Постанова

від 10.11.2014 по справі 922/5170/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа № 922/5170/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Волочаєва О.В. (довіреність №64/1 від 08.01.2014 року); Рєпін В.М. (довіреність №64/751 від 09.09.2014 року),

відповідач - Печений О.П. (довіреність від 19.07.2013 року),,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 818Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року

за позовом "Фізико-технічного інституту низьких температур ім.Б.І. Вєркіна" Національної академії наук України, м.Харків

до Науково-виробничої фірми "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю, м.Харків

про стягнення 35449,24 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізико-технічний інститут низьких температур ім.Б.І. Вєркіна" Національної академії наук України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд (з урахуванням наданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) стягнути з відповідача 35449,24 грн., що складаються з 32859,88 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 1-О-2012 від 01.05.2012 р., 416,82 грн. пені за несплату відшкодування орендарем витрат балансоутримувача - ФТІНТ НАН України - понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 р.; 2172,54 грн. пені за несплату орендної плати за договором № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. Крім того, просить суд розірвати договір № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. та договір № 1-К-2012 від 01.05.2012 р., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за цими договорами (несвоєчасність сплати орендних платежів та несплата орендних платежів протягом трьох місяців).

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року по справі №922/5170/13 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

15.05.2014 року відповідач надав суду клопотання (вх.№3844), в якому просив суд зобов'язати позивача представити для огляду суду оригінал звіту про оцінку на 01.02.2012 року та висновок про вартість оцінюваного майна та призначити по справі судову експертизу, якою визначити правильність дотримання процедури оцінки майна. Обгрунтовуючи клопотання, відповідач зазначає, що орендна плата за договором оренди від 01.05.2012 року №1-К-2012 визначена невірно, оскільки неправильно визначено вартість об'єкту оренди.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, приходить до висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Оскільки визначення вартості об'єкту оренди та відповідно розміру встановленої в договорі орендної плати не є предметом даного спору, відсутня необхідність витребування відповідних доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони…у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Виходячи зі змісту пункту 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог, а суд, застосовуючи дану норму права, повинен належним чином обґрунтувати необхідність призначення експертизи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової експертизи по даній справі для вирішення питання щодо правильності розміру орендної плати, встановленої в договорі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01 травня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №1-0-2012 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення (далі - майно) загальною площею 178,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, з них площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "01" лютого 2012 року і становить за незалежною оцінкою станом на "01" лютого 2012 року, 482500 грн., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47.

Майно передається в оренду з метою використання під виробництво та офіс (бухгалтерія) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.10.95 р. № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - березень 2012 р. 4560 грн.72 коп.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням, щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.3 спірного Договору від 01.05.2012 року, орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору).

Згідно з п.3.5 вищенаведеного Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотні зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених законодавством.

За актом від 01.05.2012 р. відповідач прийняв від позивача в користування приміщення площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК (згідно експертної оцінки), що знаходиться на балансі ФТІНТ НАН України за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, 47 (Додаток 3) (арк. справи 15).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідач оплату за оренду приміщень здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати за період червень 2013 року - листопад 2013 року в розмірі 32859,88 грн.

24.10.2013 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №18, в якій позивач просив відповідача перерахувати заборгованість ( а.с. 18,т.1).

Листом від 22.11.2013 р. №2211/1 відповідач відповів позивачу, що визнає його вимоги в повному обсязі та запевнив, що найближчим часом розрахується з позивачем.

Відповідачем не виконано зобов'язання, заборгованість не сплачено, в матеріалах справи відсутні докази погашення боргу.

Відповідач декілька разів зменшував свої позовні вимоги.

Заявою №64/30 від 16.01.2014 року позивач просив суд стягнути з відповідача 32859,88 грн. заборгованості з орендної плати, 2172,54 грн. пені за несвоєчасну сплату орендних та комунальних платежів та 416,87 грн. пені за несвоєчасну сплату комунальних платежів; припинити чинність договору №1-О-2012 від 01.05.2012 року та договору №1-К-2012 від 01.05.2012 року (а.с.44 т.1).

