Постанова

від 04.11.2014 по справі 907/453/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа № 907/453/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Бойко С.М.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Енергія Карпат" № 03/02/14 від 03.02.2014 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 р.

у справі № 907/453/13

за позовом прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача 1 Рахівської районної державної адміністрації в Закарпатській області,

м. Рахів, Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат", м.Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області,

м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області, м. Рахів, Закарпатської області

про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду"; визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції; зобов'язання Управління Держземагенства в Рахівському районі внести запис про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року у Книзі записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі

за участю представників сторін:

від прокуратури: Макогон Ю.І. - прокурор відділу прокуратури (посвідчення № 020325)

від позивача: не з'явився

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2 : Янєв М.О. - представник (довіреність б/н від 06.06.2014 року)

від третьої особи 1 : не з'явився

від третьої особи 2 : не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у склад колегії по розгляду даної справи замість судді Новосад Д.Ф. введено - суддю Кузя В.Л. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Кузь В.Л., Михалюк О.В. розгляд апеляційної скарги відкладено. У зв'язку з перебуванням суддів Кузя В.Л. та Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у склад колегії по розгляду даної справи замість суддів Кузя В.Л. та Михалюк О.В. введено - суддів Бойко С.М. та Новосад Д.Ф. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Бойко С.М., Новосад Д.Ф. зупинено провадження у зв'язку з призначенням у справі земельно-технічної експертизи. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Бойко С.М., Новосад Д.Ф. поновлено апеляційне провадження у даній справі.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі №907/453/13 (суддя Мокану В.В.) позов задоволено частково; визнано недійсним розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду"; визнано недійсним Договір оренди землі № 68 від 20.06.2003 року, укладений між Рахівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергія Карпат", щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Рахівської районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України суму 1 720,50 грн. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія Карпат" в доход Державного бюджету України суму 573,50 грн. судового збору та стягнуто з Закарпатської обласної державної адміністрації в доход Державного бюджету України суму 1 147,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що надання земельної ділянки в оренду ТзОВ „Енергія Карпат" розпорядженням № 219 від 16.06.2003 року здійснено з порушенням встановленого земельним законодавством порядку, яке полягає у перевищенні Рахівською районною державною адміністрацією наданих їй повноважень та у порушенні порядку зміни цільового призначення землі. При цьому, місцевим господарським судом враховано допущені порушення порядку передачі спірної земельної ділянки в оренду, визнано недійсним розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду" та відповідно встановлено наявність правових підстав для визнання недійсним Договору оренди землі від 20.06.2003 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 03/02/14 від 03.02.2014 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин справи та без врахування доказів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що у зв'язку з затвердженням оспорюваним розпорядженням Рахівської РДА проекту відведення земельної ділянки для будівництва малої ГЕС з цільовим використанням для виробництва та розподілення електроенергії, категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено і прийняття окремого рішення з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки в такому випадку не потрібно.

При цьому, скаржник зазначає, що будівництво малої гідроелектростанції призвело до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою території, оскільки здійснено значне берегоукріплення, що забезпечить захист від повені та розширення ділянки дороги біля ріки; громада отримала інвестиції, робочі місця та платників податків; напруга електроенергії значно покращилася. Відтак вважає, що будівництво малої гідроелектростанції пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади.

Крім цього, скаржник покликається на необґрунтованість доводів місцевого господарського суду про необхідність прийняття окремого рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Скориставшись своїм правом, прокуратура Рахівського району Закарпатської області подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу ТзОВ «Енергія Карпат» відхилити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014р. у справі № 907/453/13 залишити без змін.

Також, скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому також, спростовує доводи скаржника та просить рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014р. у справі № 907/453/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Разом з тим, Рахівська районна державна адміністрація в Закарпатській області подала Львівському апеляційному господарському суду письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу ТзОВ «Енергія Карпат» задоволити та розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

При цьому, Управління Держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області, подало Львівському апеляційному господарському суду письмові пояснення, в яких покликається на те, що рішення господарського суду Закарпатської області є незаконним, просить апеляційну скаргу ТзОВ «Енергія Карпат» задоволити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014р. у справі № 907/453/13 скасувати.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р., від 06.05.2014р. та від 20.05.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. зупинено провадження у зв'язку з призначенням у справі земельно-технічної експертизи. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. поновлено апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.10.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.11.2014р.

