Постанова

від 03.11.2014 по справі 908/1613/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" жовтня 2014 року                                                           Справа № 908/1613/14                                                 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Пушай В.І. при секретарі Сіренко К,О. за участю представників сторін: позивача – не з'явився;     відповідача –  не з'явився;   розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2910 З/3) на рішення господарського суду Запорізької  області від 16 липня 2014 року у справі № 908/1613/14 за  позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до  Запорізького центру татарської культури "Алтин Ай", м. Запоріжжя про стягнення неустойки в розмірі 15 919,23 грн. ВСТАНОВИЛА: Регіональне відділення Фонду державного майна України  по Запорізькій області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до  Запорізького центру татарської культури "Алтин Ай" про стягнення 15919,23 грн.  неустойки за період з 08.04.2008 р. по 30.09.2009 р. за прострочення обов'язку з повернення майна, орендованого за укладеним між сторонами договором оренди державного майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивілпроект" від 30 вересня 2005 року. Рішенням господарського суду Запорізької області від 16 липня 2014 року у справі № 908/1613/14 (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.        Позивач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.      В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається  на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно застосував до позовних вимог у даній справі про стягнення  передбаченої ч. 2 статті  785 Цивільного кодексу України неустойки за невиконання обов'язку з повернення орендованого майна скорочений строк позовної давності  в один рік, що встановлений п.1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України  для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки передбачена ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка  є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п.1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України.Апелянт зазначає, що  на відміну від приписів  статті 549 Цивільного кодексу України  обчислення вказаної неустойки  не здійснюється  у відсотках від суми  невиконання або неналежного виконання зобов'язання (як для штрафу), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення  виконання (як для  пені).       При цьому апелянт вказує, що господарський суд першої інстанції в порушення  вимог  п. 3 статті  267 Цивільного кодексу України застосував позовну давність за відсутності заяви сторони у спорі  про  її застосування.       Сторони, які належним чином повідомлені  про час та місце судового засідання не скористались своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається  за відсутністю їх представників.       При цьому колегія суддів зазначає, що  до суду повернулась  надіслана на адресу відповідача  копія ухвали від 25.09.2014 р. про прийняття  апеляційної скарги до провадження із зазначенням органом поштового зв'язку  причини повернення -"за закінченням терміну зберігання". Оскільки  до компетенції господарського суду  не віднесено  з'ясування  місцезнаходження сторін під час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а вказана копія ухвала надіслана на адресу місцезнаходження  відповідача, яке зазначене  у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 24/3776 і про іншу адресу  свого місцезнаходження  відповідач  не повідомляв суд, вказана копія ухвали підтверджує виконання судом апеляційної інстанції свого обов'язку згідно з ч. 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України.         Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи  апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.          Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня      2005 року      між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області ( орендодавець) та Запорізьким центром татарської культури «Алтин Ай» ( орендар) укладений договір № 1601/д оренди державного нерухомого     майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту «Запоріжцивільпроект» , відповідно до предмету      якого орендодавець      передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме : вбудовані в шостий поверх адміністративної будівлі нежитлові приміщення      ( літера А-7 , приміщення з 365 по 367 і з 369 по 373 включно) загальною площею по внутрішньому обміру 164, 7 кв.м. відповідно до плану шостого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту нежитлового будинку , розташованого за адресою :  м. Запоріжжя ,      площа Пушкіна   , 4.       Орендоване приміщення знаходиться на балансі державного проектного інституту «Запоріжцивільпроект». Майно передається в оренду з метою розміщення офісу Запорізького центру татарської культури «Алтин Ай» ( а.с. 10-12).      На виконання умов договору позивач передав відповідачу об'єкт оренди за актом  приймання –передачі ( а.с. 13 на звороті).       Рішенням господарського суду Запорізької області  від 08.04.2008 р.  у справі № 11/48д/08 вказаний договір оренди було розірвано та зобов'язано відповідача повернути за актом приймання-передачі до державної власності  в особі Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Запорізькій області об'єкт оренди за цим договором- вбудовані в шостий поверх адміністративної будівлі нежитлові приміщення      ( літера А-7 , приміщення з 365 по 367 і з 369 по 373 включно) загальною площею по внутрішньому обміру 164 , 7 кв. м. відповідно до плану шостого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту нежитлового будинку , розташованого за адресою : м. Запоріжжя,      площа Пушкіна, 4 (а.с. 18-20). Частиною  1 статті  785 Цивільного кодексу України передбачено  обов'язок наймача  після припинення договору оренди  повернути  наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням  нормального  зносу, або у стані, який було обумовлено  в договорі. Частиною 2 статті  795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення  наймачем  предмета  договору найму будівлі або іншої капітальної споруди оформляється  відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.        Згідно з ч. 1  статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди,  закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства  орендаря,  він зобов'язаний    повернути    орендодавцеві    об'єкт   оренди   на умовах, зазначених  у  договорі  оренди.       Пунктом 2.5 договору передбачено , що      у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу аналогічного порядку, встановленому   при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцеві (балансоутримувачу) з      моменту      підписання сторонами акта прийому - передачі. Обов'язок по складанню акта прийому - передачі покладається на сторону , яка передає майно.        Листом  від 17.10.2008 р. № 768 балансоутримувач  - Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» повідомив орендодавця, що передані в оренду за спірним договором приміщення фактично звільнені станом на 01.10.2008 р., але їх передача  з оренди не оформлена  належним чином актом приймання –передачі( а.с. 34).        30.06.2009 р.      Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції     винесена постанова ВП № 12022008 про закінчення виконавчого провадження   згідно із статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження»  через те, що  рішення суду неможливо виконати без участі боржника.        Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку з повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки  у розмірі подвійної плати за користування  річчю за час прострочення.         Пунктом 9.3 договору      передбачена відповідальність      орендаря за відмову на вимогу орендодавця повернути орендоване      майно у разі      припинення дії договору, у вигляді відшкодування неустойки в розмірі      подвійної місячної      орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту   прийому - передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна        Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, посилаючись на те, що відповідач, своєчасно не виконав свій обов'язок  з повернення після розірвання договору оренди державного майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивілпроект" від 30 вересня 2005 року  переданого  йому за  цим договором майно зі складанням відповідного акту передачі, просить  стягнути з нього неустойку за прострочення виконання цього обов'язку в сумі 15   919,23 грн. за період з 08.04.2008 р. по 30.09.2008 р. ( дату фактичного      звільнення орендованого приміщення за повідомленням балансоутримувача)      на підставі ч. 2 статті  785 Цивільного кодексу України та пункту 9.3 договору.         До подання позову, 31.12.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена письмова претензія № 11-01-09336 про сплату неустойки за договором оренди від 30.09.2005 р. № 1601/д      за період з 08.04.2008 р. по 30.09.2008 р. у сумі      15 919, 23 грн.       Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.        Господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позову пославшись на те, що  позивачем пропущено позовну давність, встановлену п.1 ч. 2 статті 268 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення неустойки .      Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позовних вимог, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позову, зважаючи на наступне.         Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що  позовна давність –це строк, у межах якого особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.        Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено  загальну позовну давність  тривалістю у три роки.Статтею 258 Цивільного кодексу України встанвлено спеціальну  позовну давність, зокрема скорочену-тривалістю в один рік  до вимог про стягнення  неустойки (штрафу,пені).       Частиною 3 статті  267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується  судом лише за заявою сторони  у спорі, зробленою  до винесення  ним рішення.       Як вбачається з матеріалів справи, жодна зі сторін у спорі не заявляла про застосування  позовної давності.       Зважаючи на це, господарський суд першої інстанції  не мав права застосовувати позовну давність.        При цьому колегія суддів зазначає, що  господарським судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, через які  відповідача   було б позбавлено права  зробити таку заяву  до прийняття рішення.     Так, з матеріалів справи вбачається, що копія  ухвали про порушення провадження у справі від  15.05.2014 р. було надіслано на адресу місцезнаходження  відповідача, яка зазначена в довідці № 24/3776 про включення  відповідача до  Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 50).       Вказана  копія ухвали повернулась до суду з відміткою поштового відділення  про причину повернення-за спливом строку зберігання.      На вказану адресу позивач відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України  надіслав копію  позовну заяви та доданих до неї документів, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією та описом вкладення до цінного листа (а.с. 7,8)         Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.       Таким чином, господарський суд першої інстанції виконав свій обов'язок  з належного повідомлення  відповідача  про час та місце розгляду справи, а позивач-обов'язок з надсилання   відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а тому відсутні процесуальні порушення, через які відповідач  був би позбавлений заявити  про застосування позовної давності.      Окрім того, що, як зазначалось вище, господарський суд першої інстанції не мав права застосовувати  позовну давність через відсутність заяви будь-якої зі сторін,  колегія суддів зазначає, що передбачена  п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України скорочена позовна давність в один рік  для вимог про стягнення  неустойки (штрафу, пені) не може застосовуватись до вимоги про стягнення неустойки, яка передбачена ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України.       