Постанова

від 30.01.2007 по справі 7/201пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

30

січня 2007 р.                                                                                  

№

7/201пд 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Т.Б.

Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за

участю представників:

позивача

Зосік

В.С.

відповідачів

не

з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 

Державної

податкової інспекції у місті Дружківка

на

ухвалу

Донецького

апеляційного господарського суду від 23.10.2006 року

у

справі

№

7/201пд господарського суду Донецької області

за

позовом

Державної

податкової інспекції у місті Дружківка

до

-

Приватного підприємця ОСОБА_1 - Приватного підприємства “Славсайт”

про

визнання

недійсним господарського зобов'язання з купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

         Державна податкова інспекція у м.

Дружківка звернулась  до господарського

суду Донецької області з позовом до 

відповідачів про визнання недійсним господарського зобов'язання з

купівлі-продажу на суму 269117,86грн. від 30.07.2004р., а також про стягнення з

Приватного підприємства “Славсайт” на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 всього

отриманого за господарським зобов'язанням на суму 26917,86грн., а з Приватного

підприємця ОСОБА_1 в доход держави 26917,86грн., покликаючись на умисел

Приватного підприємства “Славсайт” на укладення оспорюваного зобов'язання з

метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Рішенням

господарського суду Донецької області від 02.10.2006 року (суддя Малашкевич

С.А.) у задоволенні позову відмовлено; судове рішення мотивовано недоведеністю

позивачем обставин, що підтверджують спрямованість оспорюваного господарського

зобов'язання на приховування доходів від оподаткування, відповідно до вимог

статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою

Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. апеляційну скаргу

позивача на рішення від 02.10.2006р. повернуто без розгляду за пунктом 4

частини 1 статті 97 Господарського 

процесуального кодексу України з огляду на подання апеляційної скарги

після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про

відновлення пропущеного процесуального строку.  

Не

погоджуючись з вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, позивач звернувся до

касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу

апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду

Донецької області з мотивів додержання строку звернення з апеляційною скаргою

на рішення місцевого суду, що вбачається з дати, написаної у повідомленні про

вручення рекомендованого поштового відправлення.

Сторони

не направили відзив по суті касаційної скарги; не скористалися правом на участь

представників у судовому засіданні.

Заслухавши

доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у

судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів

вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно

до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як

вбачається з оригіналу апеляційної скарги та доданих до неї документів

відповідно до додатку до апеляційної скарги, на адресу апеляційного

господарського суду було направлено апеляційну скаргу, датовану 12.10.2006р.,

два фінансових чеки про відправлення поштової кореспонденції відповідачам у

справі та описи вкладень до них, які датовані 12.10.2006р.

Вказані

матеріали надійшли до апеляційного господарського суду 17.10.2006р. в

рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення у конверті, на

якому стоїть штемпель поштової установи про відправлення його 13.10.2006р.,

тобто, по закінченні строку, передбаченого для апеляційного оскарження судового

рішення (остання дата терміну -12.10.2006р.). Будь-яких інших доказів, що

підтверджували б дату направлення апеляційної скарги суду апеляційної інстанції

(а не сторонам по справі), до в додатку до апеляційної скарги не вказано.

Відповідно

до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою

Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1155, рекомендоване поштове

відправлення -це поштове відправлення, що приймається для пересилання без

зазначення оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового

документа про прийняття; надане позивачем повідомлення про вручення поштової

кореспонденції містить посилання на касовий чек (квитанцію) № 277244, за якою

було прийнято поштове відправлення установою зв'язку.

З

матеріалів апеляційної скарги вбачається, що цей чек (квитанція) не

направлялась до апеляційного господарського суду; не надано її і під час здійснення

касаційного провадження.

Визначення

апеляційною інстанцією дати звернення позивача з апеляційною скаргою за

календарним штемпелем на конверті не суперечить пункту 20 Порядку пересилання

поштових відправлень, затвердженому УДППЗ “Укрпошта” НОМЕР_1, згідно якого

календарний штемпель призначається для оформлення поштових відправлень та на

ньому проставляється число, місяць, рік і час приймання (відправляння) пошти.

За

таких обставин скаржником не спростовано висновки ухвали апеляційного суду щодо

строків звернення з апеляційною скаргою.

Натомість

судова колегія відзначає наступне: як вбачається з матеріалів справи та

встановлено місцевим господарським судом, предметом позову є звернення органу

державної податкової служби до господарюючих суб'єктів з позовом про визнання

недійсним господарського зобов'язання та про стягнення в доход держави

одержаного однією зі сторін на підставі статей 207 та 208 Господарського

кодексу України.

В

обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався, зокрема, на приписи Закону

України "Про державну податкову службу в Україні", в тому числі на

статтю 10 цього Закону,  що визначає

повноваження органів державної податкової служби України.

Відповідно

до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання,

що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно

статті 10 пункту 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”

від 04.12.1990  № 509-XII, державні

податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах,

міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку

функцію, як подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та

громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,

одержаних ними за такими угодами.

Таким

чином позивач, який  є органом державної

податкової служби, виступає у спірних правовідносинах не як суб'єкт

господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, і спір в даній

справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами.

Виходячи

з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства

України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт

владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування,

їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні

управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно

до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”

Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та

апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським

судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,

вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні

господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В

порушення цих вимог апеляційним судом не застосовано положення застосовано

Кодексу адміністративного судочинства України, що, з огляду на невірно обрану

судову процедуру,  може істотно вплинути

на обсяг прав і обов'язків учасників 

процесу на будь-якій його стадії.

У відповідності

з частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу

України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного

господарського суду чи постанови апеляційного господарського суду є порушення

або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи

викладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку,

що оскаржувана ухвала апеляційного суду не може 

вважатись законною та обґрунтованою; з огляду на це, ухвала апеляційного

господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -  направленню на розгляд до суду апеляційної

інстанції.

Під

час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та

вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Державної податкової інспекції у місті Дружківка задовольнити.

Ухвалу

Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. у справі № 7/201пд

скасувати.

Апеляційну

скаргу передати на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий                                                                                 

Т. Дроботова

Судді

:                                                                                           

Н. Волковицька         

Л. Рогач