В дане судове засідання прибув прокурор та представник відповідача 2, проте, позивач, відповідач 1 та треті особи явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р.

Враховуючи ту обставину, що учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача, відповідача 2 та третіх осіб.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2 у даному судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013р. у справі №907/453/13 (суддя Журавчак Л.С.) в позові прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА відмовлено повністю та стягнуто з Закарпатської обласної державної адміністрації суму 2 294,00 грн. судового збору (т. 2 а.с.125-131).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. у даній справі рішення господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 року у справі №907/453/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області - без задоволення (т. 2 а.с. 204-208).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013р. у даній справі касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено; рішення господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області (т. 3 а.с. 34-40).

Постанова Вищого господарського суду України від 05.11.2013р. мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми ст.ст. 29, 43 ГПК України, а також не спростовано доводи ТзОВ "Енергія Карпат" про те, що мала гідроелектростанція будувалася для обслуговування територіальної громади Рахівського району, а тому, Рахівська РДА діяла в межах своїх повноважень, не досліджено обґрунтування будівництва - для чиїх потреб будувалась електростанція, не перевірено дотримання вимог ч.2 ст. 20 та п.1 ст. 123 ЗК України (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження) при відведенні земельної ділянки товариству, не з'ясовано цільове призначення землі при затвердженні розпорядженням РДА проекту землеустрою. А також у постанові зазначено, що висновки апеляційного суду про те, що прокурором пропущено строки позовної давності є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

У постанові від 05.11.2013р. Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що при новому розгляді справи слід встановити до якої категорії земель, визначеної ч.1 ст. 19 ЗК України віднесено спірну земельну ділянку, до якої форми власності вона належить (державна чи комунальна), хто мав право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, в якому порядку мала здійснюватися передача спірної земельної ділянки в оренду, для яких цілей вона надавалася, чи є будівництво малої гідроелектростанції будівництвом об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району. При цьому, Вищий господарський суд України зазначає, що слід з'ясувати чи прийнято оскаржуване розпорядження Рахівською РДА з перевищенням повноважень, чи суперечить воно актам земельного законодавства щодо надання спірної земельної ділянки в оренду та чи порушує воно права позивача.

Як вже зазначалося вище для повного та об'єктивного розгляду справи, а також з метою виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2013р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. у даній справі було призначено земельно-технічну експертизу.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що рішенням Білинської сільської ради від 31.01.2003 року № 47 (т. 1 зворотня сторона а.с. 31) надано ТзОВ "Енергія Карпат" дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження розташування малої гідроелектростанції потужністю 500-800 кВт.

Перевіряючи дотримання вимог при відведенні земельної ділянки ТзОВ „Енергія Карпат" встановлено, що розпорядженням голови Рахівської РДА від 13.03.2003 року № 84 «Про надання дозволу на збір матеріалів погодження ТзОВ „Енергія Карпат" (т. 1 а.с. 30) надано дозвіл на збір матеріалів погодження ТзОВ „Енергія Карпат" по будівництву малої гідроелектростанції по струмку Ільмен (притока річки Чорна Тиса, с. Білин), потужністю 500-800 кВт, і відвод для вказаних цілей земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі із земель Рахівського державного лісогосподарського підприємства земельної ділянки площею 0,5 га та із земель запасу Білинської сільської ради 0,5 га в довгострокову оренду за адресою: с. Білин, Рахівського району, урочище Ільмен.

Розпорядженням голови Рахівської РДА від 16.06.2003 року № 219 „Про передачу земельної ділянки в оренду" (т. 1 а.с. 21) затверджено матеріали інвентаризації, проект відведення земельної ділянки та надано ТзОВ „Енергія Карпат" в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,48 га із земель, непридатних для сільськогосподарського використання (кам'янисті місця), для розміщення малої гідроелектростанції: в тому числі 0,06 га - для розміщення та обслуговування водозабору, 0,42 га - для розміщення водопроводу за адресою: с. Білин, вздовж струмка Ільмен, за межами села.

Таким чином, документальними доказами у справі встановлено, що вказане розпорядження № 219 від 16.06.2003 року прийнято на підставі статей 17, 124 та пункту 12 розділу X Земельного кодексу України, після погодження робочого проекту «Будівництво малої ГЕС на потоці (струмку) Ільмин с.Білин Рахівського району» з наданням дозволу на збір матеріалів попереднього погодження (рішення сесії Білинської сільської ради від 31 січня 2003 року № 47) та позитивних висновків погодження, а саме:

o комісії облдержадміністрації з розгляду матеріалів погодження розміщення на території області нових, реконструкції та розширення діючих об'єктів всіх форм власності від 21.04.2003р. № 1901/06-21 та від 21.03.2003р. № 1901/06-21 (т. 1 а.с. 110, 111);

o Рахівської районної ради від 20.03.2003р. № 01-14/46-07 (т. 1 а.с. 113);

o Рахівської райдержадміністрації від 13.03.2003р. № 84 (т. 1 а.с. 114);

o відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 14.03.2003р. № 26 (т. 1 а.с. 115);

o управління містобудування та архітектури Закарпатської облдержадміністрації від 27.03.2003р. № 231 (т. 1 а.с. 116);

o Закарпатського обласного управління земельних ресурсів від 27.03.2003р. № 317 (т. 1 а.с. 117);

o відділу земельних ресурсів Рахівського району від 14 березня 2003 року № 221 (т. 1 а.с. 118);

o Рахівської санепідемстанції від 13 березня 2003р. № 30 (т. 1 а.с. 119);

o відділу пожежної безпеки Служби державного пожежного нагляду Рахівського району від 13.03.2003 року № 225 (т. 1 а.с. 120);

o Закарпатського обласного управління лісового господарства від 03.04.2003 року № 08/02-357 (т. 1 а.с. 121);

o Рахівської державної екологічної інспекції від 17.03.2003р. № 201 (т. 1 а.с. 122);

o державного управління екології та природних ресурсів в Закарпатській області від 11.04.2003р. № 747/07 (т. 1 а.с. 123).

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ТзОВ "Енергія Карпат" у визначеному законодавством порядку погоджено розміщення малої гідроелектростанції, а саме погоджено місце розташування земельної ділянки для розміщення малої гідроелектростанції за рахунок земель запасу Білинської сільської ради та земель Рахівського державного лісогосподарського підприємства, а також у встановленому порядку виготовлено і погоджено матеріали містобудівного обгрунтування, вибору та обстеження земельної ділянки для розташування об'єкта містобудування та проект відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років.

Крім цього, як вбачається з наведеного та підтверджується документальними доказами у справі позивач - Закарпатська обласна державна адміністрація погоджувала розміщення малої ГЕС та відповідно була обізнана щодо розміщення малої ГЕС поблизу с. Білин Рахівського району.

Відтак, ціллю надання в оренду ТзОВ «Енергія Карпат» земельної ділянки за адресою: с. Білин, Рахівського району, урочище Ільмен є розміщення малої гідроелектростанції, при цьому, проект відведення даної земельної ділянки був погоджений усіма відповідними органами, визначеними земельним законодавством і пройшов державну землевпорядну експертизу.

За таких обставин відсутні підстави, які б свідчили про наявність порушень при відведенні спірної земельної ділянки ТзОВ «Енергія Карпат».

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (в редакції чинній станом на 16.06.2003р.) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Повноваження відповідних органів щодо розпорядження землями державної та комунальної власності визначені ст. 122 ЗК України.

При цьому, відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х „Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній станом на 16.06.2003р.) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, станом на 16.06.2003р. відповідні органи виконавчої влади мали повноваження щодо розпорядження землями виключно за межами населених пунктів та земель зазначених в ч.ч. 3, 4 ст. 84 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 16.06.2003р.), та з урахуванням приписів ч.ч. 3, 4 ст. 84, ст. ст. 123, 124, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень районних державних адміністрацій у сфері земельних відносин належало надання на їх території земельних ділянок у користування юридичним особам, за межами населених пунктів, для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Так, порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 Земельного кодексу України, редакція ч. 1 якої станом на час прийняття оспорюваного розпорядження передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а редакція ч. 3 визначала, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Стаття 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 16.06.2003р.) регламентувала порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам і кореспондувалась зі ст. 122 Земельного кодексу України, яка передбачала повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.

У відповідності до п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації передають у власність або у користування земельні ділянки, розташовані поза межами населених пунктів, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, коли передача земельних ділянок належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Таким чином, досліджуючи питання щодо пов'язаності будівництва малої гідроелектростанції з обслуговуванням жителів територіальної громади району, колегія суддів зазначає наступне.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного Кодексу України можуть бути школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі, тощо, при цьому, коло об'єктів є невичерпним.

Відповідно до п. 1, 6 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/2 8/ЄС від 23 Квітня 2009 року про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел - енергії, збільшення використання енергії, видобутої з відновлюваних джерел становлять разом з економією енергії та підвищеною енергоефективністю важливі складові комплексу заходів, що вимагаються для скорочення викидів парникових газів та для виконання Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про кліматичні зміни. Перехід до децентралізованого виробництва енергії містить численні переваги, враховуючи використання місцевих джерел енергії, підвищену безпеку місцевого енергопостачання, зменшені відстані транспортування, а також скорочення втрат, пов'язаних з транспортуванням енергії. Ця децентралізація сприяє також: розвитку органів місцевого самоврядування та спрацьованості в межах цих органів, шляхом нових джерел доходів та створення робочих місць на місцевому рівні.

Водночас, згідно п. 1 розпорядження Голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 391 від 21.10.1997р. (том 3, а. с. 102) розпорядженням Голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.09.1997р. № 327 затверджено Комплексну програму еколого-економічного і соціального розвитку гірської Рахівщини на 1998-2005 роки. Пунктом 2.13. додатку 2 до пропозицій Рахівської районної державної адміністрації щодо залучення іноземних інвестицій та кредитів для реалізації Комплексної програми еколого-економічного і соціального розвитку гірської Рахівщини на 1998-2005 роки (том 3, а. с. 105-106) передбачено проектування та будівництво малопотужних ГЕС у верхів'ях р. Тиса.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документальні докази встановлено, що будівництво малої гідроелектростанції по струмку Ільмен (притока річки Чорна Тиса, с. Білин) пов'язано не тільки із задоволенням потреб жителів територіальної громади Рахівського району в сфері електроенергетики, але й в задоволенні інших потреб, зокрема, наявність такої гідроелектростанції сприяє створенню робочих місць, покращенню енергонадійності регіону, стабілізації напруги в електромережі, регулювання паводкових вод та ін.

Зокрема, у листі ПАТ "Закарпаттяобленерго" від 14.01.2014р. № 113-25/205 (том 3, а. с. 120-121) зазначено, що гідроелектростанція побудована на струмку Ільмен вирішує ряд питань, пов'язаних із забезпечення жителів регіону електроенергією.

Більше того, в поданих Львівському апеляційному господарському суду письмових поясненнях (вхідний номер канцелярії Львівського апеляційного господарського суду № 01-04/6076/14 від 21.10.2014р.) позивач - Закарпатська обласна державна адміністрація покликається на те, що даний об'єкт (мала гідроелектростанція по струмку Ільмен, притока річки Чорна Тиса, с. Білин), безпосередньо пов'язаний з обслуговуванням жителів територіальної громади району, оскільки завдяки роботі гідроелектростанції електрична енергія, що виробляється стабілізує електричну енергію в районі, що в свою чергу забезпечує постійний незмінний струм в будинках жителів регіону, школах, закладах культури, лікарнях, підприємствах торгівлі, що розташовані в регіоні та в які постачається електрична енергія.

Крім цього, до повноважень Рахівської РДА у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про електроенергетику», зокрема, відноситься погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики виходячи з інтересів територіальної громади.

Таким чином, з врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що будівництво малої гідроелектростанції по струмку Ільмен, притока річки Чорна Тиса, с. Білин пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади району та прийнято в їх інтересах, прийняття Рахівською РДА розпорядження від 16.06.2003 року № 219 про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «Енергія Карпат» для розміщення малої гідроелектростанції прийнято виходячи з інтересів територіальної громади, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

З врахуванням вказівок викладених у постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2013р. у даній справі, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду щодо визначення, в порядку ст. 19 ЗК України, до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. (т. 4 а.с. 113-118) у даній справі призначено земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта № 7542/14-41/7940/14-41 від 04.09.2014р. (т. 4 а.с. 127-134) при дослідженні питання щодо визначення цільового призначення земель, за рахунок яких ТзОВ "Енергія Карпат" відведено земельну ділянку на підставі розпорядження Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 16.06.2003р. № 219, експертом враховані саме висновки Закарпатського обласного управління земельних ресурсів від 27.03.2003р. № 317 (т. 1 а. с. 34) та Відділу земельних ресурсів Рахівського району від 14.03.2003р. № 221 (т. 1 а. с. 39), на підставі яких експерт прийшов до висновку, що зазначена земельна ділянка передана в оренду товариству за рахунок земель Рахівського держлісгоспу.

Разом з тим, з'ясуванням доказів у справі встановлено, що передача в оренду ТзОВ "Енергія Карпат" земельної ділянки за рахунок земель Рахівського держлісгоспу підтверджується також матеріалами проекту відведення земельної ділянки в оренду на 25 років ТзОВ "Енергія Карпат" для будівництва малої гідроелектростанції (том 1 а. с. 27-72).

Судом встановлено, що станом на 16.06.2003р., заборони на відчуження земель лісогосподарського призначення та передачу їх, зокрема, у користування для потреб не пов'язаних з веденням лісового господарства не було.

Вилучення з користування Рахівського держлісгоспу земельної ділянки для потреб не пов'язаних з веденням лісового господарства погоджено Закарпатським обласним управлінням лісового господарства та землекористувачем - Рахівським держлісгоспом, що відповідає вимогам ст. 149 Земельного кодексу України та ст. ст. 42, 44 Лісового кодексу України в редакції чинній станом на 16.06.2003 року.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та висновку експерта № 7542/14-41/7940/14-41 від 04.09.2014р., а також враховуючи пояснення представника відповідача 1 у судових засіданнях Львівського апеляційного господарського суду, земельна ділянка вилучена з користування Рахівського держлісгоспу та передана в оренду ТзОВ "Енергія Карпат" для будівництва малої гідроелектростанції розпорядженням Рахівської районної державної адміністрації у відповідності ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо не погодження з висновками місцевого господарського суду в частині зміни цільового призначення земельної ділянки слід зазначити, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, в тому числі зміна цільового призначення, здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а саме цільове призначення визначається відповідною документацією із землеустрою.

Аналізом діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що якщо проектом землеустрою передбачається надання земельної ділянки для використання, яке не передбачено в межах категорії земель за рахунок яких відводиться дана ділянка, і в рішенні відповідного органу про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки, не зазначено, що в даному випадку змінюється цільове призначення цієї ділянки, це не означає, що цільове призначення не змінено, так як це цільове призначення визначається саме відповідною документацією із землеустрою. Земельне законодавство, що діяло станом на 2003 рік не встановлювало обов'язкової вимоги, що в рішенні відповідного органу про відведення земельної ділянки має бути обов'язково зазначено про зміну цільового призначення земельної ділянки та віднесення її до тієї чи іншої категорії.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає зміну категорії земель за основним цільовим призначенням, яка проводиться на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки, що була надана розпорядженням голови Рахівської РДА від 16.06.2003 року № 219 у платне строкове користування ТзОВ "Енергії Карпат" для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції змінено в межах вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 16.06.2003 року.

За таких обставин, судова колегія вважає, що покликання суду першої інстанції на те, що спірна земельна ділянка надана в оренду ТОВ „Енергія Карпат" без проведення обов'язкової зміни або встановлення її цільового призначення, є необґрунтованими, оскільки відведення та зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який пройшов державну землевпорядну експертизу, тобто у відповідності до ст. 20 Земельного кодексу України та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з врахуванням того, що земельна ділянка надана ТзОВ «Енергія Карпат» для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, а саме малої гідроелектростанції.

Отже, цільове призначення земельної ділянки, що була надана у платне строкове користування ТзОВ «Енергії Карпат» для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції, згідно розпорядження голови Рахівської РДА від 16.06.2003 року №219 змінено відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 16.06.2003 року, що не було враховано судом першої інстанції.

А тому з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним розпорядження Рахівської РДА від 16.06.2003 року № 219 не підлягають до задоволення.

