Ухвала

від 28.10.2014 по справі 814/946/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/946/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОМСТАН» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

07.04.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОМСТАН» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2014 року №0000262201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 284676 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 43702 грн., від 22 листопада 2013 року №0002262201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 281425 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 78188 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ПРОМСТАН» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 05 лютого 2014 року №0000262201 та від 22 листопада 2013 року №0002262201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 20.06.2014р. Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на те, що в ході перевірки не підтверджено реальності здійснення позивачем договірних відносин з контрагентами ПП «Промтехсервис-Юг», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Ман Строй» та ТОВ Фірма «Сат Імпекс», а тому ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» не мало права формувати валові витрати та податковий кредит на підставі таких взаємовідносин.

Податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, а тому вони скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного, ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. та постановлення нової, про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 28.10.2013р. №296, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 29.10.2013р. по 04.11.2013р. головним державним ревізором-інспектором відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» (код за ЄДРПОУ 24786442) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ПП «Промтехсервис-Юг», ТОВ Фірма «Сат Імпекс», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Константа В.А.», ТОВ «Ман Строй» та ТОВ «Інтех-Плюс» за період з 01.10.2010р. по 31.10.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №621/14-02-22-01/24786442 від 07.11.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 305533 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 344193 грн.;

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові доходи на загальну суму 88595 грн.;

-п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати та витрати, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 1364834 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 361912 грн.;

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 17719 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» сформовано валові витрати та податковий кредит за рахунок здійснення договірних відносин, у т.ч. з контрагентами ПП «Промтехсервис-Юг», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Ман Строй» та ТОВ Фірма «Сат Імпекс». В ході проведення перевірки використано інформацію, яка міститься в:

- акті ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області від 06.06.2011р. №712/23/32819766 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Промтехсервис-Юг» з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ФРЕШ ЛОГІСТІК ГРУП» та достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року», згідно якого ПП «Промтехсервис-Юг» не має необоротних активів, основних фондів, землі, нематеріальних активів у вартісному виразі, у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ПП «Промтехсервис-Юг» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям; взаємовідносини ПП «Промтехсервис-Юг» та його контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків;

- акті ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 04.07.2011р. №219/23-513/32623124 «Про проведення документальної перевірки ТОВ «Реконструкція» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.», яким встановлено, що підприємством ТОВ «Реконструкція» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань за квітень 2011 року. Враховуючи те, що контрагенти-постачальники не поставили товар на адресу ТОВ «Реконструкція», то, відповідно, ТОВ «Реконструкція» не могло поставити цей товар на адресу контрагентів-покупців. В ході перевірки, також, встановлено неможливість фактичного здійснення підприємством ТОВ «Реконструкція» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188 ПК України;

- акті ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 10.04.2012р. №54/22-200/34651169 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ман Строй» з питань взаємовідносин з ТОВ «Газфил» за серпень 2011 року, ТОВ «Видавництво «Інпол» за липень-серпень 2011 року та ТОВ «Гулівер» за вересень-жовтень 2011 року», яким встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ман Строй» та контрагентами-постачальниками є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. В ході звірки не підтверджено наявності поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Газфил» в серпні 2011 року, ТОВ «Видавництво «Інпол» в липні-серпні 2011 року та ТОВ «Гулівер» у вересні-жовтні 2011 року, що свідчить про те, що правочини здійсненні без мети настання реальних наслідків. Діяльність ТОВ «Ман Строй» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань;

- акті ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 12.03.2013р. №119/22.4-07/32564148 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма «Сат Імпекс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2010р. по 30.11.2010р.», яким встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення, наймані працівники. У ТОВ Фірма «Сат Імпекс» відсутні ознаки реальності вчинення господарських операцій за період з 01.04.2010р. по 30.11.2010р.

Також, в акті перевірки зазначено, що у ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» відсутні товарно-транспортні накладні або інші перевізні документи з відмітками про передачу та отримання ТМЦ від ТОВ «Ман Строй», ТОВ Фірма «Сат Імпекс» та ПП «Промтехсервис-Юг», а також до перевірки не надано актів приймання-передачі товарів.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» з ПП «Промтехсервис-Юг», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Ман Строй» та ТОВ Фірма «Сат Імпекс» не спричиняють реального настання правових наслідків і є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача».

22.11.2013р., на підставі акту перевірки №621/14-02-22-01/24786442 від 07.11.2013р., ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002252201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 359663 грн. (в т.ч. за основним платежем - 305533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54130 грн.) та №0002262201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 357613 грн. (в т.ч. за основним платежем - 281425 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76188 грн.).

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням про результати розгляду скарги від 25.01.2014р. №233/10/14-29-10-03-10 Головне управління Міндоходів у Миколаївській області Міністерства доходів і зборів України задоволено частково скаргу позивача від 28.11.2013р. №94, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013р. №0002262201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 357613 грн. залишено без змін;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013р. №0002252201 скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 31285 грн. (у т.ч. основний платіж - 20857 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 10428 грн.), в іншій частині залишено без змін.

10.02.2014р. позивачем отримано податкове повідомлення - рішення відповідача від 05.02.2014р. №0000262201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 328378 грн. (в т.ч. 284676 грн. - за основним платежем та 43702 грн. - за штрафними санкціями).

Задовольняючи позов ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2013р. №0002262201 та від 05.02.2014р. №0000262201, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому товариство правомірно віднесло до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товарів у контрагентів, та правомірно віднесло суми вартості придбаного товару до валових витрат. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2010р. між ПП «Промтехсервис-Юг» (Виконавець) та «ЗАВОД ПРОМСТАН» (Замовник) укладено договір на виконання робіт (надання послуг), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження виконання умов даного договору в матеріалах справи містяться: податкова накладна №1184 від 26.10.2010р., акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010р., акт №ОУ-00000105 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.10.2010р., податкова накладна №25 від 28.10.2010р., видаткова накладна №ПЮ-0001158 від 01.12.2010р., податкова накладна №139 від 01.12.2010р., локальний кошторис №2-1-1 в поточних цінах станом на 08.06.2010р., локальний кошторис №2-1-1 на будівельно-монтажні роботи в поточних цінах станом на 08.06.2010р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010р., акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010р., податкова накладна №26 від 29.10.2010р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010р., банківські виписки від 29.10.2010р., 12.11.2010р., 30.11.2010р., 13.10.2010р., 29.12.2010р., 28.10.2010р., 05.01.2011р. та від 28.02.2011р.

24.02.2011р. між ТОВ «Реконструкція» (Підрядник) та ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» (Замовник) укладено договір підряду №2402-11, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе обов'язки по виконанню комплексу робіт за узгодженою Замовником проектною документацією.

Послуги ТОВ «Реконструкція» за договором підряду №2402-11 від 24.02.2011р. позивач отримав для виконання зобов'язань перед ТОВ «Агропрайм Холдинг» за договором підряду №2/ПР від 21.03.2011р., що підтверджується наступними документами: договором підряду №2402-11 від 24.02.2011р., договірною ціною на будівництво виготовлення монтаж в поточних ціпах станом на 14.03.2011р., локальним кошторисом №2-1-1 на виготовлення монтаж в поточних цінах станом на 14.03.2011р., підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011р., податковою накладною №26 від 05.04.2011р., банківською випискою від 05.04.2011р., договором підряду №2/ПР від 21.03.2011р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011р., податковою накладною №9 від 04.04.2011р.

01.07.2011р. між ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» (Замовник) та ТОВ «Ман Строй» (Виконавець) укладено договір №П-14/1, за умовами якого Виконавець за дорученням Замовника приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з виготовлення та монтажу металевих конструкцій та поставку ТМЦ, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконанні Виконавцем роботи та поставлені матеріали.

Роботи ТОВ «Ман Строй» для позивача за вказаним договором здійснено для виконання зобов'язань при виконанні робіт для ТОВ «Кабель-Інвест» за договором №1706/11 від 17.06.2011р. Товарно-матеріальні цінності, поставлені ТОВ «Ман Строй», використано для виготовлення продукції власного виробництва для подальшої реалізації, та часткової реалізації з економічною вигодою. Зазначене підтверджують наявні в матеріалах справи документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, банківські виписки.

26.10.2010р. між ТОВ Фірма «Сат Імпекс» (Продавець) та ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ТК 26-10/10-02, за умовами якого Продавець зобов'язується продати Покупцю, а Покупець - прийняти та оплатити поставлений товар, на умовах даного Договору згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ Фірма «Сат Імпекс» за договором купівлі продажу на умовах товарного кредиту №ТК 26-10/10-02 від 26.10.2010р. було реалізовано покупцю ПП «Світ Кассандри-350» за договором купівлі-продажу №КП 01/11/02 від 01.11.2010р., що підтверджується наступними документами: договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ТК 26-10/10-02 від 26.10.2010р., специфікацією №1 до договору купівлі-продажу, протоколом-угодою від 30.11.2010р., актом №1 приймання-передачі векселя від 30.11.2010р., листом ТОВ Фірма «Сат Імпекс» про місце передачі Товару, видатковою накладною №РН-1705 від 01.11.2010р., податковою накладною №1705 від 01.11.2010р., актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2010р., податковою накладною №23808 від 30.11.2010р., банківськими виписками, договором купівлі-продажу №КП 01/11/02 від 01.11.2010р., лист ТОВ «ЗАВОД «ПРОМСТАН» про місце передачі Товару, видатковою накладною №РН-0001126 від 01.11.2010р., податковою накладною №1313 від 01.11.2010р., актом №1 приймання-передачі векселя від 30.11.2010р.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов зазначених вище господарських договорів відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Щодо висновків податкового органу про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції критично до них ставиться, оскільки товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Дослідження реальності здійснення договірних відносин повинно здійснюватися в сукупності з іншими первинними документами, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Судом встановлено, що зазначені договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності їх контрагентів.

Колегія судів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагенти позивача здійснювали господарську діяльність з порушенням норм податкового законодавства. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області від 06.06.2011р. №712/23/32819766 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Промтехсервис-Юг» з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ФРЕШ ЛОГІСТІК ГРУП» та достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року», ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 04.07.2011р. №219/23-513/32623124 «Про проведення документальної перевірки ТОВ «Реконструкція» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.», ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 10.04.2012р. №54/22-200/34651169 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ман Строй» з питань взаємовідносин з ТОВ «Газфил» за серпень 2011 року, ТОВ «Видавництво «Інпол» за липень-серпень 2011 року та ТОВ «Гулівер» за вересень-жовтень 2011 року», та ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 12.03.2013р. №119/22.4-07/32564148 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма «Сат Імпекс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2010р. по 30.11.2010р.», без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Варто зазначити, що акти ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 10.04.2012р. №54/22-200/34651169 та ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 12.03.2013р. №119/22.4-07/32564148 про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть вважатися належними доказами допущення позивачем порушень, так як зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання. Вказані акти взагалі не є перевіркою, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Що ж до посилань апелянта на укладення ТОВ «ЗАВОД ПРОМСТАН» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ПП «Промтехсервис-Юг», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Ман Строй» та ТОВ Фірма «Сат Імпекс» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

А ні актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Промтехсервис-Юг», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Ман Строй» та ТОВ Фірма «Сат Імпекс». ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Промтехсервис-Юг», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Ман Строй» та ТОВ Фірма «Сат Імпекс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв