Постанова

від 17.10.2014 по справі 2а-15820/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 жовтня 2014 року 13 год. 30 хв. № 2а-15820/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2013 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 травня 2012 року № 0001292250 (далі - оскаржуване рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 28 серпня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 02 вересня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 05 вересня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) .

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

У судовому засіданні 13 жовтня 2014 року представником позивача змінено зміст позовних вимог, а саме зазначено про скасування оскаржуваного рішення замість визнання його нечинним.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 29 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 13 жовтня 2014 року представниками сторін заявлено письмові клопотання про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 13 жовтня 2014 року судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року вбачається, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що судами вказаних інстанцій при прийнятті рішень не враховано, що фактично обладнання зберігається під митним контролем у тимчасовій зоні митного контролю на вантажних складах аеродрому "Київ-Антонов". Тобто, спільне українсько-білоруське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Катех-Полесье" (далі - СУБП ТОВ "Катех-Полесье" ) не отримало обладнання та не мало можливості доставити його до кінцевого користувача.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції з'ясовано додаткові фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачем у період із 29 березня по 11 квітня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 19 квітня 2012 року складено акт № 58/1-22-50-34569860 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 09 квітня 2010 року № 7/410/2 відповідно до листа ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 08 лютого 2012 року № 153-02/721 (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого позивачем, у зв'язку із не надходженням на його рахунок валютної виручки у загальній сумі 3678549,85 євро (еквівалент 42178358,13 грн.) за контрактом № 7/410/2, укладеним 09 січня 2010 року із фірмою ТОВ СП "Катех-Полесье" (Республіка Білорусь), порушено вимоги ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

На підставі акту перевірки, 19 квітня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу нараховану грошове зобов'язання за платежем "пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності" у розмірі 10476389,58 грн.

Відповідно до п.п. 2, 23, 35 ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 43 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абз. 1 п. 3, абз. 3, 4 п. 6 Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1947, зони митного контролю створюються з метою здійснення митними органами митних процедур щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, запобіганням і припиненням контрабанди та порушень митних правил.

Тимчасові зони митного контролю створюються у разі, коли необхідно систематично здійснювати митні процедури на одній і тій самій території.

Тимчасові зони митного контролю встановлюються на час безпосереднього здійснення митних процедур або на період зберігання товарів та інших предметів під митним контролем, у тому числі на повітряних суднах, стоянках повітряних транспортних засобів, у залах митного огляду та інших приміщеннях аеропортів і аеродромів, що розташовані в межах пунктів пропуску через державний кордон для повітряного сполучення.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 09 квітня 2010 року між науково-технічним комплексом "Інститут електрозварювання ім. ІЕЗ ім. Є.О.Патона" (виконавець 1), позивачем (виконавець 2) та СУБП ТОВ "Катех-Полесье" (покупець) укладено контракт № 7/410/2, за умовами якого виконавці прийняли на себе зобов'язання із виготовлення і поставки обладнання та поставки технічної документації на умовах FOB-Ілічівськ.

Відповідно до вантажної митної декларації (далі - ВМД) від 13 липня 2011 року №100200000/2011/777597, позивачу поставлено продукцію (машини та апарати для зварювання установкою електронно-променевого зварювання), загальною вартістю 4815000,00 євро (еквівалент 53639254,08 грн.).

Граничним строком зарахування валютної виручки на рахунки позивача, згідно з ВМД, є 09 січня 2012 року.

На рахунок позивача від СУБП ТОВ "Катех-Полесье" надійшла валютна виручка у розмірі 1136433,00 євро (еквівалентно 11460895,95 грн.). Станом на 11 квітня 2012 року у позивача рахується дебіторська заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом від 09 квітня 2010 року №7/410/2 щодо СУБП ТОВ "Катех-Полесье" у розмірі 3678549,85 євро (еквівалентно 38520041,44 грн.).

Отже, станом на 11 квітня 2012 року валютна виручка у розмірі 3678549,85 євро (еквівалентно 38520041,44 грн.) на рахунок позивача не надійшла, тому термін прострочення складає 93 календарних дня (із 10 січня 2012 року по 11 квітня 2012 року).

Крім того, як з'ясовано судом на новому розгляді справи, у матеріалах справи наявна копія листа Київської регіональної митниці від 06 березня 2012 року № 14/6-12/4585, у якому зазначено, що товар, оформлений у митному режимі ЕК-10 за ВМД від 13 липня 2011 року № 100200000/2011/777597, зберігається під митним контролем у тимчасовій зоні митного контролю на вантажних складах аеродрому "Київ-Антонов".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки виїзної ВМД) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Аналогічна норма щодо розрахунків за експортними операціями зазначена у п. 2.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (далі - Інструкція № 136; у редакції, чинній на момент виникнення спірних право-відносин) , а саме: виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення ВМД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Згідно з абз. 10 п.п. 1.1, 2.2 Інструкції № 136, ВМД - належним чином оформлена вантажна митна декларація.

Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД або підписання акта (іншого документа).

Відповідно до п. 8 Положення про ВМД, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , факт виконання окремої митної процедури під час митного контролю та оформлення підтверджується в разі оформлення: ВМД на паперовому носії - шляхом внесення до декларації (та/або її електронної копії за допомогою автоматизованої системи митного оформлення) відповідної відмітки, засвідченої підписом (електронним цифровим підписом в електронній копії ВМД на паперовому носії) посадової особи митного органу, яка здійснила таку митну процедуру; електронної ВМД - шляхом внесення до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відповідної відмітки, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка здійснила таку митну процедуру.

ВМД на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна ВМД вважається оформленою за наявності внесеної до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Інформація про оформлення електронної ВМД надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ставить у залежність граничний строк розрахунків при експортуванні продукції (товару) виключно від факту оформлення ВМД, якщо інше не встановлено у зовнішньоекономічному контракті, та не пов'язує відлік строку зарахування валютної виручки із датою перетину товаром митного кордону України.

Отже, з урахуванням вище викладених норм та обставин, суд критично ставиться до посилань позивача на лист Київської регіональної митниці від 06 березня 2012 року № 14/6-12/4585 як на обставину, що виключає можливість стягнення пені.

Поряд з цим, згідно з наявною у матеріалах справи копією листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 лютого 2012 року № 4122-07/25-13, позивача повідомлено, що надати висновок на продовження строку розрахунків є неможливим, у зв'язку ненаданням ним до звернення усіх законодавчо передбачених документів.

Крім того, відповідно до ст. 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, сторона не несе відповідальності за не виконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем, і що від неї не розумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

На новому розгляді справи судом також з'ясовано, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності вище згаданої довідки про виникнення форс-мажорних обставин, що спростовує доводи представників позивача про відсутність об'єктивної можливості належним чином виконати контракт з підстав, що не залежали від волі сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Центр трансферу технологій "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин