Рішення

від 13.07.2009 по справі 1423/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22 ц- 1423 / 2009 року Головуючий 1-ї

інстанції: Черніков В

Справа  22 ц- 1423 / 2009 року                     Головуючий 1-ї  інстанції: 

Черніков  В.І.

Категорія  52                                     Суддя -

доповідач апеляційного  суду:  Кутова Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я   

Іменем України

2009  року   липня    

місяця 13 дня  судова колегія  судової палати  в цивільних справах апеляційного суду

Миколаївської області в складі:

        головуючого:                        Лисенка П.П.,

        суддів:                                   Данилової

О.О.,

                                              Кутової  Т.З.,

        при секретарі:                  Аніщенко Д.В.,

        за участю :     позивача ОСОБА_1  та його представника ОСОБА_2, представника

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною

скаргою

Новобузької центральної 

районної лікарні   

на

рішення  Новобузького   районного 

суду     Миколаївської  області 

від  13   квітня 

2009 року,   постановлене  по справі за позовом

ОСОБА_1

до

  Новобузької центральної районної

лікарні   

 про

поновлення на роботі, стягнення

заробітної плати  за час вимушеного

прогулу та  моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А :

    В

жовтні  2008 року  ОСОБА_1 

звернувся до суду  з позовною

заявою  до Новобузької центральної

районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час

вимушеного прогулу  та моральної шкоди.

    Позивач зазначав, що він працює   водієм 

в Новобузькій центральній 

районній лікарні. За ним закріплено два автомобіля  УАЗ- 31512 

та ЗИЛ - 1305.  В лютому та

березні 2008 року  адміністрацією  було видано 

два накази  про  винесення йому  догани. 

З вказаними наказами   позивача не

було ознайомлено і  він  вважає, що 

догану йому   винесено через

упереджене ставлення  до нього  керівництва лікарні. В вересні 2008 року     позивача звільнено  на підставі 

п. 3 ст. 40 КЗоТ України за систематичне 

невиконання трудових   обов'язків,

в в'язку з тим, що   він виїхав на лінію

на   технічно несправному автомобілі.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки  

виїхав на автомобілі  без   належного оформлення подорожнього листа   за вказівкою лікаря  та в інтересах лікарні, тому його вини в

цьому немає.  Крім того, за період роботи

він   неодноразово відзначався   почесними грамотами  та на утриманні має двоє дітей інвалідів.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 

просив   задовольнити його позовні

вимоги.

    Рішенням Новобузького  районного суду Миколаївської області від 13

квітня  2009 року   позов задоволено, позивача поновлено на

посаді водія, стягнуто на  його користь

з  Новобузької  центральної  

районної лікарні 5349 грн. 50 коп. 

середнього заробітку за час вимушеного прогулу   та 5000 грн. моральної шкоди.

    В апеляційній скарзі відповідач просить

вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в

задоволенні позовних вимог,  посилаючись

на те, що   суд не вірно оцінив докази по

справі  та дійшов безпідставного

висновку   про незаконне звільнення

позивача з роботи.  

Заслухавши доповідь судді, пояснення  учасників процесу, які з'явились в

судове  засідання,  дослідивши докази по справі, судова колегія

вважає, що апеляційна скарга  

підлягає   частковому    задоволенню з наступних підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи  і таке 

встановлено   судом,  ОСОБА_1 працював   водієм в Новобузькій центральній районній

лікарні з  1 квітня 2003 року на підставі

наказу за №  (97-к). Цим же наказом за

ним було закріплено два автомобілі  УАЗ

-31512 та ЗИЛ -130 Г.

    Наказом 

№ 94 -К від 11 березня 2008 року  

позивачу оголошено догану за неналежний 

технічний стан закріплених за ним автомобілів.  Наказом № 

158 -К  від 7 квітня 2008

року  також  оголошена 

догана  за   порушення трудової дисципліни, яка

виразилася в   підробці   талонів на 

отримання бензину.

     8 вересня 2008 року ОСОБА_1  на автомобілі 

ЗИЛ - 130, який був в несправному стані, а саме   не працювала лампа  правого повороту, виїхав на лінію, не маючи

на те дозволу механіка. Оскільки такі дії позивача  є порушенням трудової дисципліни, то

наказом  за № 673 - К від 26 вересня 2008

року   його було звільнено  за систематичне  невиконання без поважних причин  трудової дисципліни.

    Районний суд вирішуючи спір, дійшов вірного

висновку про те, що  в наказі  про оголошення догани від  11 березня 2008 року   не зазначені конкретні винні дії  позивача, а 

обов'язок щодо    утримання

автомобільного транспорту лікарні в належному 

технічному стані  та надання

технічної допомоги  водіям  покладено  

відповідно до положень  п.

2.1  Посадової інструкції на механіка

підприємства, тому  підстав для

оголошення догани позивачу   наказом

за   № 

94-К   не було.

    Наказ же 

про  оголошення догани   за № 158-К 

від 7 квітня 2008 року  слід  вважати обґрунтованим.  Оскільки  

дії  позивача пов'язані з

отриманням бензину, входять до виконання його трудової функції, а тому  неналежне 

виконання вказаної функції, яке виразилося в підробці талонів на

отримання бензину, що не оспорюється 

позивачем,  і  є 

порушенням трудової дисципліни.  Хоча

суд  в оскаржуваному рішенні і дійшов

іншого висновку  стосовно  вказаного дисциплінарного стягнення,   однак таке 

не вплинуло на правильність вирішення  

спору.

       Стосовно 

факту  виїзду  позивачем 

на лінію   без підпису механіка в

подорожньому листі, в порушення положень викладених в п. 4  Посадової інструкції водія, яке мало місце 8

вересня  2008 року, суд   вірно 

визначив, що формально  вказані

дії  є порушенням трудової дисципліни,

однак таке  порушення   не 

можна вважати грубим, 

оскільки     технічну несправність

автомобіля   позивачем було усунено і

замінено лампу    правого повороту.

Враховуючи наведене, а саме те, що хоча  позивачем і було допущено два    випадки невиконання    трудових обов'язків, що фактично  створює систему  порушень, 

які   формально є підставою для

звільнення працівника за п. 3 ст.  40

КЗпП України,   відповідачем не було

враховано положення ст. 147 КЗпП України, про те що  дисциплінарне стягнення   в вигляді  

звільнення є крайньою мірою дисциплінарного впливу,  і про таке  

обґрунтовано зазначено районним судом.  

    За такого,  

приймаючи до уваги  сімейне   становище 

позивача, а саме  утримання

ним  двох дітей-інвалідів,   та 

враховуючи загальні засади 

цивільного законодавства викладені в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України,  тобто 

справедливість, добросовісність та 

розумність, судова колегія вважає, що висновок суду про  поновлення ОСОБА_1  на роботі, відповідає вимогам ст. 235 КЗпП

України.

    Виходячи з 

наведених висновків, районний суд   

також правомірно  вирішив питання

про стягнення середнього заробітку на користь позивача за час вимушеного

прогулу  за період з  26 вересня 2008 року по  13 квітня 2009 року.  Однак сума, яка підлягає стягненню судом

визначена  без урахування положень  Постанови Кабінету міністрів України  від  8

лютого 1995 року   за № 100 «Про

затвердження Порядку  обчислення

середньої заробітної плати»  та Закону

України «Про податок  з доходів фізичних

осіб». Враховуючи довідку  видану

відповідачем від  17 жовтня 2008 року за

№ 370,   стягненню  на користь позивача  підлягає 

4557 грн. 84 коп.  Тому в цій

частині судове  рішення слід змінити,

стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу в зазначеному розмірі.

    Вирішуючи вимоги  про стягнення моральної шкоди, суд  не навів переконливих доводів для наявності

підстав щодо  компенсації   моральної 

шкоди  позивачу саме  в грошовому 

виразі  в сумі 5000 грн.

      З урахуванням   того, що позивачем таки допускались  порушення трудової дисципліни, хоча вони і не

потягли  негативних наслідків,   судова колегія вважає,  що 

компенсацією моральних страждань позивача буде достатнім самого факту

поновлення його на роботі.  Тому   в задоволенні позовних вимог про стягнення

грошової суми, як  компенсації моральних

страждань слід відмовити, скасувавши в цій частині судове рішення.

    В іншій частині вказане рішення  необхідно залишити без змін.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308   ЦПК України, судова  колегія, -

В

И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  

Новобузької центральної  районної

лікарні     - задовольнити частково.

Рішення  

Новобузького    районного  суду    

Миколаївської    області       від 

13  квітня 2009 року  в частині 

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Новобузької центральної районної лікарні  на користь 

ОСОБА_1  4557 грн. 84 коп. (чотири

тисячі п'ятсот п'ятдесят  сім грн. 84

коп.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказане рішення в частині стягнення   5000 грн. моральної шкоди скасувати,  в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Новобузької центральної районної лікарні

про стягнення  5000  грн. 

моральної шкоди   відмовити.

Вказане рішення в частині поновлення  ОСОБА_1 на 

роботі  та негайного виконання

рішення в частині  місячного платежу   залишити без змін.

 Рішення  апеляційного суду   може бути оскаржене в касаційному

порядку  безпосередньо до Верховного Суду

України  на протязі  двох 

місяців  з дня набрання  ним законної сили, тобто з дня  проголошення.

Головуючий:

Судді: