Постанова

від 15.10.2014 по справі 808/5098/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року ( 14 год. 50 хв.)Справа № 808/5098/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Шулякова М.В., довіреність від 17.09.2014; Шафоростов О.П. ,довіреність від 17.09.2014

від відповідача: Косицький С.В., довіреність від 16.01.2014 № 432/10/10-017

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Промприбор», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Промприбор» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Промприбор» (код за ЄДРПОУ 25220300) за результатами перевірки складено акт від 15.07.2014 № 793/08-28-22-12/25220300; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0002812212 від 29.07.2014, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі 23 038,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 529,50 грн. та № 0002822212 від 29.07.2014, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 20 209,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 052, 25 грн.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що документальна перевірка позивача, оформлена актом від 15.07.2014 № 793/08-28-22-12/25220300, проведена безпідставно в порушення вимог ст. ст. 75, 78 ПК України. Зазначає, що в акті перевірки інспектор посилається на постанову СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області на проведення позапланової документальної перевірки ПП «Промприбор», однак у наказі № 646 від 26.06.2014 відсутні посилання на постанову (ухвалу) суду, а також немає посилання на постанову слідчого, прокурора про призначення такої перевірки. Вказує, що кримінальне провадження слідчим розслідується з 10.04.2013 і в ньому не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про таке різне тлумачення норм ПК України стосовно діяльності ПП «Промприбор». Стверджує, що податковий орган вже витребував ті самі документи у 2013 році, однак тоді будь-яких порушень в діяльності ПП «Промприбор» при взаємовідносинах з ТОВ «Техносфера-2000» встановлено не було. По суті виявлених порушень зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки не зазначив, які саме операції суперечать законодавчим та нормативним актам, не відповідають сутності, а також не зазначено, які саме із податних підприємством документів не можуть бути підставою для відображення в облікових реєстрах бухгалтерського та податкового обліку відповідних сум витрат та податкового кредиту. Самі висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість вважає не обґрунтованими, оскільки у періоді, який перевірявся ПП «Промприбор» мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ «Техносфера-2000». Вказує, що всі первинні бухгалтерські документи надавались перевіряючим, вони відповідають вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Стверджує, що у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Техносфера-2000» мали місце правочини, які є законними, були спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тому, вважає прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення таким, що не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 28.08.2014 вх. № 32690 вказав на те, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову перевірку позивача на підставі наказу та згідно постанови слідчого, за результатами якої встановлено порушення товариством вимог п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. . 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України. Посилається на те, що такий висновок податкового органу ґрунтується на матеріалах досудового слідства, зокрема поясненнях особи, яка рахується директор на ТОВ «Техносфера-2000» про те, що він обіймає вказану посаду за матеріальну винагороду, поставку продукції та послуг не організовував, товар не поставляв тощо. Також, згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 13.09.2012 № 403/2214/30493167 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку із незнаходженням товариства за місцем реєстрації, контрагент позивача - ТОВ «Техносфера» не звітує про наявність основних фондів, кількість працюючих на підприємстві станом на І квартал 2011 року склала 0 осіб, транспортні засоби не зареєстровані тощо. Тому, проведеними заходами факт реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Техносфера-2000» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2011 року - червень 2012 року підтвердити неможливо. На підставі викладеного, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 15.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 26.06.2014 №№ 663, 664, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу № 646 від 26.06.2014 фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Промприбор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Техносфера-2000» за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 793/08-28-22-12/25220300 від 15.07.2014.

Перевіркою встановлено, порушення товариством вимог:

1) п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23 038 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 20 209,00 грн.

29.07.2014, на підставі акту перевірки № 793/08-28-22-12/25220300 від 15.07.2014, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002812212 про збільшення ПП «Промприбор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23 567,50 грн., в т.ч. 23 038,00 грн. за основним платежем та 529,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0002822212 про збільшення ПП «Промприбор» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 261,25 грн., в т.ч. 20 209,00 грн. за основним платежем та 5 052,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 29.07.2014 № 0002812212 та № 0002822212 ПП «Промприбор» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави та порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом з'ясовано, що 26.05.2014 старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області капітаном податкової міліції Сахно С.О. винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Промприбор» з питань своєчасності повноти та сплати з податку на прибуток при здійсненні господарських операцій на період з 01.07.2011 по 31.07.2013 по взаємовідносинам з фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «Техносфера-2000». Виконання постанови доручено співробітникам ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

26.06.2014 начальником ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято наказ № 646 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Промприбор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Техносфера-2000» за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.