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної сплати орендних платежів, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. за період червень 2013 року - листопад 2013 року у розмірі 32859,88 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати за Договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. в розмірі 2172,54 грн. та пеню за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 року в розмірі 416,82 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.6. Договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.8 Договору № 1-К-2012 від 01.05.2012 року, сторони передбачили, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування пені за несвоєчасне внесення відповідачем (орендарем) орендної плати за Договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. в розмірі 2172,54 грн. та пені за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 року в розмірі 416,82 грн., дійшла висновку, що наданий позивачем розрахунок є вірним, відповідає умовам укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції вважає, що суд неправильно встановив обставини справи, не встановив всього кола обставин, не надав оцінки доказам наданим відповідачем "щодо відсутності заборгованості внаслідок припинення зарахування зустрічних однорідних вимог". В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на положення ст.ст. 598; 601; 602 ЦК України, а також на свою заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Стаття 598 ЦК України визначає загальні підстави припинення зобов'язання: припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін ( ст. 601 ЦК України).

Стаття 602 ЦК України визначає випадки, коли зарахування зустрічних вимог є неприпустимими: стягнення аліментів; спливу позовної давності; відшкодування шкоди, тощо.

До матеріалів справи додано заяву відповідача на адресу позивача № 2012 від 20.12.2013 р. "про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України". В заяві відповідач зазначає, що між ним і позивачем існували довготривалі відносини за договорами оренди нерухомого майна: від 03.01.2006 р. №19; від 16.01.2009 р. №11.

Далі відповідач вказує, що при обрахування орендної плати за вказаними договорами, а саме у 2008; 2009; 2010; 2011 роках не було застосовано коефіцієнт 0,7 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, тому позивачем безпідставно отримано у вказані роки загальну грошову суму в розмірі 73132,34 грн.

Далі відповідач, посилаючись на статтю 610 ЦК України, зазначає, що вказана грошова сума підлягає зарахуванню у рахунок сплати НВФ "Бусол" ТОВ платежів за оренду приміщень та відшкодування комунальних послуг, що станом на 20.12.2013 р. складає 35471,29 грн. (що були заявлені у даній справі як борг).

Позивач не визнає таке зарахування вимог, "у зв'язку із відсутністю передбачених законом умов для заліку" (а.с. 214 ,т.1).

За змістом ст. 601 ЦК України для здійснення зарахування потрібно, щоб кредитор за одним зобов'язанням був боржником за іншим, а боржник за першим був кредитором за другим.

Відсутні підстави вважати, що у позивача існують безспірні зобов'язання перед відповідачем щодо повернення суми переплати в розмірі 73132,34 грн., оскільки зобов'язання за договорами від 03.01.2006 р. № 19; від 16.01.2009 р. №11 виконано обома сторонами відповідно до умов цих договорів, термін дії цих договорів сплинув. Відповідач одержав послугу з надання орендованого приміщення. Позивач не визнає наявність боргу перед відповідачем. Відсутні судові рішення про стягнення з орендодавця (позивача) суми переплати по вказаних договорах .

Судова колегія також погоджується із доводами позивача про те, що факт подання заяви про зарахування зустрічних вимог не свідчить про проведення такого зарахування. Наслідком заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є відображення іншою стороною в бухгалтерському обліку підприємства відповідних зарахувань, чого не відбулося.

Заява про зарахування зустрічних вимог була подана відповідачем 20.12.2013 року (тобто під час розгляду даного спору в суді) - на адресу позивача.

За таких обставин відсутні підстави вважати зарахованими зустрічні вимоги в порядку частини 2 ст. 601 ЦК України.

Крім того, питання розміру орендної плати за попередніми договорами не є предметом даного спору.

Апелянт також наполягає, що орендна плата за договором оренди від 01.05.2012 р. №1-К-2012 визначена невірно, оскільки неправильно визначено об'єкт оренди; судом першої інстанції не встановлено дійсну вартість майна, в тому числі шляхом призначення судової експертизи; не враховано заперечення відповідача від 03.02.2011 р. ( а.с.67, т.1) та не прийнято до уваги матеріали на 145 сторінках, надані відповідачем( а.с. 69 - 204,т.1).

У запереченнях від 03.02.2011 р. відповідач доводить, що з 2006 орендна плата постійно збільшувалася, періодично не застосовувався коефіцієнт 0,7, за договором оренди від 01.05.2012 р. №1-К-2012 знову збільшилася ціна; вважає за необхідне зробити перерахунок вартості оренди згідно оцінки майна 2006 року. Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що судом не було враховано звіт про незалежну оцінку майна від 28.05. 2003 року, звіт від 01.12.2005 року.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Предметом даного спору є заборгованість відповідача за договором оренди №1-К-2012 від 01.05.2012 р. і договором № 1-К-2012 щодо відшкодування витрат на комунальні послуг.

Згідно ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Зобов'язання виникають в тому числі із договорів (ст. 174 ГК України).

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено,що істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Аналогічна норма міститься в ч.1 ст. 26 За кону України "Про оренду державного та комунального майна".

