Ухвала

від 28.10.2014 по справі 2а-4989/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4989/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрцветмет» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

27.09.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрцветмет» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року №0000570231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117770 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19315,75 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрцветмет» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 03 квітня 2012 року №0000570231.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 02.06.2014р. Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі податкова інспекція, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 06.03.2012р. №24, виданого ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, у період з 06.03.2012р. по 14.03.2012р. державним податковим ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» з питань взаємовідносин з ТОВ «Де-Лонга» за червень-липень, вересень-листопад 2010 року та за січень 2011 року, з ТОВ «АЛЬФА-К» за квітень 2011 року, з ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» за липень 2011 року та ТОВ «КПВ ГРАНИТ» за березень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №137/22-200/34707567 від 19.03.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього в сумі 117770 грн. (в т.ч. за червень 2010 року в сумі 8862 грн., за липень 2010 року в сумі 20747 грн., за серпень 2010 року в сумі 17905 грн., за вересень 2010 року в сумі 16310 грн., за листопад 2010 року в сумі 5630 грн., за січень 2011 року в сумі 7933 грн., за лютий 2011 року в сумі 9083 грн., за березень 2011 року в сумі 4405 грн., за квітень 2011 року в сумі 19090 грн. та за серпень 2011 року в сумі 7805 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією Системи автоматизованого співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень-липень та вересень-листопад 2010 року, за січень, березень-квітень та липень 2011 року ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» сформовано податковий кредит по ПДВ у т.ч. за рахунок здійснення операцій з контрагентами ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «АЛЬФА-К», ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» та ТОВ «КПВ ГРАНИТ». В акті перевірки використано інформацію щодо підприємств-контрагентів позивача, а саме: постанову СВ ПМ ДПА у Миколаївській області від 01.11.2011р.; акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 25.05.2011р. №692/23-420/36622606 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Де-Лонга» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд» за період жовтень-листопад 2010 року; акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 07.06.2011р. №425/23-36896205 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПВ ГРАНИТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ЮМЕКСТРАНС», ПП «КРАСКЕРАМ» та ТОВ «ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР» за березень 2011 року; акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 07.07.2011р. №57/23-35817379 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АЛЬФА-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками та покупцями за період квітень 2011 року; акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 16.09.2011р. №2370/23-5/36502478 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2011 року. Зазначеними актами перевірок встановлено відсутність реального здійснення договірних відносин ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «АЛЬФА-К», ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» та ТОВ «КПВ ГРАНИТ» з контрагентами, у т.ч. з ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет», через відсутність майна, трудових ресурсів, виробничих активів, відсутністю підприємств за юридичними адресами, а також порушенням кримінальних справ по відношенню їх директорів.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що підприємству ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» підприємствами ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «АЛЬФА-К», ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» та ТОВ «КПВ ГРАНИТ» надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, через що дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

03 квітня 2012 року, на підставі акту перевірки №137/22-200/34707567 від 19.03.2012р., ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000570231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137085,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 117770 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19315,75 грн.).

Із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач отримав також лист відповідача від 03.04.2012р. №903/10/22-216, в якому вказано, що ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва було допущено технічну помилку у висновках акту перевірки №137/22-200/34707567 від 19.03.2012р., в результаті чого виявлено додаткові порушення товариством податкового законодавства, зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позов ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000570231 від 03.04.2012р. суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №137/22-200/34707567 від 19.03.2012р. Позивач не допустив порушень ПК України при формуванні податкового кредиту, про які зазначено в акті перевірки, заперечення відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не доведені належними засобами доказування, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Аналогічні положення передбачено було також і статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2010р. між ТОВ «Де-Лонга» (Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» (Покупець) укладено договір поставки №119, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар, на умовах, викладених у вказаному Договорі.

Виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними №121 від 26.06.2010р. на суму 53174,12 грн. (в т.ч. ПДВ 8862,35 грн.), №124 від 01.07.2010р. на суму 51387,49 грн. (в т.ч. ПДВ 8564,58 грн.), №128 від 05.07.2010р. на суму 48965,65 грн. (в т.ч. ПДВ 8160,94 грн.), №129 від 05.07.2010р. на суму 49127,20 грн. (в т.ч. ПДВ 8187,87 грн.), №131 від 06.07.2010р. на суму 58301,40 грн. (в т.ч. ПДВ 9716,90 грн.), №136 від 15.07.2010р. на суму 24128,15 грн. (в т.ч. ПДВ 4021,36 грн.), №185 від 16.09.2010р. на суму 48205,5 грн. (в т.ч. ПДВ 8034,19 грн.), №189 від 22.09.2010р. на суму 49653,20 грн. (в т.ч. ПДВ 8275,53 грн.), №202 від 05.10.2010р. на суму 47596,36 грн. (в т.ч. ПДВ 7932,73 грн.), №204 від 06.10.2010р. на суму 33781,16 грн. (в т.ч. ПДВ 5630,19 грн.), №860 від 04.11.2010р. на суму 21825 грн. (в т.ч. ПДВ 3637,50 грн.), №847 від 30.11.2010р. на суму 22672,28 грн. (в т.ч. ПДВ 3778,71 грн.), №1 від 04.01.2011р. на суму 10000,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1666,80 грн.), видатковими накладними №РН-00121 від 26.06.2010р., №РН-00124 від 01.07.2010р., №РН-00128 від 05.07.2010р., №РН-00129 від 05.07.2010р., №РН-00131 від 06.07.2010р., №РН-00136 від 15.07.2010р., №РН-00185 від 16.09.2010р., №РН-00189 від 22.09.2010р., №РН-00202 від 05.10.2010р., №РН-00204 від 06.10.2010р., №860 від 04.11.2010р., №847 від 30.11.2010р., №1 від 04.01.2011р.

Суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі, відповідно до банківських виписок на загальну суму 518818,12 грн. (у т.ч. ПДВ 86469,65 грн.): №163 від 30.06.2010р., №164 від 01.07.2010р., №168 від 05.07.2010р., №169 від 05.07.2010р., №170 від 06.07.2010р., №174 від 15.07.2010р., №161 від 22.09.2010р., №148 від 22.09.2010р., №59 від 05.10.2010р., №61 від 06.10.2010р., №77 від 31.01.2011р., №1 від 04.01.2011р., №2 від 06.01.2011р., №75 від 12.11.2010р., №72 від 08.11.2010р., №71 від 04.11.2010р.

01 лютого 2011 року між ТОВ «КПВ ГРАНИТ» (Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» (Покупець) укладено договір поставки №119, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар, на умовах, викладених у вказаному Договорі.

Виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними №358 від 15.03.2011р. на суму 28320 грн. (в т.ч. ПДВ 4720 грн.) та №359 від 23.03.2011р. на суму 26430 грн. (в т.ч. ПДВ 4405 грн.), а також видатковими накладними №358 від 15.03.2011р. і №359 від 23.03.2011р.

Суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ (у т.ч. за березень 2011 року в сумі 4405 грн. та за квітень 2011 року в сумі 4720 грн.) .

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі, відповідно до банківських виписок на загальну суму 54750 грн. відповідно до банківських виписок №217 від 15.03.2011р. та №232 від 23.03.2011р.

06 квітня 2011 року між ТОВ «АЛЬФА-К» (Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» (Покупець) укладено договір поставки №15, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар, на умовах, викладених у вказаному Договорі.

Виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними №76 від 06.04.2011р. на суму 31500 грн. (в т.ч. ПДВ 5250 грн.), №83 від 20.04.2011р. на суму 20.04.2011р. на суму 27420 грн. (в т.ч. ПДВ 4570 грн.), №92 від 28.04.2011р. на суму 27300 грн. (в т.ч. ПДВ 4550 грн.), видатковими накладними №РН-59 від 06.04.2011р., №РН-66 від 20.04.2011р. та №РН-75 від 28.04.2011р.

Суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 14370 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі, відповідно до банківських виписок на загальну суму 86220 грн. відповідно до банківських виписок №246 від 06.04.2011р., №264 від 20.04.2011р. та №281 від 28.04.2011р.

08 липня 2011 року між ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» (Продавець) та ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» (Покупець) укладено договір №87, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти та оплатити його в строки та у порядку, передбаченими цим Договором.

Виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковою накладною №134 від 08.07.2011р. на суму 46830 грн. (в т.ч. ПДВ 7805 грн.) та видатковою накладною №РН-134 від 08.07.2011р.

Суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 7805 грн.

У липні 2011 року розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі, відповідно до банківської виписки №357 від 08.07.2011р. на суму 46830 грн.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов зазначених вище господарських договорів відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Судом встановлено, що зазначені договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності їх контрагентів.

Колегія судів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Під час розгляду справи судом першої інстанції кримінальні справи, порушені за фактом створення нібито «фіктивних» підприємств ТОВ «Де-Лонга» та ТОВ «АЛЬФА-К», на що є посилання в акті перевірки №137/22-200/34707567 від 19.03.2012р., знаходилися на стадії досудового слідства. Доказів прийняття вироку суду у вказаних справах податковим органом суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, до винесення судом вироку, що вступив у законну силу, не можна однозначно стверджувати про доведеність вчинення тих чи інших дій, що призвели до порушення кримінальної справи за ст.205 КК України, так як кримінальна справа порушується за наявності ознак вчинення того чи іншого злочину, і лише вирок суду дає чітке визначення винуватості чи невинуватості особи, відносно якої порушено кримінальну справу.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагенти позивача здійснювали господарську діяльність з порушенням норм податкового законодавства. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з Акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 25.05.2011р. №692/23-420/36622606 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Де-Лонга» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агропрайд» за період жовтень-листопад 2010 року, Акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 07.06.2011р. №425/23-36896205 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПВ ГРАНИТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ЮМЕКСТРАНС», ПП «КРАСКЕРАМ» та ТОВ «ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР» за березень 2011 року, Акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 07.07.2011р. №57/23-35817379 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АЛЬФА-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками та покупцями за період квітень 2011 року та Акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.09.2011р. №2370/23-5/36502478 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2011 року,

без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Варто зазначити, що акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 25.05.2011р. №692/23-420/36622606 та ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.09.2011р. №2370/23-5/36502478 про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть вважатися належними доказами допущення позивачем порушень, так як зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання. Вказані акти взагалі не є перевіркою, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Що ж до посилань апелянта на укладення ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «АЛЬФА-К», ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» та ТОВ «КПВ ГРАНИТ» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «АЛЬФА-К», ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» та ТОВ «КПВ ГРАНИТ».

ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «АЛЬФА-К», ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» та ТОВ «КПВ ГРАНИТ», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв