Ухвала

від 01.12.2015 по справі 826/12669/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/4587/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І. за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Деміденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Монтаж»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 р.

у справі № 826/12669/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Монтаж»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн Монтаж» (далі - позивач, ТОВ «Дизайн Монтаж») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Дизайн Монтаж», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

ДПІ у Голосіївському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дизайн Монтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2014 року № 127/1-22-08/38516042.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту: 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 96 006,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 101 058,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 25.04.2014 року № 0004102208, яким ТОВ «Дизайн Монтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 96 006,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 24 002,00 грн., № 0004112208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 101 058,00 грн. та за штрафними санкціями - 25 265,00 грн.

В той же час колегія суддів зазначає, що в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій судами вказується про прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень: № 0006472205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 533 971,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 427 177,00 грн. та за штрафними санкціями - 106 794,25 грн.; № 0006482205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 570 273,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 405 819,00 грн. та за штрафними санкціями - 101 454,75 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно надати належну правову оцінку саме правомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 року № 0004102208 та № 0004112208.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Дизайн Монтаж» (замовник) та ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР.» (виконавець) укладено договір від 01.07.2013 № 1, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання послуги розробки експозиції спеціалізованих виставок «PHARMPROM-2013» та «CleanTechExpo-2013» та виконання монтажно-демонтажних робіт.

Розрахунок за вищевказаними договорами здійснювався у безготівковій формі.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Монтаж» задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун