Ухвала

від 27.10.2014 по справі 826/15626/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4568/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014

у справі № 826/15626/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Рубіж» (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013, позов Товариства задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0001772240, а також податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0001782240 в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 943233 грн.; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 вказані судові акти попередніх інстанцій залишено без змін.

ДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014, в якій просить її скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 , пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014 у справі № 823/680-13-а.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 08.07.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках господарських правовідносин зі спірними контрагентами підтверджується документально, тоді як податковою інспекцією не доведено обставин, які свідчать про необґрунтованість податкової вигоди платника.

У справі № 823/680/13-а, на рішення касаційного суду в якій посилається заявник, касаційний суд також погодився з висновками судів попередніх інстанцій про реальний характер операцій, за якими ДПІ не визнала право платника на податковий кредит. Прийняття ж судом касаційної інстанції постанови про відмову у задоволенні частини позовних вимог у цій справі мотивовано тим, що апеляційний суд не спростував ані доводи акта перевірки, ані висновки суду першої інстанції про правомірність донарахування платникові податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 67145 грн. Наведене свідчить про порушення апеляційним судом процесуальних правил надання правової оцінки обставинам справи, що й слугувало підставою для прийняття касаційним судом нового рішення у відповідній частині, однак, не є доказом неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права в подібних правовідносинах.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 826/15626/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва А.О. Рибченко О.І. Степашко М.О. Федоров