Рішення

від 06.11.2014 по справі 917/1655/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 р. Справа № 917/1655/13

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Відкритого акціонерного товариства "Агротехніка", 38315, Полтавська область, Великобагачанський район, с. Устивиця, вул. Леніна, 98

про примусове виконання обов'язку

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про примусове виконання обов'язку в натурі.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає з мотивів зазначених у позовній заяві та надав письмові пояснення по суті спору.

Відповідач належного представника в засідання суду не направив, ухвали суду, що направлялися на адресу відповідача повернулися з відміткою поштової установи: "За адресою не знаходиться". У відзиві на позовну заяву від 28.08.2013 р. проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до пп. 3.9.2 згаданої Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Ухвалою від 29.08.2013 р. провадження у даній справі було зупинено до завершення апеляційного провадження у справах №917/1322/13 та №7/106.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, в процедурі ліквідації майно ВАТ «Агротехніка» відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було виставлено на продаж.

Порядок продажу майна, склад, умови та строки продажу були обумовлені між ВАТ «Агротехніка» та Товарною біржею «Центральна товарна біржа» в договорі на організацію та проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 14.12.2009 р. (а.с. - 1415). Зазначений договір на організацію та проведення повторних відкритих торгів (аукціону) ніким не оскаржений та не був визнаний недійсним в судовому порядку.

На відкритих торгах (аукціоні), які були проведені 15.01.2010 р., на виконання зобов'язань за договором на організацію та проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 14.12.2009 р., позивач придбав нерухоме майно, а саме:

-нежитлову будівлю - мийку для автомашин, загальною площею 196,9 м 2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 17220,50 гривень згідно протоколу № 1 проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р.;

-нежитлову будівлю - клепальний цех, загальною площею 768,4 м 2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, за ціною 50300,80 гривень згідно протоколу № 2 проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р.;

-нежитлову будівлю - гараж, загальною площею 1001,8 м 2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, за ціною 62274,30 гривень згідно протоколу и№ 4 проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р.

Як зазначає позивач, вказані відкриті торги, які відбулись 15.01.2010 р., не оспорювались та не були визнані недійсними в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що після повної оплати вартості майна нежитлові будівлі, які були придбані на аукціоні 15.01.2010 р. за відповідними Актами приймання-передачі (а.с.- 21-23) були передані 23.06.2010 р. від ВАТ «Агротехніка» Позивачу відповідно до протоколів проведення відкритих торгів (аукціонів) №№ 1, 2, 4 від 15.01.2010 року. (а.с. - 16-18)

Як зазначає позивач, враховуючи те, що ВАТ «Агротехніка», продаючи об'єкт на аукціоні, бажало передати право власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну, а також керуючись нормою ч. 4 ст. 334 ЦК України, якою встановлено, що право власності у набувача виникає з моменту реєстрації договору про відчуження майна, та нормою ст. 657 ЦК України, якою передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, Позивач звернулась до ВАТ «Агротехніка» з вимогою про нотаріальне посвідчення договорів про відчуження вищевказаного нерухомого майна для подальшої їх реєстрації.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорів про відчуження спірного нерухомого майна, хоча останній не звертався до суду про визнання недійсним договору на організацію та проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 14.12.2009 р.; не звертався до суду про визнання недійсними повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р.; не повертав покупцю сплачені за придбане майно кошти.

Позивач вважає, що відмова ВАТ «Агротехніка» від нотаріального посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна на відкритих торгах (аукціоні), що відбулись 15.01.2010 р., є порушенням його прав, оскільки останній хоча і придбав на аукціоні нерухоме майно і сплатив за нього кошти в повному обсязі, але не може реалізувати право власності на майно.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав і інтересів вказаних вище осіб. Окрім того передбачено, що суд може захисти цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право володіння, користування і розпорядження об'єктом переходить до покупця з моменту сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкту.

13.01.2012 р. ч. 1 ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» було доповнено абзацом другим,яким передбачено, що у разі, якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.

Частиною 1 ст. 209 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України; ЦК) передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі ГК України), укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

У відповідності до ст. 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів. Зокрема згідно частин 1 - 4 цієї статті, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Статтею 186 цього ж Кодексу встановлено особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах. Так нею передбачено, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків, публічних торгів.

Відповідно до пункту 1 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» в редакції, чинній на момент проведення аукціонів, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті, умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів, що перебувають у податковій заставі.

Згідно із ч. 3 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З пояснень позивача вбачається, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорів про відчуження спірного нерухомого майна, хоча останній не звертався до суду про визнання недійсним договору на організацію та проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 14.12.2009 р.; не звертався до суду про визнання недійсними повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р.; не повертав покупцю сплачені за придбане майно кошти.

В запереченнях на позов відповідач посилається на перевищення повноважень ліквідатором Акаєвою С.М. при здійсненні продажу майна. Дані відповідачем необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим судом до уваги не беруться.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Вважати укладеними та такими, що підлягають нотаріальному посвідченню договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі - мийки для автомашин, загальною площею 196,9 м 2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно протоколу № 1 проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р.; договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі - клепального цеху, загальною площею 768,4 м 2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, згідно протоколу № 2 проведення повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р. та договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі - гаражу, загальною площею 1001,8 м 2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, з переможцем повторних відкритих торгів (аукціону) від 15.01.2010 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Агротехніка" (іентифікаційний код 03755762, Полтавська область, Великобагачанський район, с. Устивиця, вул. Леніна, 98) на користь Фізиної особи-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 1147,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2014р

Суддя Н.Г.Гетя