В обґрунтування підстав для призначення перевірки в наказі № 646 від 26.06.2014 контролюючий орган посилається на положення п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Тобто, наказ № 646 від 26.06.2014 визначає в якості підстави для призначення перевірки ПП «Промприбор» п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З огляду на викладене, посилання позивача в адміністративному позові на відсутність підстав у контролюючого органу для призначення та проведення перевірки спростовується долученими до справи доказами.

Тому, у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дій відповідача, щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Промприбор», суд відмовляє.

По суті виявлених під час проведення перевірки порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються до складу витрат.

Таким чином, платники податків при проведенні власної господарської діяльності мають право відносити до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, будь-які витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом з'ясовано, що 10.05.2011 між ТОВ «Техносфера-2000» (постачальник) та ПП «Промприбор» (покупець) укладено договір поставки № 13/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар відповідно до Специфікації, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість і вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується поставити товар на умовах FCA м. Запоріжжя.

На виконання умов договору ТОВ «Техносфера-2000» передало, а ПП «Промприбор» прийняло товар за наступними видатковими накладними: № 327072 від 27.07.2011 на суму 5 418,00 грн., № 320074 від 20.07.2011 на суму 4366,80 грн., № 329074 від 29.07.2011 на суму 3 024,00 грн., № 322072 від 22.07.2011 на суму 4 206,00 грн., № 321071від 21.07.2011 на суму 3 870,00 грн., № 315073 від 15.07.2011 на суму 6 108,00 грн., № 308075 від 08.07.2011 на суму 5 052,00 грн., № 311073 від 11.07.2011 на суму 4968,00 грн., № 304071від 04.07.2011 на суму 2 154,00 грн., № 301081 від 01.08.2011 на суму 2862,00 грн., № 304082 від 04.08.2011 на суму 21 348,00 грн., № 305084 від 05.08.2011 на суму 11 286,00 грн., № 308083 від 08.08.2011 на суму 12 486,00 грн., № 301095 від 31.08.2011 на суму 6 692,40 грн., № 322081 від 31.08.2011 на суму 6 692,40 грн., № 308092 від 08.09.2011 на суму 1 908,00 грн., № 311102 від 11.10.2011 на суму 468,00 грн., № 313104 від 13.10.2011 на суму 2 556,00 грн., № 320103 від 20.10.2011 на суму 432,00 грн., № 331102 від 31.10.2011 на суму 240,00 грн., № 328102 від 28.10.2011 на суму 2 232,00 грн., № 316113 від 16.11.2011 на суму 780,00 грн., № 307054 від 07.05.2012 на суму 2 820,00 грн., № 308052 від 08.05.2012 на суму 3 384,00 грн., № 311053 від 11.05.2012 на суму 5 898,00 грн. - всього на загальну суму 121 251,60 грн.

Постачальником виписані податкові накладні № 37 від 27.07.2011, № 23 від 20.07.2011, № 41 від 29.07.2011, № 28 від 22.07.2011, № 26 від 21.07.2011, № 20 від 15.07.2011, № 11 від 08.07.2011, № 15 від 11.07.2011, № 3 від 04.07.2011, № 2 від 01.08.2011, № 9 від 04.08.2011, № 11 від 05.08.2011, № 16 від 08.08.2011, № 34 від 31.08.2011, № 52 від 31.08.2011, № 16 від 08.09.2011, № 26 від 11.10.2011, № 30 від 13.10.2011, № 36 від 20.10.2011, № 56 від 31.10.2011, № 52 від 28.10.2011, № 41 від 16.11.2011, № 15 від 07.05.2011, № 23 від 08.05.2011, № 24 від 11.05.2011.

Оплата за придбаний товар проведено в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 1 від 01.06.2012, № 2 від 01.06.2012, № 4 від 01.06.2012, № 15 від 01.06.2012, №№ 146, 145, 147, 157, 158, 160, 164, 169, 170, 175, 177, 163 від 01.08.2012.

Первинні бухгалтерські документи з боку ТОВ «Техносфера-2000» підписані ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Придбаний товар оприбуткований на ПП «Промприбор», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за період з 01.07.2011по 31.05.2012.

