Ухвала

від 16.12.2014 по справі 826/10997/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10997/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Унінець І.М., представника відповідача Диби Ю.Д., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року, оскільки вважає, що остання прийнята з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Новий імідж» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Компанія Коллаж» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 31.12.2012, по взаємовідносинах з ТОВ «Інт Плюс» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, по взаємовідносинах з ТОВ «Шопгард Україна» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012, по взаємовідносинах з ТОВ «Ювілайт» за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 та складено акт перевірки від 28.03.2014 №277/26-55-22-01/37265470.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Новий імідж»:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період на суму 35585,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №53126552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53378,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 35585,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 17793,00 грн.

Позивач, вважаючи свої прав порушеними, подав позов до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Новий Імідж».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, між TOB «Новий імідж» (замовник) та ПП «Компанія Коллаж» (виконавець) укладено договір про надання робіт (послуг) від 14.02.2012 №1402/01, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника до визначеного в договорі строку виконати за плату комплекс робіт/послуг.

До матеріалів справи долучено: акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 28.09.2012, від 17.09.2012, від 29.11.2012; рахунки-фактури від 23.02.2012 №КК-23022012/01, від 14.09.2012 №КК-14092012/02, від 19.11.2012 №КК-19112012/01, від 16.10.2012 №КК-16102012/01; податкові накладні від 17.09.2012 №41, від 28.09.2012 №45, від 28.09.2012 №46, від 28.11.2012 №52, від 29.11.2012 №53; виписки з банку.

Між ТОВ «Новий імідж» (покупець) та ТОВ «Інт Плюс» (постачальник) укладено договір про надання послуг від 15.10.2012 №01/54, відповідно до якого постачальник поставляє слабо точні системи (системи контролю доступу, відео нагляду, охоронної сигналізації, озвучення приміщення, локальних серверних мереж та інше, надалі - обладнання), найменування, тип та кількість якого вказується у заявках покупця і (оформлюються у вигляді додатків до цього договору та відповідним чином підписуються уповноваженими представниками обох сторін) здійснює монтажні роботи обладнання, а покупець оплачує і приймає обладнання і роботи на умовах, які передбачені даним договором.

До матеріалів справи, на підтвердження виконання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Інт Плюс» долучено: додаток №1 специфікацію від 15.10.2012, додаток №2, видаткову накладну від 26.11.2012 №ИП-0000184, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИП-0000298, податкова накладна від 04.11.2012 №381, рахунок-фактура від 15.10.2012 №ИП-000406.

На виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Шопгард Україна» позивачем надано акти виконаних робіт від 01.10.2012 №150, від 04.12.2012 №175, видаткові накладні від 19.12.2012 №ПП-000157, виписки з банку, податкові накладні від 28.09.2012 №23, від 04.12.2012 №2, від 19.12.2012 №31, рахунки-фактури від 05.09.2012 №ПП-000260, від 10.12.2012 №ПП-000331, від 03.12.2012 №ПП-000314.

На виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ювілайт» позивачем надано податкову накладну від 16.10.2012 №35, виписки з банку, рахунок-фактуру від 16.10.2012 №СФ-000923.

Як зазначено судом першої інстанції, відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірними контрагентами, вказано на:

- акт ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013 №338/26-54-22-01-10/32379302 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Компанія Коллаж», відповідно до якого встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб;

- акт ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2013 №591/22.8-17/36040247 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин, згідно з яким вбачається порушення податкової дисципліни контрагентів ТОВ «Інт Плюс»;

- акт ДПІ у Святошинського р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2013 №945/22.2.09/35703720 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Шопгард Україна» щодо підтвердження господарських відносин;

- акт ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.11.2012 №5173/22-8/37700606 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ювілайт» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами.

При цьому, як встановлено судом, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам спірних контрагентів позивача із подальшими контрагентами, як вбачається із названих актів перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Водночас під час перевірки вказаних податковим органом в Акті перевірки контрагентів позивача податковим органом не перевірявся зміст правочину, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано як під час розгляду в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду.

Що стосується наведеної апелянтом інформації в апеляційній скарзі, зокрема, даних протоколу допиту свідка від 30 жовтня 2012 року засновника та директора ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер» ОСОБА_4, то суд не може взяти до уваги таку інформацію, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження отримання податкової вигоди позивачем, у даному випадку, відповідачем не надано.

Водночас з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги наведені судом першої інстанції рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Новий Імідж» та контрагентами ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Іст Плюс», ТОВ «Ювілайт» та ТОВ «Шопгард Україна» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, а отже податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №53126552201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас що стосується заявленої вимоги про визнання протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві під час проведення виїзної перевірки ТОВ «Новий імідж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Компанія Коллаж», ТОВ «Інт Плюс», ТОВ «Шопгард Україна», ТОВ «Ювілайт», то в цій частині дійсно слід відмовити з огляду на те, що протиправних дій податковим органом фактично не вчинено.

Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.