Рішення

від 17.09.2014 по справі 922/2773/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р.Справа № 922/2773/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітон-М", м. Харків про стягнення 12474,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шляхтич О.О. (довіреність б/н від 13.08.2014 р.);

відповідача - Жирова М.В. (директор);

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітон-М", м. Харків, 11946 грн. безпідставно отриманих коштів, 60,88 грн. 3% річних, 453,95 грн. інфляційних витрат, та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачу помилково перераховано грошові кошти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 липня 2014 року.

22 липня 2014 року представник позивача надав суду клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

22 липня 2014 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2014 року було відкладено розгляд справи на 03 вересня 2014 року.

03 вересня 2014 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

03 вересня 2014 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 922/2778/14 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2014 року було відкладено розгляд справи на 11 вересня 2014 року.

09 вересня 2014 року представник відповідача у поясненнях зазначив, що у даній справі існує спір між відповідачем та Кладовим О.В., який проживає фактично за адресою: м. Харків, вул. Зарічна, 32, та ТОВ "Будпрокат" є його спонсором, та вважає, що вирішити цей спір можливо лише у разі залучення Кладова О.В. безпосередньо до спілкування у суді. Також представник відповідача повідомив про те, що з боку відповідача доказом доставки та монтажу обох виробів за адресою: м. Харків, вул. Зарічна, 32, може підтвердити монтажник компанії відповідача - Томашевський В.І., який безпосередньо здійснював монтаж виробу у клієнта.

10 вересня 2014 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 21946 грн. грошових коштів, 1338,58 грн. інфляційних витрат, 230,88 грн. 3% річних та судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

11 вересня 2014 року представник відповідача надав заяву, в якій просив суд вислухати пояснення по даному спору монтажника ТОВ "Елітон-М" Томашевського В.І., який проживає за адресою: м. Харків, вул. Н. Ужвій, 92, кв. 129.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2014 року було відкладено розгляд справи на 16 вересня 2014 року. Притягнуто працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітон-М" - Томашевського В.І., до участі у справі. Зобов*язано з*явитися до господарського суду та сповістити суд про знані йому відомості та обставини у справі або надати письмові пояснення.

В судовому засіданні 16 вересня 2014 року було оголошено перерву до 17 вересня 2014 року.

17 вересня 2014 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи, зокрема пояснення Томашевського В.І., в яких останній зазначив, що ним в компанії відповідача було виготовлено кухонні меблі в якості доробки існуючої (виготовлена в кінці листопада 2013 р.), далі замовлення знаходилась на виробництві до лютого 2014 року, в січні 2014 року були виготовлені 2 пенали, та всі меблі встановлені за адресою: м. Харків, вул. Зарічна, 32. Також відповідач зазначив, що після монтажу меблів клієнт Кладов О.В. відмовився підписувати акт здачі - приймання робіт.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2014 р. підтримував збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 11946 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 541 від 03.01.2014 р., № 425 від 30.10.2013 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено: "за товар согл дог 60-Б-13 от 24.09.2013 ".

Позивач зазначає, що вказані кошти в розмірі 11946 грн. були помилково перераховані на поточний рахунок відповідача, оскільки попередня оплата, що передбачена п. 5.2 договору № 60-Б-13 от 24.09.2013 становить 10 000 грн. та згідно платіжних доручень № 363, 377 перерахована відповідачу 26.09.2013 р. та 30.09.2013р.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 11946 грн. на протязі 5-ти днів, що підтверджується поштовим описом та чеком № 1056 від 24.04.2014 р. (арк. справи 15).

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не повернув.

Позивач зазначає, що відповідач не має законних підстав для отримання вказаних коштів, та звернувся до суду з відповідним позовом про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 21946 грн., 1338,58 грн. інфляційних витрат, 230,88 грн. 3% річних та судового збору.

Відповідач проти позову заперечує та у своїх поясненнях акцентує увагу на тому, що між сторонами був укладений договір, товар за яких був виготовлений відповідачем в строк, проте в подальшому у відповідача виникла потреба в додатковому замовленні ще 2- елементів шкапу, та у переписці електронною поштою з клієнтом Кладовим О.В. сторони прийшли до узгодження проекту та вартості, та підтвердженням цього додаткового замовлення є передплата, яка отримана відповідачем 30.11.2013 р. Відповідач також зазначив, що ним було виготовлено та доставлено додаткові меблі за адресою: м. Харків, вул. Зарічна, 32.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов"язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільний прав та обов"язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що 24 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 60-Б-13, у відповідності до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов"язується провести роботи по розробці дизайн - проекту, по підготовці технологічної документації та виготовленню меблів в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що вартість виготовленого виробу складає 14335 грн., та позивач зобов"язується на момент підписання договору перерахувати передплату в розмірі 70% замовлення, що складає 10000 грн. Після закінчення робіт по виготовленню меблів відповідач здійснює повну оплату згідно з п . 3.7 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач зобов"язався виготовити замовлення в строк 28-30.11.2013 р., що складає 45 робочих днів з моменту виконання позивачем п. 5.2 договору.

Як було вище зазначено, позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн. згідно платіжних доручень № 363 від 26.09.2013 р. та № 377 від 30.09.2013 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено: "за товар согл дог 60-Б-13 от 24.09.2013 ".

Крім того, позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти в розмірі 11946 грн. відповідно до платіжного доручення № 541 від 03.01.2014 р., № 425 від 30.10.2013 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено: "за товар согл дог 60-Б-13 от 24.09.2013 ".

З матеріалів справи вбачається, що між клієнтом Кладовим О.В. та відповідачем були перемовини шляхом листування електронною поштою з 15.09.2014 р. по 24.09.2014 р. (а.с. 111-120), відповідно до яких клієнт додатково замовив у відповідача другу половину замовлення, а відповідач у своєму листі зазначив, що вартість кухні складає 10848 грн. з доставкою та установкою.

З метою встановлення фактичних обставин справи, судом на підставі ст. 30 ГПК України у судове засідання був викликаний робітник підприємства відповідача - Томашевський В.І., який безпосередньо приймав участь у виготовленні цих замовлень, та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в січні 2014 року було виготовлено додаткове замовлення - кухня та 2 пенали, які доставлені та встановлені за адресою: м. Харків, вул. Зареченська, 32.

Однак, взаємовідносини між відповідачем та клієнтом Кладовим О.В. не стосуються предмету даного позову.

А матеріали справи не містять будь - яких додаткових угод до договору.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Однак, відповідач не надав жодного доказу обгрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позову.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

П. 2.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.04 р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за № 377/8976 передбачено, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, повинні повертатися в термін, встановлений законодавством, за порушення якого неналежний одержувач несе відповідальність.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про заходи по нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.95 р. № 227/95, підприємство незалежно від форм власності повинні повертати в п"ятиденний термін платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Ч. 2 ст. 1212 ЦК України закріплено, що особа, яка придбала майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов"язана повернути це майно.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір № 60-Б-13 від 24.09.2013 р., який виконувався сторонами, позивачем були перераховані позивачу грошові кошти в сумі 10000 грн., як передплата згідно п. 5.2 договору, після чого позивачем 30.10.2013 р. та 03.01.2014 р. були перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 11946 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача помилково перерахованих грошових коштів в сумі 11946 грн. правомірна та обгрунтована, така що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню. В іншій частині позовної вимоги щодо стягнення 10000 грн. слід відмовити як безпідставно заявленої.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок суми інфляційних витрат та 3% річних за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що позивач в розрахунках помилився.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 60,88 грн. та 3% річних у сумі 453,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

В решті позовних вимог у сумі 884,63 грн. інфляційних витрат та 170 грн. 3% річних слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 525, ч.1 ст.530, ст.ст. 610, 611, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625, ч.2 ст.1071, ч. 2 ст. 1212 ЦК України, п. 2.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.04 р., керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітон-М" (61013, м. Харків, вул. Наталії Ужвій, 80, кв. 245, код 33478563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 9, офіс 113, код 38382965, р/р № 26001500051761 в ПАТ "Кредіт Агріколь", МФО 300614) 11946 грн. безпідставно отриманих коштів, 60,88 грн. 3% річних, 453,95 грн. інфляційних витрат та 968,13 грн. судового збору.

В стягненні 10000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 884,63 грн. інфляційних витрат та 170 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова