Ухвала

від 04.11.2014 по справі 818/1916/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р.Справа № 818/1916/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

за участю представника позивача Бехало С.М.

за участю представника відповідача Пишного Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2014р. по справі № 818/1916/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ельдорадо"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ельдорадо" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0000502203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 428158,75 грн., в тому числі: основний платіж - 342 527, 00 грн. та штрафні санкції - 85 631, 75 грн., та податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0000492203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 433 585, 00 грн., в тому числі: основний платіж - 380 326, 00 грн. та штрафні санкції - 53 259, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ельдорадо" задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 25.02.2014 № 0000502203, № 0000492203.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи,що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції в яких, посилаючись на обґрунтованість та об`єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 13.01.2014 по 31.01.2014 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД Ельдорадо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 07.02.2014 № 408/2203/37052489/4 (а.с. 21-59).

Вказаним актом встановлено порушення:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 380326 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року - 167290 грн., за 2012 рік - 213036 гривень;

- підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 196.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 342527 грн., у тому числі за вересень 2011 року - 7758 грн., за листопад 2011 року - 804 грн., за грудень 2011 року - 56874 грн., за січень 2012 року - 12325 грн., за лютий 2012 року - 34154 грн., за березень 2012 року - 49057 грн., за квітень 2012 року - 12015 грн., за травень 2012 року - 74019 грн., за червень 2012 року - 22328 грн., за липень 2012 року - 22681 грн., за серпень 2012 року - 20792 грн., за вересень 2012 року - 12594 грн., за жовтень 2012 року - 1901 грн., за листопад 2012 року - 5374 грн., за грудень 2012 року - 9851 гривень.

На підставі акту перевірки від 07.02.2014 № 408/2203/37052489/4 ДПІ у м. Сумах прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0000502203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 428158,75 грн., в тому числі основний платіж - 342 527, 00 грн. та штрафні санкції - 85 631, 75 грн. (а.с. 11);

- податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0000492203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 433 585, 00 грн., в тому числі основний платіж - 380 326, 00 грн. та штрафні санкції - 53 259, 00 грн. (а.с. 12).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з відсутності у ДПІ у м. Сумах підстав щодо прийняття податкових повідомлень рішень 25.02.2014 № 0000502203, № 0000492203.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, як свідчать матеріали справи, що ТОВ "ТД Ельдорадо" укладено з ФОП ОСОБА_4 договір поставки від 17.05.2012 № 28 (а.с. 96-97).

Відповідно до даного договору ТОВ "ТД Ельдорадо" реалізовувало ФОП ОСОБА_4 висівки за ціною 0, 50 грн./кг.

У II кварталі 2012 року, крім зазначеного, реалізація висівок відбувалась ще й іншим контрагентам, а саме: ТОВ "Сіагро-Імпекс" (договір поставки від 05.04.2012 № 23/2 (а.с. 98) та ФОП ОСОБА_5 (договір поставки від 17.02.2012 № 14 (а.с. 98) за ціною 0,90 грн./кг., що на думку податкового органу, є звичайною ціною та дійшов висновку про порушення відповідачем вимог податкового законодавства, зокрема, ст. 39 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в цій частині суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків про рівень цін, які відповідач застосовував при розрахунку заниження доходу відповідачем.

Так, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), зазначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. І якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому, під ринковою ціною, відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що: продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично і продавець, і покупець володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка діяла на час спірних правовідносин, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Зазначена процедура до 1 січня 2011 року була визначена пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Вказаний Закон втратив чинність 1 січня 2011 року згідно з пп.1 ч. 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норми абзацу першого п.п.1.20.1 цього пункту.

Акт перевірки не містить обґрунтувань того, що ціна, за якою відповідачем реалізовано висівки, не відповідає рівню звичайних цін.

При визначенні звичайної ціни враховуються такі умови договорів як кількість (обсяг) товару (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було враховано ту обставину, що у взятих для порівняння договорах з ФОП ОСОБА_4 та іншими контрагентами (ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Сіагро-Імпекс") умови поставки були відмінними.

Поставка ФОП ОСОБА_4 здійснювалась на умовах ЕХW - склад постачальника: м. Тростянець, пров. Гаївський, 1А, тоді як іншим покупцям - на умовах DDU - склад покупця: м. Суми. Відповідачем не досліджено умови транспортування товарів за співставними правочинами, які можуть вплинути на ціну товару.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що ціна товару, визначена у договорах поставки висівок, відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Щодо завищення собівартості виготовленої та реалізованої продукції на суму зерновідходів, а також завищення податкового кредиту на суму податку сплаченого в ціні зерна, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 138.8 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно із пп. 138.8.1 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, передбачено, що первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

Таким чином, пп. 138.8.1 Податкового кодексу України передбачає зменшення собівартості виготовлених та реалізованих товарів лише на вартість зворотних відходів (за чистою вартістю реалізації), які призначені для реалізації або можливого подальшого використання.

Договором позивача з ДП "Екосервіс" КП Тростянецької міської ради "Тростянецькомунсервіс" про захоронення твердих побутових відходів від 22.02.2011 № 25 та додаткову угоду № 1 до вказаного договору (а.с. 100, 101), рахунки та акти виконаних робіт з захоронення сміття (а.с. 102-127) підтверджується витрати по зерновідходам позивача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що зерновідходи є незворотними відходами, тобто такими, що не можуть в подальшому використовуватися та підлягають утилізації, тому підстав для зменшення собівартості немає.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем розраховано нормативні та понаднормативні зерновідходи позивача згідно Інструкції з технології виробництва хлібопекарського сортового і обойного борошна із зерна тритикале, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.02.2011 року № 10, тоді як позивач виробляє борошно виключно із зерна пшениці і жита, що є сільськогосподарськими культурами відмінними від зерна тритикале.

Щодо відображення в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість вартості маркетингових послуг, колегія суддів зазначає.

Матеріали справи свідчать, що 31.03.2011 між ТОВ "ТД Ельдорадо" та ТОВ "ЕКО" було укладено договір поставки № 10418К (а.с. 128-133), за яким ТОВ "ТД Ельдорадо" здійснювало поставки товару (борошна та висівок) для мережі супермаркетів "ЕКО".

01.01.2012 між ТОВ "ТД Ельдорадо" та ТОВ "Універсальний маркетинг" укладено договір про надання послуг № 01/01-Е (а.с. 134-135), за умовами якого ТОВ "Універсальний маркетинг" надавало маркетингові та інформаційні послуги.

Відповідно до п. 1.5. зазначеного договору завданням надання послуг є збільшення об'ємів продажу в різних торгівельних мережах, зростання іміджу ТОВ "ТД Ельдорадо" та сприяння просуванню товару на ринку аналогічних товарів. Зі змісту п. 2 Додатку № 1 до договору № 01/01-Е про надання послуг від 01.01.2012 слідує, що маркетингові послуги надавались в рамках торгівельних мереж ТОВ "ЕКО" та ТОВ "Симпатик".

Факт надання та реальність маркетингових послуг підтверджується первинними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 138-142), податковими накладними (а.с. 143-147), банківськими виписками, що підтверджують факт сплати коштів за надані послуги (а.с. 148-150).

Відповідно до пп. 14.1.27. пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не можуть включатись до складу валових витрат підприємства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За період дії 2011 та 2012 роках Договору поставки № 10418К від 31.03.2011 ТОВ "ТД Ельдорадо" поставило ТОВ "ЕКО" товарів на загальну суму 10 467 264, 35 грн., з яких 2 907 416,60 грн. - у 2011 році, а 7 559 847, 75 грн. - у 2012 році, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за січень 2011 - грудень 2012 років по контрагенту ТОВ "ЕКО" (а.с. 151).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо економічної вигідності маркетингових послуг у зв'язку з господарською діяльністю позивача та відповідних первинних документів.

Матеріали справи свідчать, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг), складені представниками ТОВ "ТД Ельдорадо" та ТОВ "Універсальний маркетинг", містять обов`язкові реквізити, передбачені вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": назви документів, дати і місце їх складання, назви підприємств, від імені яких складались документи, зміст господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і за правильність їх оформлення, особистий підпис осіб, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та скріплені печатками замовника і виконавця.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доводів відповідача на предмет відсутності доказів зв'язку одержаних позивачем маркетингових послуг з його господарською діяльністю.

З цього приводу, суд першої інстанції правомірно посилався на п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України відповідно якого, господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку з яуим погоджується колегія суддів, про правомірність відображення в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість сум вартості маркетингових послуг, одержаних ТОВ "ТД Ельдорадо" від ТОВ "Універсальний маркетинг" як таких, що належним чином підтверджені відповідними первинними документами та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень -рішень.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2014р. по справі№ 818/1916/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2014р. по справі № 818/1916/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.11.2014 р.