Судом також встановлено, що на підставі розпорядження № 219 від 16.06.2003 року між Рахівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТзОВ „Енергія Карпат" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року (т. 1 а.с. 24-26), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду (довгострокове платне володіння і користування) земельну ділянку, яка знаходиться в с. Білин, струмок Ільмен, Рахівського району, Закарпатської області (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,48 га, з них: для розміщення та обслуговування водозабору - 0,06 га та для розміщення трубопроводу (земельна ділянка - довжиною 1400 м/погонних і шириною 3,0 м) - 0,42 га, землі несільськогосподарського призначення.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що мета використання земельної ділянки - для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції.

Термін дії Договору 25 років (п. 2.2. Договору).

Даний Договір оренди земельної ділянки, 20.06.2003 року зареєстрований в Рахівському районному відділі земельних ресурсів, та зареєстровано в реєстрі за № 681.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що позивач при зверненні до місцевого господарського суду також просить визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року.

Згідно з ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин, який за вимогами закону підлягає державній реєстрації, є вчиненим лише з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При перевірці доводів апеляційної скарги в цій частині колегією суддів досліджено умови укладеного між сторонами договору, а тому враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами Договору відповідають чинному законодавству та вимогам закону.

Відтак, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі та зазначає, що станом на 20.06.2003 року (дату укладення договору) розпорядження № 219 від 16.06.2003 року було чинним, а також Орендодавцем та Орендарем було дотримано усіх істотних умов на підставі яких було укладено Договір оренди землі.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на те, що у наданих позивачем Львівському апеляційному господарському суду письмових поясненнях, Закарпатська облдержадміністрація покликається на відсутність шкоди завданої державі у зв'язку з видачею оспорюваного розпорядження, та зазначає, що у випадку надання земельної ділянки в оренду ТзОВ «Енергія Карпат» за розпорядженням голови облдержадміністрації відповідно до вимог п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, сторони та інші істотні умови оскаржуваного договору оренди земельної ділянки залишилися б незмінними.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу також на те, що в силу вимог ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Суб'єктом права власності на спірну земельну ділянку була держава, яка при відчуженні землі діяла через уповноважені органи (ст. 167, 169 ЦК України). Тому у випадку схвалення вищестоящим уповноваженим державним органом угоди про продаж; землі, вчиненої органом, який не був належно уповноваженим на вчинення угоди, немає підстав для висновку про порушення прав та інтересів держави як власника землі.

Таким чином, враховуючи те, що станом на 20.06.2003 року (дату укладення договору) розпорядження № 219 від 16.06.2003 року було чинним, Орендодавцем та Орендарем було дотримано усіх істотних умов на підставі яких було укладено Договір оренди землі, а також фактичне схвалення позивачем - Закарпатською облдержадміністрацією Договору оренди землі, колегія суддів вважає, що позовна вимога щодо визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року не підлягає до задоволення.

Разом з тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Управління Держземагенства в Рахівському районі внести запис про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року у Книзі записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, оскільки дану позовну вимогу заявлено до особи, яка не є відповідачем у справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області, винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підлягає частковому скасуванню, оскільки суд першої інстанції при винесенні судового рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов помилкового та передчасного висновку про часткове задоволення позову та відповідно доведеності позивачем підстав для визнання недійсними розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду" та Договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції.

Відтак, з врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації в частині визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції слід відмовити, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Тому, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014р. року у справі № 907/453/13 скасувати частково, в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції відмовити.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покасти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" № 03/02/14 від 03.02.2014 року задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014р. року у справі №907/453/13 скасувати частково. Прийняти нове рішення: у задоволенні позову прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції відмовити.

В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014р. року у справі №907/453/13 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в Господарському суді Закарпатської області покласти на Закарпатську обласну державну адміністрацію (88000 м. Ужгород, пл. Народна, 3, код ЄДРПОУ 00022496).

4. Стягнути з Закарпатської обласної державної адміністрації (88000 м. Ужгород, пл. Народна, 3, ідентифікаційний код 00022496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" (88000 м. Ужгород, вул. 8-го Березня, 46, код ЄДРПОУ 32270093) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

5. Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складений 10.11.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Новосад Д.Ф.