Передбачена  ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка  є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, оскільки її обчислення на відміну від статті  549 Цивільного кодексу України, яка встановлює порядок обчислення штрафу та пені, не здійснюється  у відсотках від суми невиконаного  або неналежно виконаного  зобов'язання, як для штрафу, чи  у відсотках  від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання  за кожен день прострочення, як для пені.       Зважаючи на це, передбачена ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка  не може ототожнюватись з неустойкою (штрафом пенею), на яку  міститься посилання  в п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим до вимог про її стягнення  не може застосовуватись скорочена позовна давність.    Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною зокрема  в п 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про  деякі питання  практики застосування  позовної давності  у вирішенні господарських спорів», п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі  питання практики застосування  законодавства про оренду (найм) майна та в  постанові від 20.03.2012 р. у справі №  40/ 117.       Окрім безпідставності  висновку господарського суду про відмову в позові з мотивів пропуску позовної давності,  колегією суддів при перегляді  даної справи по суті відповідно до вимог  статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог, з наступних підстав.        Як  було наведено вище, відповідно до вимог ч. 1 статті 785 , ч. 2 статті 795  Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 2.5 договору  оренди державного майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивілпроект" від 30 вересня 2005 року  після припинення  цього договору відповідач  повинен виконати обов'язок з повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі.            При цьому колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту  наведених норм чинного законодавства  та умов договору,  обов'язок відповідача з повернення орендованого майна після припинення договору включає в себе не тільки дії з фактичного звільнення приміщень, а й здійснення дій із запрошення    орендодавця до складання двостороннього акту приймання майна з оренди із визначенням відповідності  його стану, в якому майно було одержано , відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України.      Відповідач після розірвання договору оренди державного майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивілпроект" від 30 вересня 2005 року  за рішенням господарського суду Запорізької області  від 08.04.2008 р.  у справі № 11/48д/08  не виконав вказаного обов'язку, що підтверджується відсутністю будь-яких пропозицій  з його боку щодо складання  двостороннього акту  та постановою Жовтневого відділу  державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції  про закінчення  виконавчого провадження за наказом № 11/48д/08, виданим  на виконання вказаного рішення  з підстав неможливості виконати рішення суду без участі боржника( а.с. 35).        Як зазначалось вище, відповідальність за невиконання  відповідачем наведеного обов'язку з повернення  майна  за актом передачі після припинення договору оренди державного майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивілпроект" від 30 вересня 2005 року передбачена ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пунктом 9.3. вказаного договору у вигляді подвійної орендної плати за час прострочення.    Виходячи  з викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення  з відповідача 15919,23 грн.  неустойки за період з 08.04.2008 р. по 30.09.2009 р. за прострочення обов'язку з повернення майна, орендованого за укладеним між сторонами договором оренди державного майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивілпроект" від 30 вересня 2005 року, а отже ці вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення, підлягає скасуванню  із прийняттям нового рішення про задоволення  позову. Підставами скасування  відповідно до п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є порушенням  господарським судом першої інстанції норм матеріального права,             Керуючись статями 49,  99, 101, п. 1 статті 103, п. 4. ч. 1 статті 104,  статтею  105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів                                                                                                              ПОСТАНОВИЛА:         Апеляційну скаргу  позивача задовольнити.       Рішення  господарського суду   Запорізької  області від 16 липня 2014 року у справі № 908/1613/14  скасувати.           Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.     Стягнути з Запорізького центру татарської культури «Алтин Ай» (69037 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 45 б, кв.63, код ЄДРПОУ 26250639) на користь Державного бюджету України (Одержувач державний бюджет Орджонікідзевського району, 22080300, код ЄДРПОУ:38025409; банк одержувача ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31110094700007) 15   919,23 грн. неустойки.            Стягнути з Запорізького центру татарської культури «Алтин Ай» (69037 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 45 б, кв.63, код ЄДРПОУ 26250639) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1827 грн. судового збору.         Доручити господарському  суду Запорізької області видати відповідний наказ.       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.        Постанову складено в повному обсязі 03.11.2014 р.          Головуючий суддя                                               Могилєвкін Ю.О.                                                      Суддя                                              Потапенко В.І.                                      Суддя                                              Пушай В.І.