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах (ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Розмір орендної плати встановлено сторонами в розділі 3 договору оренди.

В пункті 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95р № 786 із змінами … і становить без ПДВ за перший місяць оренди - березень 2012 року - 45460,72 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць за наступний місяць на індекс інфляції (п. 3.3. договору оренди).

В пункті 3.5 договору оренди сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках , передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 188 ГК України - зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідач не звертався в порядку, визначеному ст. 188 ГК України та пунктом 3.5. договору оренди, до позивача із пропозиціями про внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати. В судовому порядку зміни до договору також не вносилися.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що в договорі 01.05.2012 р. №1-К-2012 р. визначено неправильну ціну оренди та неправильно нараховано основну заборгованість є безпідставними.

Відповідач також вважає, що позивачем невірно обраховано розмір пені за прострочення сплати ним орендної плати, оскільки в порушення п.6 ст.232 ГК України застосовано періоди нарахування пені понад шість місяців.

В своїх "Обґрунтуваннях апеляційної скарги" від 04.11.2014 року він посилається на розрахунок пені на аркушах справи 31-32 т.1. Аналізуючи вказаний розрахунок, судова колегія приходить до висновку, що доводи позивача є безпідставними, адже жодна позиція обрахування пені не містить перевищення за кількістю днів обмеженою ст.232 ГК України.

Крім того, у зв 'язку із зменшенням позовних вимог позивачем було надано до матеріалів справи уточнений розрахунок пені (а.с.44-47, т.1). Вказаний розрахунок пені також відповідає вимогам ст. 232 ГК України щодо кількості днів прострочення оплати боргу по кожному платежу (щомісяця).

Доводи відповідача про збільшення позивачем вимог по пені, оскільки у розрахунок (а.с.44-47) додатково включено вимоги зі стягнення пені за лютий, березень, квітень, травень, червень 2013 року не відповідають дійсності, адже у попередньому розрахунку включено було вказані місяці, а також січень 2013 року.

Апелянт в "Обгрунтуваннях апеляційної скарги" від 04.11.2014 р. посилається на те, що оскаржуване рішення було прийнято у незаконному складі господарського суду Харківської області, оскільки не було жодних правових підстав для зміни складу суду.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

18.12.2013 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Присяжнюку О.О. (а.с.1,т.1).

24.02.2014 р. відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/5170/13 у зв'язку із відпусткою судді Присяжнюка О.О.(а.с.1,т.2).

24.02.2014 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Погореловій О.В. (а.с.2,т.2).

На підставі викладеного доводи апелянта про незаконний склад суду, в якому було прийнято оскаржуване рішення не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки відсутні підстави вважати наявним порушення ст. 2-1 ГПК України.

Окрім того, позивач просить суд розірвати договір № 1-О-2012 від 01.05.2012 року та договір № 1-К-2012 від 01.05.2012 року (уточнення до позовних вимог - а.с.47 т.1).

Згідно пункту 10.6 договору, його чинність припиняється, зокрема, за рішенням суду за ініціативою однієї із Сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадках порушення однією із Сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом трьох місяців та інш.

Як вже було встановлено вище, відповідач систематично порушував умови договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати за спірним договором, понад 3 місяці,стягнення яких є предметом розгляду даної справи.

Апелянт посилається на те, що позивачем були заявлені вимоги про припинення договору оренди, а не про його розірвання. Позовні вимоги не були змінені позивачем "належним чином", тому на думку відповідача має місце порушення ст.4-3 ГПК України щодо засад змагальності.

Судова колегія враховує наступне.

За змістом вимог, викладений у позовній заяві, позивач просив суд припинити чинність договорів № 1-О-2012 від 01.05.2012 року № 1-К-2012 від 01.05.2012 року у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за цими договорами (несвоєчасність сплати орендних платежів та несплата орендних платежів протягом трьох місяців).

Зміст вказаних вимог відповідає положенням ч.2 ст. 651ЦК України та частині 3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо підстав розірвання договору.

За таких обставин, зазначення позивачем в поясненнях від 20.02.2014 р. №64/120 вимоги про розірвання договорів є не зміною позовних вимог, як вважає відповідач, а виправленням формулювання вимог відповідно до їх суті та положень закону.

Отже, суд першої інстанції дослідив ті обставини та матеріали справи, що мали значення для вирішення спору.

Відсутність висновків суду першої інстанції щодо заяви відповідача в порядку ст.601 ЦК України не вплинуло на правильність рішення суду ( ч.2 ст.104 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року у справі № 922/5170/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року у справі №922/5170/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/5170/13 підписано 10.11.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.