Ухвала

від 28.10.2014 по справі 810/1197/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1197/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Бєліцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року у справі за позовом Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Новопетрівський комбінат комунальних підприємств» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

КП Новопетрівської сільської ради «Новопетрівський комбінат комунальних підприємств» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2014 року № 0000672204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Вишгородська ОДПІ Головного управління Міністерства доходів у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувальним засобом при розгляді справи не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2014 року посадовою особою Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі приписів статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Новопетрівський комбінат комунальних підприємств» за березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2014 № 232/22-00/24217709 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 20191 грн. 00 коп. у зв'язку з неперенесенням позивачем числового значення рядка 25 до рядка 25.1 декларації.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.02.2014 № 0000672204, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 25239 грн. 00 коп., з яких: 20191 грн. 00 коп. - за основним платежем, 5048 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Обов`язковою умовою для донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є наявність факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за відповідним податком (збором).

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності донарахування Вишгородською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою наявності факту недоплати позивачем податкового зобов'язання з цього податку за березень 2013 року у зв`язку з неперенесенням ним числового значення рядка 25 до рядка 25.1 декларації.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим зобов'язанням для цілей розділу V «Податок на додану вартість» цього Кодексу вважається загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з приписами пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року задекларовано податкових зобов`язань на загальну суму 25591 грн. 00 коп. та податкового кредиту у загальному розмірі 5400 грн. 00 коп. Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за наведений вище звітний період мала позитивне значення (25591,00 грн. - 5400,00 грн. = 20191,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації, як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за березень 2013 року у загальному розмірі 20191 грн. 00 коп. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 16.04.2013 № 412.

Враховуючи, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за березень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету, підстави вважати, що ним не визначено податкове зобов`язання з цього податку (занижено податкове зобов'язання), відсутні.

Слід зауважити, що рядки 25.1 та 25.2 декларації з податку на додану вартість є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків.

Оскільки позивачем здійснено заповнення числового значення рядка 25 декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року та самостійно перераховано визначену суму податку до бюджету, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.158, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 31.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.