Постанова

від 11.11.2014 по справі 922/2773/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа № 922/2773/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Білоусової Я.О., судді Гетьмана Р.А.

при секретарі Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Шляхтич О.О. - за довіреністю від 13.08.2014р.;

від відповідача - Жиров М.В. - керівник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат», м.Київ

на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2014р.

у справі № 922/2773/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліттон-М», м.Харків,

про стягнення 12474,83грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2014р. у справі №922/2773/14 (суддя Смірнова О.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліттон-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" 11946 грн. безпідставно отриманих коштів, 60,88 грн. 3% річних, 453,95 грн. інфляційних витрат та 968,13 грн. судового збору; відмовлено у стягненні 10000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 884,63 грн. інфляційних втрат та 170 грн. 3% річних.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог з посиланням на статті 1212 ЦК України, п.2.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004р. №22 мотивоване тим, що кошти у розмірі 11946грн. помилково зараховані на рахунок відповідача без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим підлягають поверненню.

В частині відмови у позові рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що кошти у розмірі 10000грн. отримані ТОВ «Еліттон-М» на підставі п.5.2. договору 24.09.2013р. №60-Б-13 як передоплата за роботи визначені договором, а отже відсутні правові підстави для їх стягнення на підставі ст.1212 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроект» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2014 р. у справі №922/2773/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 10000грн., 884,63грн., інфляційних втрат та 170грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що між сторонами укладений договір підряду від 24.09.2013р., на виконання якого позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 10000грн. 24.04.2014р. позивач, у відповідності до вимог статті 849 ЦК України надіслав відповідачу лист-відмову від договору 24.09.2013р. №60-Б-13, у якому повідомив про відмову від цього договору та просив повернути здійснену ним передоплату, вказана вимога ТОВ «Еліттон-М» виконана не була, у зв'язку з чим, на думку скаржника, вимога про стягнення з відповідача отриманої ним передоплати є цілком обґрунтованою.

Відзивом від 29.10.2014р. ТОВ «Еліттон-М» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 17.09.2014р. у справі №922/2773/14 залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що кошти у розмірі 10000грн. отримані відповідачем на підставі п.5.2 договору від 24.09.2013р. Зобов'язання за даним договором відповідачем виконані у повному обсязі, що підтверджується робітником підприємства, який безпосередньо брав участь у виготовленні та монтажі меблів. Також відповідач зазначає, що він погоджується з задоволенням позову в частині стягнення11946грн. з підставі відсутності укладеної між ним та позивачем додаткової угоди до договору від 24.09.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/2773/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Білоусової Я.О., судді Гетьмана Р.А.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2014р. у справі №922/2773/14 в частині відмови у задоволенні позову з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - без задоволення за безпідставністю та необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне .

24.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпрокат» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліттон-М» (виконавцем) укладений договір №60-Б-13, пунктом 1.1 якого встановлено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по дизайн-проекту, підготовці технологічної документації та виготовленню меблів в об'ємі та на умовах даного договору, відповідно до (ГОСТУ «Меблі за індивідуальним замовленням ДСТУ 4414:20005») та додатків 1,2,3 (а.с.84-91).

Згідно п. 2.1 даного договору виконавець зобов'язується виготовити замовлення у строк до 28-30.11.2013р., що становить 45 робочих днів з моменту виконання замовником п.5.2 даного договору. Монтаж здійснюється після виконання замовником п.3.7 цього договору на платній основі, згідно з графіком установки замовлень.

Відповідно до п.3.6 цього договору замовник зобов'язується здійснити передоплату виконавцю до початку робіт у розмірі і строк, передбачені п.5.3 даного договору.

У п.3.7 цього договору зазначено, що після сповіщення про готовність виробу, замовник зобов'язаний на протязі 3-х днів перевірити виріб на виробництві за адресою: вул. Мало-Панасівська, 1, що відображається в акті приймання та здійснити повну оплату за договором, отримати гарантійний талон на виготовлені меблі.

Пунктами 5.2, 5.3 даного договору встановлено, що вартість виготовлення виробу становить 14335грн. Замовник зобов'язується на момент підписання договору здійснити передоплату виконавцю у розмірі 70% від вартості замовлення, що складає 10000грн. Після виконання робіт по виготовленню меблів замовник здійснює повну оплату, відповідно до п.3.7 договору.

На виконання умов п.5.3 договору від 24.09.2013р. ТОВ «Будпрокат» здійснило передоплату у розмірі 70% вартості виробу у розмірі 10000грн., про що свідчать платіжні доручення від 26.09.2013р. № 363 на суму 6000грн. та від 30.09.2014р. на суму 4000грн., у яких в графі «призначення платежу» зазначено: «за товар согл. Дог 660- 13 от 24.09.2013 без ПДВ» (а.с.58).

В подальшому платіжними дорученнями від 30.10.2014р. №425 та від 03.01.2014р. №541 позивачем перераховані на рахунок відповідача, відповідно 8946грн.та 3000грн. (а.с.59).

24.04.2014р. ТОВ «Будпрокат» направлено на адресу ТОВ «Еліттон-М» претензію, у якій просило на протязі 5-ти днів з моменту отримання даної претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Будпроект» грошові кошти у розмірі 11946грн., які були помилково перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Еліттон -М» 30.10.2013р. та 03.01.2014р. (а.с.14).

Також, 24.04.2014р. позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про відмову від договору та виконання грошових зобов'язань, у якій він зазначив, що ним виконані умови договору та перераховані кошти у розмірі 10000грн. Проте, відповідачем свої зобов'язання виконані не були, у зв'язку з чим, керуючись ст.ст. 612,849ЦК України, позивач відмовляється від договору від 24.09.2013р. та просить перерахувати йому грошові кошти у розмірі 10000грн., які були перераховані у якості передоплати по договору від 24.09.2013р. №60-Б-13 (а.с.124, 125).

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що дані претензії отримані відповідачем 28.04.2014р. (а.с.126).

07.07.2014р. ТОВ «Будпрокат» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 11946грн., що підтверджується платіжними дорученням від 30.10.2013р. та від 03.01.2014р. з призначенням платежу «за товар відповідно до договору від 24.09.2013р. №60-Б-13», а також 60,88грн. 3% річних і 453,95грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до п.5.2 договору від 24.09.2013р. №60-Б-13 попередня оплата за цим договором становить лише 10000грн., яка була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 26.09.2013р. у сумі 60000грн. та 30.09.2014р. у розмірі 4000грн., а отже ТОВ «Еліттон-М» не має законних підстав на отримання грошових коштів, які надійшли на його рахунок 30.10.2013р. та 03.01.2014р.від ТОВ «Будпроект». Крім того, зазначає, що 24.04.2014р. відповідачу було надіслано лист-вимогу про повернення помилково перерахованих коштів у сумі 11946грн., яка відповідачем виконана не була, у зв'язку з чим на підставі ст.625ЦК України просить стягнути 60,88грн. 3% річних та 453 інфляційних втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів (а.с.4,5).

10.09.2014р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з ТОВ «Еліттон-М» на його користь 21946грн. боргу, 1338,58грн. інфляційних втрат та 230,88грн. 3% річних. В обґрунтування збільшення розміру позовних вимог зазначає, що ним на виконання п.5.2 умов договору від 24.09.2013р. №60-Б-13 перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 10000грн., однак він своїх зобов'язань не виконав, що стало підставою для звернення до нього з листом про повернення передоплати, проте на момент звернення позивача з позовом грошові кошти не повернуті (а.с.121-123).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2014р. у справі №922/2773/14 частково задоволено позов; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліттон-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" 11946 грн. безпідставно отриманих коштів, 60,88 грн. 3% річних, 453,95 грн. інфляційних витрат та 968,13 грн. судового збору; відмовлено у стягненні 10000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 884,63 грн. інфляційних втрат та 170 грн. 3% річних з підстав, викладених вище (а.с.151-155).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 11946грн. та передоплати у сумі 10000грн. за договором від 24.09.2013р. №60-Б-13, 3% річних та інфляційних втрат.

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Відповідно до пунктів 1.23, 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпрокат» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліттон-М» (виконавцем) укладений договір №60-Б-13, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по дизайн-проекту, підготовці технологічної документації та виготовленню меблів в об'ємі та на умовах даного договору, відповідно до (ГОСТУ «Меблі за індивідуальним замовленням ДСТУ 4414:20005») та додатків 1,2,3 (а.с.84,85).

Відповідно пунктів 5.2, 5.3 даного договору вартість виготовлення виробу становить 14335грн. Замовник зобов'язується на момент підписання договору здійснити передоплату виконавцю у розмірі 70% від вартості замовлення, що складає 10000грн. Після виконання робіт по виготовленню меблів замовник здійснює повну оплату, відповідно до п.3.7 договору.

На виконання пункту 5.3 договору №60-Б-13 позивачем перераховано на рахунок відповідача 10000грн. - 70% вартості товару, що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.09.2013р. №363 на суму 6000грн. та від 30.09.2013р. №377 на суму 4000грн. (а.с.58) та представниками сторін.

У пункті 3.7 цього договору зазначено, що після сповіщення про готовність виробу, замовник зобов'язується на протязі 3-х днів перевірити виріб на виробництві за адресою: вул. Мало-Панасівська, 1, що відображається в акті приймання та здійснити повну оплату за договором, отримати гарантійний талон, на виготовлені меблі.

В матеріалах справи відсутній акт приймання робіт по дизайн-проекту, підготовці технологічної документації та виготовленню меблів та гарантійний талон, отриманий позивачем, а отже відсутні докази виконання відповідачем ТОВ «Еліттон-М» умов договору.

За таких обставин, у позивача не виникло зобов'язання перерахування коштів у розмірі 30% від вартості робіт, а отже, грошові кошти у розмірі 11946грн. перераховані, згідно платіжних доручень від 30.10.2013р. та 03.01.2014р. відповідно №425 і №541 на рахунок відповідача без достатніх правових підстав та без укладення відповідного договору чи додатку до договору №60-Б-13.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми Цивільного кодексу України суд першої інстанції, з'ясувавши факти отримання ТОВ «Еліттон-М» від ТОВ «Будпрокат» грошових коштів у розмірі 11946грн. згідно платіжних доручень від 30.10.2013р. та 03.01.2014р., відповідно, №425 і №541 без достатньої правової підстави дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 11946грн.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми Цивільного кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ТОВ «Будпрокат» помилково перерахував грошових коштів у розмірі 11946грн. згідно платіжних доручень від 30.10.2013р. та 03.01.2014р., відповідно, №425 і №541 на банківський рахунок відповідача, який в розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є неналежним отримувачем зазначених коштів.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 11946грн., отриманих ним без достатніх правових підстав.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2014р. ТОВ «Будпрокат» направлено на адресу ТОВ «Еліттон-М» претензію, у якій просило на протязі 5-ти днів з моменту отримання даної претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Будпроект» грошові кошти у розмірі 11946грн., які були помилково перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Еліттон -М» 30.10.2013р. та 03.01.2014р. (а.с.14).

Вказана претензія отримана відповідачем 28.04.2014р. про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.126)., а отже зобов'язання повернути грошові кошти у ТОВ «Еліттон-М» виникло з 04.05.2014р.

Отже, за наявності встановленого факту неповернення відповідачем грошових коштів, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 60,88грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 04.05.2014р. по 04.07.2014р. та 453,95грн. інфляційних втрат за період прострочення з травня 2014року по липень 2014року.

В частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 10000грн. отриманої передоплати за договором від 24.09.2013р. №60-Б-13 та нарахованих на цю суму 3% річних у розмірі 170грн. і інфляційних втрат у розмірі 884,63грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, посилаючись на статтю 849 ЦК України просить стягнути з відповідача суму отриманої ним передоплати у розмірі 10000грн.

Укладений між сторонами спору договір від 24.09.2013р. за своєю правовою природою є договором підряду, з огляду на положення статті 837 ЦК України та статті 318 ГК України.

Зокрема, відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 статті 852 ЦК України визначено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У частині 2 статті 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності з вимогами пункту 4 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог та у судовому засіданні апеляційної інстанції не просить стягнути з відповідача збитки, які виникли у нього у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань у відповідності до вимог статті 849 ЦК України та, відповідно, не обґрунтовує наявності завданих йому збитків, а просить стягнути суму здійсненої ним, на виконання умов договору 24.09.2013р., передоплати у розмірі 10000грн.

Проте, положеннями Цивільного та Господарського кодексів України не встановлено такого способу захисту порушеного права суб'єкта господарської діяльності, як стягнення передоплати, здійсненої на підставі договору підряду, оскільки дані правовідносини регулюються спеціальним розділом Цивільного кодексу, до якого не застосовуються положення глава 54 «Купівля-продаж» цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2014р. у справі № 922/2773/14 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ТОВ «Будпрокат».

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат» залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2014р. у справі №922/2773/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 11.11.2014р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Гетьман Р.А.