Постанова

від 04.11.2014 по справі 808/6179/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року 09 год. 45 хв. Справа № 808/6179/14 Провадження №ДО/808/168/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; представника позивача - Фролової-Гутарової І.А. (довіреність від 02 січня 2014 року); представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі іменується - позивач) до Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 №0001022200/9020 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152831 грн. 00 коп.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки, за відсутності визначених законом підстав, покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом - ПП «Аннтей-В», оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено у повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 01.10.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

04 листопада 2014 року у судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника. Також відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» пунктів 198.1, 198.3 статті198 Податкового кодексу України, в результаті чого, безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 101887 грн. 20 коп. Фахівцями відділу податкового аудиту в акті перевірки від 17.07.2014 №378/22-0/37014600 викладено наступні висновки: звіркою ПП «Аннтей-В» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальником - ТОВ БК «Мегаполіс Буд Інвест» у лютому 2014 року; у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з постачальником ТОВ БК «Мегаполіс Буд Інвест», у ПП «Аннтей-В» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу продукції. Тому перевіркою не встановлено доказів, які б підтверджували або спростовували факт руху продукції виробничо-технічного призначення по ланцюгу постачання: ТОВ БК«МЕГАПОЛІС БУД ІНВЕСТ» - «АННТЕЙ-В» - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», а відповідно отримання продукції виробничо-технічного призначення ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» у лютому 2014 року від ПП «Аннтей-В» на суму 723620 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 101887 грн. 20 коп., та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. Посилаючись на наведені вище доводи, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 04.11.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV; перебуває на обліку у Добропільській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстрований за юридичною/податковою адресою: індекс 85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок №1А (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

Відповідно до направлень на перевірку від 03.07.2014 №271 та №272, та наказу про проведення перевірки від 03.07.2014 №282, фахівцями Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», за результатами якої складено Акт «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», (податковий номер: 37014600) з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП «Аннтей-В» (податковий номер: 35152080) за лютий 2014 року, ТОВ «ТД «Си Ти Ди Ай Групп» (податковий номер: 38082928) за лютий 2014 року, ТОВ «ТД Агрінол» (податковий номер: 32365436) за жовтень 2012 року» від 17.07.2014 №378/22-0/37014600 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 12 том 1).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 №0001022200/9020, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 152831 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 101887 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму в розмірі 50944 грн. 00 коп. (а.с. 38 том 1).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 17.07.2014 №378/22-0/37014600, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з придбання продукції виробничо-технічного призначення у лютому 2014 року у ПП «Аннтей-В» на суму 723620 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 101887 грн. 20 коп., та подальшого її використання у господарській діяльності підприємства; встановлено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 101887 грн. 20 коп.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на відсутність факту реального вчинення господарський операцій з контрагентами за ланцюгами постачання: ПП «Аннтей-В» - БК «Мегаполіс Буд Інвест».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та ПП «Аннтей-В» укладені договори від 30.04.2013 №296п-ДУ та від 01.11.2013 №242-ДУ, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність позивачу продукцію, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити її відповідно до умов договору. Умовами укладеного договору передбачено, що асортимент, кількість, ціну, якісні властивості та термін поставки сторони договору погоджують у відповідних специфікаціях до нього. При цьому, умови поставки продукції є DDP у відповідності до правил використання національних і міжнародних торгових умов «Incoterms-2000», якщо інші умови не передбачені у відповідних специфікаціях. Обов'язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в зазначеному місці поставки, а зобов'язання покупця є виконані з моменту прийняття та оплати поставленої продукції. Всі ризики втрати або пошкодження продукції, а також витрати, пов'язані з поставкою продукції до моменту її поставки у погоджений пункт призначення, несе постачальник, тобто ПП «Аннтей-В».

Предметом поставки зазначених вище договорів та специфікацій до нього є поставка лісоматеріалів. Поставка зазначених лісоматеріалів здійснювалась автотранспортом та залізницею.

На підтвердження виконання умов укладених правочинів, позивачем надано суду належним чином оформлені первинні документи, які також були надані контролюючому органу до перевірки:

податкові накладні: №26 від 05.02.14, №27 від 05.02.14, №28 від 06.02.14, №29 від 06.02.14, №30 від 06.02.14, №72 від 06.02.14, №73 від 07.02.14, №74 від 07.02.14, №75 від 11.02.14, №77 від 11.02.14, №87 від 11.02.14, №90 від 12.02.14, №91 від 06.02.14, №134 від 17.02.14, №135 від 17.02.14, №136 від 17.02.14, №137 від 17.02.14, №138 від 17.02.14, №174 від 18.02.14, №175 від 18.02.14, №176 від 18.02.14, №177 від 18.02.14, №178 від 18.02.14, №179 від 20.02.14, №183 від 20.02.14, №217 від 24.02.14, №218 від 21.02.14, №219 від 21.02.14, №220 від 21.02.14, №239 від 27.02.14, №240 від 27.02.14 з РК від 06.03.2014, №246 від 28.02.14, №247 від 28.02.14;

рахунки на оплату: №26 від 05.02.14, №27 від 05.02.14, №28 від 06.02.14, №29 від 06.02.14, №30 від 06.02.14, №72 від 06.02.14, №73 від 07.02.14, №74 від 07.02.14, №75 від 11.02.14, №77 від 11.02.14, №87 від 11.02.14, №90 від 12.02.14, №91 від 06.02.14, №134 від 17.02.14, №135 від 17.02.14, №136 від 17.02.14, №137 від 17.02.14, №138 від 17.02.14, №179 від 20.02.14, №174 від 18.02.14, №175 від 18.02.14, №176 від 18.02.14, №177 від 18.02.14, №178 від 18.02.14, №183 від 20.02.14, №217 від 24.02.14, №218 від 21.02.14, №219 від 21.02.14, №220 від 21.02.14, №239 від 27.02.14, №240 від 27.02.14, б/н від 06.03.14, №246 від 28.02.14, №247 від 28.02.14;

видаткові накладні: №26 від 05.02.14 з Актом приймання продукції №137-МС від 05.02.2014, №27 від 05.02.14, №28 від 06.02.14, №29 від 06.02.14, №30 від 06.02.14, №72 від 06.02.14, №73 від 07.02.14, №74 від 07.02.14, №75 від 11.02.14, №77 від 11.02.14, №87 від 11.02.14, №90 від 12.02.14, №91 від 06.02.14, №134 від 17.02.14, №135 від 17.02.14, №136 від 17.02.14 з Актом приймання продукції № 137-МС від 05.02.2014, №137 від 17.02.14, №138 від 17.02.14, №174 від 18.02.14, №175 від 18.02.14, №176 від 18.02.14, №177 від 18.02.14, №178 від 18.02.14, №179 від 20.02.14, №183 від 20.02.14, №217 від 24.02.14, №218 від 21.02.14, №219 від 21.02.14, №220 від 21.02.14, №239 від 27.02.14, №240 від 27.02.14, б/н від 06.03.14, №246 від 28.02.14.

Судом також досліджено докази, що підтверджують факт транспортування придбаного товару, а саме: ТТН б/н від 05.02.14, ТТН б/н від 06.02.14, ТТН №11 від 06.02.14, ТТН №12 від 06.02.14, ТТН №12 від 07.02.14, ТТН №14 від 11.02.14, ТТН №11 від 11.02.2014, ТТН б/н від 12.02.14, ТТН б/н від 17.02.14, ТТН б/н від 17.02.14, ТТН б/н від 17.02.14, ТТН б/н від 17.02.14, ТТН б/н від 18.02.14, ТТН б/н від 18.02.14, ТТН б/н від 20.02.14, ТТН б/н від 21.02.14, ТТН №20 від 21.02.14, ТТН б/н від 24.02.14, ТТН б/н від 27.02.14, ТТН б/н від 27.02.14, ТТН б/н від 28.02.2014, залізнична накладна №43448709.

Також судом досліджені журнали реєстрації довіреностей: №№ 63, 111, 116, 136, 1951; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, Картка рахунку 631, Відомість надходження матеріальних цінностей від постачальником, Відомості про використання ТМЦ в господарській діяльності.

Факт здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності.

Оцінивши вказані вище правочини за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі (послуги), що не обмежені в цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Наявні у матеріалах справи первинні документи (стаття 1 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентом - ПП «Аннтей-В».

Таким чином, формування показників податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток (Декларація з ПДВ за лютий 2014 (з Додатком №5 та Реєстром отриманих та виданих податкових накладних); Декларація з ПДВ за березень 2014 (з Додатком №1 та Реєстром отриманих та виданих податкових накладних)), здійснено на підставі первинних документів, оформлених по реально здійсненним господарським операціям.

За приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 статті 139 ПК України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання м'яса курки та її частин, які були виключенні відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пункту 140.5 статті 140 ПК України, встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати позивача (підпункт 4.1.27 пункту 4.1 статті 4 ПК України) за вказаними вище господарськими операціями відповідають вимогам П(С)БУ №16 «Витрати».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару. А відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту у звідному (податковому) періоді лютого місяця 2014 року є правомірним та обґрунтованим.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що джерелом встановлення обставин та висновків про безтоварність господарських операцій була довідка про результати проведення зустрічної звірки ПП «Аннтей-В» від 12.05.2014 №65/05-03-22-03/35152080 (аркуш 20 Акта перевірки), в якій контролюючим органом зроблено висновок про те, що підтвердити реальність здійснення господарських операцій ПП «Аннтей-В» з його контрагентами неможливо.

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагентів при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996). Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії.

Також, у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

На переконання суду посилання контролюючим органом на висновки інших актів перевірки (актів звірки, довідок) є недопустимим.

Окрім того, суд критично оцінює доводи контролюючого органу щодо наданих пояснень в службових записках, в яких службові особи підприємств-контрагентів заперечували свою причетність до господарської діяльності, оскільки відомості про порушення кримінальних справ стосовно даних фактів (осіб) відповідачем не надано. Відтак відсутні підстави для висновку, що відібрані пояснення є доказами, отриманими відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30 липня 2014 року №0001022200/9020.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 37014600) суму судового збору у розмірі 305 (триста п'ять) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська