відповідальності за правильність їх заповнення.

Відповідно до умов договору, ФОП ОСОБА_4 виставила ТзОВ "Хаммель-Україна" рахунок-фактуру №328 від 27.11.2013р. на оплату послуг по завантаженню і розвантаженню обладнання на загальну суму 55 700,00 грн. та надіслала його відповідачу.

29.11.2013р., ТзОВ "Хаммель-Україна" надіслало позивачу гарантійний лист (вих.№1129/08), в якому відповідач гарантував здійснити оплату за перевезення обладнання згідно договору №1 від 25.11.2013р. по рахунку-фактурі №328 від 25.11.2013р. до 01.03.2014р.

Слід зазначити, що у гарантійному листі відповідач зіслався на номер рахунку-фактури 328, водночас помилково вказав дату 25.11.20913р., а не дату рахунку 27.11.2013р.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 27.08.2014р. представник відповідача Маршалюк В.Б. визнав факт надання послуг, однак заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що сума наданих послуг не підтверджена матеріалами справи. Вказане відображено в ухвалі суду від 27.08.2014р.

Водночас, у відзиві відповідач зазначає, що позивачем не подано передбачені договором документи, що підтверджують факт надання послуг відповідачу.

Натомість відповідач не спростував факту отримання рахунку-фактури на оплату послуг, надання позивачу гарантійного листа від 29.11.2013р. та не подав доказів наявності будь-яких претензій по перевезенню обладнання.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.4. договору перевезення вантажу оплачується в наступні терміни і в наступному порядку: в повному об'ємі протягом п'яти календарних днів після доставки товару в пункт призначення.

Відповідач оплату за надані позивачем послуги не провів, відтак борг становить 55 700,00 грн.

На думку суду, недотримання сторонами положень п.1.3. договору щодо складання акту виконаних робіт, на що звертав увагу відповідач у відзиві, зважаючи на виставлення позивачем рахунку-фактури та наявністю гарантійного листа відповідача про оплату вказаного рахунку, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення вартості перевезення.

Відповідач не надав суду жодних доказів на пред"явлення до нього претензій зі сторони вантажоодержувача - Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" щодо неотримання обладнання.

Водночас, у випадку неналежного виконання чи прострочення позивачем виконання зобов'язання відповідач має право на стягнення збитків, застосування господарських санкцій чи іншого виду відповідальності до позивача шляхом подання до нього позову.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 55 700,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.03.2014р. по 05.06.2014р. в сумі 444,07 грн.

Враховуючи, що з матеріалів справи неможливо встановити точну дату отримання вантажу вантажоотримувачем, відтак позивач правомірно виходив з дати вказаної відповідачем у гарантійному листі, в якому останній зобов"язувався оплатити надані послуги з перевезення обладнання до 01.03.2014р. Отже, останнім днем оплати боргу було 28.02.2013р.

З огляду на вказане, до стягнення з відповідача правомірно підлягає 444,07 грн. 3% річних нарахованих за період з 01.03.2014р. по 05.06.2014р.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

За умовами ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі .

Водночас, враховуючи положення ч.1 ст.547 ЦК України, сторони повинні письмово домовитись про застосування пен у разі порушення виконання зобов"язання, крім того узгодити її розмір.

Як вбачається із договору, в його умовах не передбачено застосування такого виду відповідальності, як нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов"язання. У позовній заяві, позивач також не посилається на умови договору, які б надавали право на нарахування пені.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 2400,45 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 56 144,07 грн. з яких 55 700,00 грн. основного боргу та 444,07 грн. 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення 2 400,45 грн. пені слід відмовити.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач зменшував суму позовних вимог, у зв"язку з перерахунком пені.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1827,00 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України «Про судовий збір»), відтак наслідки передбачені п.1 ч.1 ст.7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією № 7900161-1 від 06.06.2014р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 530, 547, 610-612, 627-629, 625, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства "ХАММЕЛЬ-Україна" (юридична адреса: 80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Нова, 20; поштова адреса: 79058, м.Львів, пр.В.Чорновола, 63/314, код ЄДРПОУ 36761605) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 55 700,00 грн. основного боргу, 444,07 грн. 3% річних та 1 752,08 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Судовий збір в сумі 74,92 грн. покласти на позивача.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 03.11.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Кидисюк Р.А.