Постанова

від 26.09.2014 по справі 826/10997/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 вересня 2014 року                      № 826/10997/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж» до  Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановив: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж» (далі – позивач, ТОВ «Новий імідж») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві  (далі – відповідач) про визнання протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від час проведення виїзної перевірки ТОВ «Новий імідж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Інт Плюс», ТОВ «Шопгард Україна», ТОВ «Ювілайт» та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2014 №53126552201. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 28.03.2014 №277/26-55-22-01/37265470 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ПП «Компані Коллаж», ТОВ «ІнтПлюс», ТОВ «Шопгард Україна», ТОВ «Ювілайт», прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №5312652201, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Крім цього, позивач зазначив, що дії відповідача під час проведення перевірки протиправні, оскільки останнім викладені на думку позивача необґрунтовані висновки в акту перевірки. У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.   До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів. Керуючись ч.6   ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 86 КАС України   суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного. Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковий імідж», зареєстровано як юридичну особу Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією від 20.08.2010 №10701020000040998, ідентифікаційний код юридичної особи 37265470, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №301805. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту. На час розгляду справи ТОВ «Новий імідж» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14.10.2010 року, індивідуальний податковий номер 372654726555, відповідно до відомостей з реєстру платників ПДВ з офіційного сайту Державної фіскальної служби України. Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Новий імідж» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Компанія Коллаж» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 31.12.2012, по взаємовідносинах з ТОВ «Інт Плюс» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, по взаємовідносинах з ТОВ «Шопгард Україна» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012, по взаємовідносинах з ТОВ «Ювілайт»  за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 та складено акт перевірки від 28.03.2014 №277/26-55-22-01/37265470. Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Акросбуд»: -  п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період на суму 35585,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №53126552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53378,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 35585,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 17793,00 грн. Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог   статті 201   цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими   пунктом 201.11          статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на  встановлення  здійснення операцій між ТОВ «Новий імідж» та контрагентами ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Інт Плюс», ТОВ «Шопгард Україна», ТОВ «Ювілайт» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій. З матеріалів справи судом встановлено, що між TOB «Новий імідж» (замовник) та ПП «Компанія Коллаж» (виконавець) укладено договір про надання робіт (послуг) від 14.02.2012 №1402/01, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника до визначеного в договорі строку виконати за плату комплекс робіт/послуг. Договір підписано сторонами та скріплено печатками. Відповідно до цього договору до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 28.09.2012, від 17.09.2012, від 29.11.2012, рахунки-фактури від 23.02.2012 №КК-23022012/01, від 14.09.2012 №КК-14092012/02, від 19.11.2012 №КК-19112012/01, від 16.10.2012 №КК-16102012/01. На ім'я позивача спірним контрагентом ПП «Компанія Коллаж» виписані податкові накладні від 17.09.2012 №41, від 28.09.2012 №45, від 28.09.2012 №46, від 28.11.2012 №52, від 29.11.2012 №53. Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, до матеріалів справи надано виписки з банку. Між ТОВ «Новий імідж» (покупець) та ТОВ «Інт Плюс» (постачальник) укладено договір про надання послуг від 15.10.2012 №01/54, відповідно до якого постачальник поставляє слабо точні системи (системи контролю доступу, відео нагляду, охоронної сигналізації, озвучення приміщення, локальних серверних мереж та інше, надалі - обладнання), найменування, тип та кількість якого вказується у заявках покупця і (оформлюються у вигляді додатків до цього договору та відповідним чином підписуються уповноваженими представниками обох сторін) здійснює монтажні роботи обладнання, а покупець оплачує і приймає обладнання і роботи на умовах, які передбачені даним договором. Договір підписано сторонами та скріплено печатками. До договору надано додаток №1 специфікацію від 15.10.2012, додаток №2, видаткову накладну від 26.11.2012 №ИП-0000184, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИП-0000298, податкова накладна від 04.11.2012 №381, рахунок-фактура від 15.10.2012 №ИП-000406. На виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Шопгард Україна» надано акти виконаних робіт від 01.10.2012 №150, від 04.12.2012 №175, видаткові накладні від 19.12.2012 №ПП-000157, виписки з банку, податкові накладні від 28.09.2012 №23, від 04.12.2012 №2, від 19.12.2012 №31, рахунки-фактури від 05.09.2012 №ПП-000260, від 10.12.2012 №ПП-000331, від 03.12.2012 №ПП-000314. На виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ювілайт» надано податкову накладну від 16.10.2012 №35, виписки з банку, рахунок–фактуру від 16.10.2012 №СФ-000923. Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів/послуг. Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірними контрагентами, вказано на: - акт ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013 №338/26-54-22-01-10/32379302 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Компанія Коллаж», відповідно до якого встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; - акт ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2013 №591/22.8-17/36040247 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин, згідно з яким вбачається порушення податкової дисципліни контрагентів ТОВ «Інт Плюс»; - акт ДПІ у Святошинського р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2013 №945/22.2.09/35703720 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Шопгард Україна» щодо підтвердження господарських відносин; - акт ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.11.2012 №5173/22-8/37700606 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ювілайт» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам спірних контрагентів позивача із подальшими контрагентами, як вбачається із названих актів перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось. Окрім того, під час перевірки спірних контрагентів позивача податковим органом не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Посилання відповідача на фіктивність підприємств-контрагентів ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Іст Плюс», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Шопгард Україна» суд не бере до уваги, оскільки ці докази не мають відношення до предмету спору даної справи. Також, суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Іст Плюс», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Шопгард Україна» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання. При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток. Також, відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Іст Плюс», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Шопгард Україна» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем за спірний період для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Іст Плюс», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Шопгард Україна» було завдано шкоди Державному бюджету. Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. При з'ясуванні питання щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг та товару, отриманих від спірних контрагентів, судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано додаткові пояснення та договори, акти прийому-передачі приміщення. В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Новий Імідж» та контрагентами ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Іст Плюс», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Шопгард Україна» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2014 №53126552201 є обґрунтованим. Щодо позовної вимоги про визнання дії податкового органу під час проведення перевірки протиправними, суд виходить з наступного. Позивач мотивує протиправність дій податкового органу в тому, що ним не враховано всіх доказів та не об'єктивно та необґрунтовано зроблено висновки щодо взаємовідносин із ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Іст Плюс», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Шопгард Україна», які викладені в акті перевірки. Водночас, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Як випливає зі змісту статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. А відтак неодмінною ознакою рішення, дії або бездіяльності, оскарження яких підпадає під юрисдикцію адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, є їхня юридична значимість та вчинення безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи. Однак висновки перевірки в акті, на які посилається позивач, не відповідають наведеним критеріям. Так, висновки акта перевірки на створюють будь-яких перешкод для діяльності платника податків, а є особистою думкою посадових осіб податкового органу, що проводять перевірку, відносно поведінки платника податків. А відтак розглядувані дії податкового органу не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 17 КАС України та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді. Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ   «Новий Імідж». Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.. Крім того, суд бере до уваги роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року №2135/11/13-11. Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Імідж» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві про податкового повідомлення-рішення від 14.04.2014 №53126552201 – задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління  Міндоходів у м. Києві від 14.04.2014 №53126552201. В решті позовних вимог – відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж» витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                О.А. Соколова