Придбаний товар був реалізований в подальшому іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТК Євросвітло», ПП «Магніт», КЕП «Чернігівська ТЕЦ», ТОВ «Експапрофіт» тощо, що підтверджується долученими до справи копіями первинних бухгалтерських документів, а також реєстром реалізації ПП «Промприбор» продукції, придбаної у ТОВ «Техносфера-2000».

Отже, придбаний товар був своєчасно та в повному обсязі оприбуткований ПП «Промприбор» на підставі видаткових та податкових накладних, оплачені та в подальшому реалізовані наступним суб'єктам господарської діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Натомість податковий орган в обґрунтування своєї позиції в акті перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Техносфера-2000» посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 13.09.2012 № 403/2214/30493167 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техносфера-2000» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, на підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2011-червень 2012 року. В акті зокрема зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з підприємствами-контрагентами ТОВ «Техносфера-2000» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 в розумінні ст. ст. 22, 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст.. 185, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України. На підставі зазначеного, проаналізувавши зібрані матеріали за січень 2011 року - червень 2012 року, проведеними заходами факт реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Техносфера-2000» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2011 року - червень 2012 року підтвердити неможливо.

Наданий представником відповідача акт від 13.09.2012 № 403/2214/30493167 досліджений у судовому засіданні та встановлено, що висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, що викладені в цьому акті, ґрунтуються на тому, що товариство не знаходиться за місцем реєстрації, первинні документи не має можливості отримати, відсутні матеріально-технічні, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності тощо.

Однак, суд вважає, що викладені в ньому обставини, не є беззаперечними доказами того, що спірні правочини не вчинялись, а товар фактично не поставлявся. Отже, контролюючий орган будує свої висновки в даному випадку лише на припущеннях.

В судовому засіданні представником відповідача також наданий протокол допиту свідка -ОСОБА_5, який згідно реєстраційних відомостей рахується директором ТОВ «Техносфера-2000». В протоколі свідок посилається на те, що він особисто будь-якої фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техносфера-2000» не здійснював, зареєстрував на себе товариство за винагороду, підписував первинну бухгалтерську документацію лише формально.

Однак, суд вважає, що в даному випадку вказана інформація у вигляді протоколу допиту свідка не може вважатись належним доказом в розумінні ст. 69 КАС України, оскільки ОСОБА_5 допитаний як свідок в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013080020000030 від 10.04.2013. Проте, в матеріалах справи міститься інформація про те, що кримінальне провадження за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Техносфера-2000» наразі розслідується та 29.09.2014 до прокуратури Запорізької області направлено обвинувальний висновок директора ТОВ «Техносфера-2000» ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 205 КК України.

Отже, процесуальний статус особи - ОСОБА_5 змінено зі свідка на обвинуваченого, а тому протокол допиту його як свідка не може братись судом до уваги.

Крім того, із листа першого заступника начальника слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Запорізькій області полковника податкової міліції О.М. Васьківа вбачається, що кримінальна справа судом не розглянута, вирок у справі не винесено, а тому вина гр. ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України не доведена у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що суд витребував у відповідача податкові декларації з ПДВ ТОВ «Техносфера-2000» за спірний період з додатком № 5 (розшифровка податкових зобов'язань у розрізі контрагентів) та облікову картку платника податків-контрагента.

З наданих суду копії декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Техносфера-2000» за спірний період та додатку 5 судом з'ясовано, що товариство декларувало податкові зобов'язання з ПДВ зокрема і по господарським операціям з ПП «Промприбор».

З огляду на це, суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу з посиланням на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 13.09.2012 № 403/2214/30493167.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ

«Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014 № 0002812212 про збільшення ПП «Промприбор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23 567,50 грн., в т.ч. 23 038,00 грн. за основним платежем та 529,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0002822212 про збільшення ПП «Промприбор» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 261,25 грн., в т.ч. 20 209,00 грн. за основним платежем та 5 052,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги в цій частині суд визнає законними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд не знайшов підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Промприбор», то адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Промприбор» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 29.07.2014 № 0002812212 про збільшення Приватному підприємству «Промприбор» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23 567,50 грн., в т.ч. 23 038,00 грн. за основним платежем та 529,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002822212 про збільшення Приватному підприємству «Промприбор» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 261,25 грн., в т.ч. 20 209,00 грн. за основним платежем та 5 052,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині в позові відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Промприбор» 182,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко