Постанова

від 26.09.2014 по справі 826/12669/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 вересня 2014 року                      № 826/12669/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Монтаж» до  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн Монтаж» (далі – позивач, ТОВ «Дизайн Монтаж») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві  (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 №0004112208 та №0004102208. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.04.2014 №127/1-22-08/38516042 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.», прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 №0004112208 та №0004102208, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що  підлягають скасуванню. У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 №0004112208 та №0004102208. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.». У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Керуючись ч.4    ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 86 КАС України    суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного. Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн Монтаж», зареєстровано як юридичну особу Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією від 04.02.2013 №10681020000030845, ідентифікаційний код юридичної особи 38516042, відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ «Дизайн Монтаж» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.06.2013, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200123721. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дизайн Монтаж» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 та складено акт перевірки від 11.04.2014 №127/1-22-08/38516042. Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Дизайн Монтаж»: -  п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період на суму 427177,00 грн.; - ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 405819,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 15.05.2014 №0006472205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 533971,25 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 427177,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 106794,25 грн., - від 15.05.2014 №0006482205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 570273,75 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 405819,00 грн. таза штрафними санкціями в розмірі 101454,75 грн. Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими  пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на  встановлення  здійснення операцій між ТОВ «Дизайн Монтаж» з ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій. З матеріалів справи судом встановлено, що між TOB «Дизайн Монтаж» (замовник) та TOB «ЕС.ДЕ.ЕР.» (виконавець) укладено договір від 01.07.2013 №1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання послуги розробки експозиції спеціалізованих виставок «PHARMPROM-2013» та «CleanTechExpo-2013». На виконання даного договору до матеріалів справи надано акти приймання-здачі робіт від 31.07.2013, від 30.09.2013, від 01.07.2013. На ім'я позивача спірним контрагентом виписано податкові накладні від 31.07.2013 №19, від 31.07.2013 №45. Розрахунок за вищевказаними договорами здійснювався у безготівковій формі, за договором здійснено розрахунок в повному обсязі, що встановлено відповідачем відповідно до акту перевірки від 11.04.2014 №127/1-22-08/38516042. Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.», вказано на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.10.2013 №1270/22-07/37354227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.06.2013 по 31.07.2013». У вказаному акті перевірки викладено висновки, що у ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.»  відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10). Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку. Згідно доводів відповідача у спірного контрагента відсутній трудовий та технічний персонал, обороні кошти, виробничі активи, складські приміщення, основні та транспортні засоби, що унеможливлює виконання умов договорів, укладених з позивачем. З огляду на це, суду позивачем не доведено реальність виконання умов договору, оскільки не надано пояснень якими особами виконувались послуги, не надано підтвердження що у спірного контрагента є професійні працівники з цього напрямку, яким чином передавались проектні роботи, як  перевірялись, не надано документів на передачу права власності (або іншу документацію) на проектні розробки. Суд не бере до уваги надану позивачем проектну документацію на підтвердження виконання спірним контрагентом умов договору, оскільки з цих роздруківок не вбачається, що цей проект експозиції виконано саме ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР". Крім цього, суд зазначає, що відповідно за КВЕД у спірного контрагента відсутні види діяльності щодо розробки проектної документації та технічної документації. Також, у спірного контрагента відсутня ліцензія на будівельну діяльність, у тому числі на проектні роботи для будівсництва. Суд наголошує, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ. Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Дизайн Монтаж» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.04.2014 №0004102208 та №0004112208. За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Монтаж" – відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн Монтаж" недосплачені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                О.А. Соколова