Ухвала

від 23.10.2014 по справі 813/3256/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 р. Справа № 876/8005/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті-Інвест" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

30.04.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проперті-Інвест" (надалі - ТзОВ «Проперті-Інвест») звернулося до суду із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 р. №0000912210 та №0000922210.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Проперті-Інвест» відповідач перевищив свої повноваження та вийшов за межі перевірки. Вказана перевірка проводилась на підставі п.п.78.1.11 п.78.1. ст.78 ПК України та на виконання постанови СУ ГУ МВС України у Львівській області від 10.09.2013р., у зв'язку з чим відповідач не мав права досліджувати питання, не відображені у вказаній постанові слідчого, а саме витребовувати первинні бухгалтерські документи та правовстановлюючі документі ТзОВ «Проперті-Інвест», на підставі яких здійснювались операції по ліквідації основних засобів та їх списання.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно дійшов висновку про заниження ТзОВ «Проперті-Інвест» податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з не включенням до складу доходів вартості виробничих або невиробничих основних засобів, які ліквідуються за самостійним рішенням платника податків та не включенням до складу податкових зобов'язань суми ПДВ з операції по ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не взяв до уваги той факт, що ліквідація основних засобів, а саме гуртожитку, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кримська, 33, відбулась, у зв'язку з неможливістю його подальшого використання за первісним призначення. А тому, відповідно до п.189.9 ст.189 ПК України така операція не може розцінюватись як постачання та включатись до бази оподаткування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02.12.2013 р. №0000912210 та №0000922210.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на момент купівлі позивачем у 2006 року будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Кримська, 33, вказана будівля перебула у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам. Проте, вже у 2011 році позивачем прийнято рішення про ліквідацію вказаного гуртожитку, у зв'язку з непридатністю його для подальшого використання в майбутньому.

Апелянт зазначає, що позивачем не надано для перевірки документів, які б свідчили про знищення чи розбирання або перетворення основних засобів (гуртожитку, що знаходить за адресою: м. Львів, вул.Кримська, 33), внаслідок чого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням, а тому, ліквідація таких основних засобів розцінюється як постачання та включається до бази оподаткування відповідно до вимог п.189.9 ст. 189 ПК України.

З огляду на наведене, апелянт вважає, що позивачем протиправно не включено до складу доходів вартості виробничих або невиробничих основних засобів, які ліквідуються за самостійним рішенням платника податків та не включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ з операції по ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, позивач - ТзОВ «Проперті-Інвест» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 16.10.2006р., код ЄДРПОУ - 34668125. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Сахарова, 43. Позивач взятий на облік в органах Державної податкової служби з 16.10.2006 року, перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 03.10.2013 року №234 (а.с.19,т.1) проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Проперті-Інвест» (код ЄДРПОУ - 34668125) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2013р. на виконання постанови СУ ГУ МВС України у Львівській області від 10.09.2013р. За результатами перевірки складено Акт від 17.10.2013 р. №257/2210/34668125 (а.с. 23-58,т.1, надалі - Акт перевірки).

Податковим органом встановлено порушення позивачем:

1) п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.189.9 ст.189 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 222705грн., в т.ч. за 2 квартал 2012 року в сумі 222705грн.;

2) ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.189.9 ст.189 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 212100грн., в т.ч за травень 2012 року на суму 212100грн.

На підставі даного Акта перевірки від 17.10.2013р. №257/2210/34668125 - ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області 02.12.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення:

1) №0000912210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 265125грн., в т.ч. 212100грн. за основним платежем та 53025грн. за штрафними санкціями (а.с.61,т.1);

2) №0000922210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 278381,25грн., в т.ч. 222705грн. за основним платежем та 55676,25грн. за штрафними санкціями (а.с.62,т.1).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 02.12.2013р. №0000912210 та №0000922210 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті-Інвест" здійснювалась на підставі п.п.78.1.11 п.78.1. ст.78 ПК України, тобто у зв'язку з отриманням судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Також, з Акта перевірки від 17.10.2013р. №257/2210/34668125 слідує, що така проводилась на виконання постанови СУ ГУ МВС України у Львівській області від 10.09.2013р. (надалі - Постанова слідчого).

Так, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як наслідок, дослідження питання правомірності відображення в податковому обліку операцій із списання основних засобів входить до предмету документальної перевірки.

Згідно з п.78.4 ст.74 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

В контексті наведених правових норм судом апеляційної інстанції встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача проводилась на підставі наказу ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 03.10.2013р. №234 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Проперті-Інвест» (код ЄДРПОУ - 34668125)». У вказаному наказі, зокрема, визначені межі перевірки позивача, а саме перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 01.10.2013р. (а.с.19,т.1).

З огляду на наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що дослідження питання правомірності відображення в податковому обліку операцій із списання основних засобів не виходить за межі документальної позапланової виїзної перевірки позивача, визначені наказом ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 03.10.2013р. №234 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Проперті-Інвест» (код ЄДРПОУ - 34668125)».

Тому, доводи позивача про перевищення відповідачем повноважень при проведенні позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Проперті-Інвест» не знаходять свого підтвердження.

Щодо правомірності висновків Акта перевірки про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, колегією суддів встановлено наступне.

Так, згідно Акта перевірки слідує, що висновки податкового органу про заниження позивачем задекларованих сум доходів на загальну суму 1 060 500 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 222 705 грн. та про заниження податку на додану вартість на суму 212 100 грн. мотивовані, зокрема, не включенням до складу доходів вартості виробничих або невиробничих основних засобів, які ліквідуються за самостійним рішенням платника податків та не включенням до складу податкових зобов'язань суми ПДВ з операції по ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажі нерухомого майна №б/н від 23.10.2006р. за Р.№7987, укладеного між ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» (Продавець) та ТзОВ «Проперті-Інвест» (Покупець), позивачем придбано гуртожиток за адресою: м.Львів, вул.Кримська, буд.33 за ціною 1 060 500,00грн. (а.с.169-171,т.1).

У 2012 році за висновками постійно діючої комісії позивачем прийнято рішення про знесення вказаного гуртожитку через неможливість використання за попереднім призначенням, внаслідок невідповідності технічним та експлуатаційним нормам, а також недоцільності проведення капітального ремонту, який був економічно невигідний ТзОВ «Проперті-Інвест» (а.с.15-18,т.1).

Відповідно до п. 189.9 ст.189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Так, податковий орган стверджує, що позивачем не виконано умов, які виключають можливість віднесення операцій з ліквідації об'єкту нерухомості до категорії «постачання основних засобів», а тому, вартість ліквідованих основних засобів в сумі 1 060 500,00грн. підлягає включенню до доходу у II кварталі 2012 року та до об'єкту оподаткування податком на прибуток. З огляду на наведене, відповідачем встановлено заниження в ІІ кварталі 2012 року податку на прибуток в сумі 222 705,00грн.

Крім того, через те, що платником податків, який за самостійним рішенням на підставі наказу керівника підприємства ліквідував об'єкт основних засобів та не подав до податкової декларації з ПДВ за такий звітний період відповідний документ, за результатами такої операції уповноваженими особами відповідача донараховано позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 212 100,00грн.

Пунктом 189.9 ст. 189 ПК України, якою врегульовано питання особливостей визначення бази оподаткування податком на додану вартість в разі постачання товарів/послуг, встановлено, що у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування ПДВ розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма вказаного пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Беручи до уваги вищевикладену правову норму суд апеляційної інстанції виходить з того, що віднесення операцій з ліквідації основних засобів має відношення до «постачання» тільки при визначені бази оподаткування ПДВ, і не пов'язане із формування бази оподаткування податком на прибуток, оскільки вказана стаття ПК України не містить посилань щодо аналогії застосування цих же положень при нарахуванні та сплати податку на прибуток.

Крім того, розділ III ПК України, яким врегульовано порядок справляння податку на прибуток, зокрема, ст.135 «Порядок визначення доходів та їх склад» не містить відсилочних норм на положення п.189 ст.189 ПК України відповідно до якої, мали би формуватись доходи підприємства.

Згідно з ст.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПК України, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 вказаної статті.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доходи можуть формуватись лише на підставі документів, які підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Відповідно до п.146.16 ст.146 ПК України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі, якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, на підтвердження факту непридатності використання гуртожитку за основним призначенням та ліквідації вказаного об'єкта позивач надав на розгляду суду копії наступних документів:

- наказ №1-в від 01.01.2011р. про створення постійнодіючої комісії для визначення непридатності матеріальних цінностей (а.с.13,т.1);

- висновок про технічний стан споруд від 25.01.2011р. (а.с.14,т.1);

- наказ від 31.05.2012р. №2 про ліквідацію гуртожитку, що знаходить за адресою: м.Львів, вул.Кримська, 33 (а.с.15,т.1);

- акт ЛНА-000001 на списання основних засобів від 31.05.2012р. (а.с.16-18,т.1);

- технічний паспорт щодо вказаного об'єкта нерухомості (а.с.141-142,т.1);

- договір підряду №25/06/11 від 25.06.2011р. (а.с.143-145,т.1);

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2012р. від 31.05.2012р. (а.с.151-152,т.1);

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року від 31.05.2012р. (а.с.152-154,т.1).

Так, об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. У разі невідповідності критеріям визнання активом об'єкт основних засобів відповідно до п.33 ПБО-7 слід вилучити з активів (списати з балансу).

Відповідно до п.40 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003р. №561 (надалі - Методрекомендації №561) об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Згідно з вимогами п.п.41-43 Методрекомендацій №561 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія, яка здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання рекомендовано наводити дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження керівником підприємства. Актом на списання форми №03-3, затвердженої наказом Міністерства статистики України №352 від 29.12.1995р. оформляється вибуття основних засобів (крім автотранспорту) у разі їх повного або часткового списання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 01.01.2011р. наказом №1-в для визначення непридатності матеріальних цінностей, встановлення неможливості проведення їх відновного ремонту, оформлення необхідної документації на списання цих цінностей створена постійнодіюча комісія, до складу якої ввійшли ОСОБА_1, ОСОБА_2

Так, кваліфікація експертів та правомірність діяльності членів комісії підтверджується, зокрема: дипломом про перепідготовку серії 12 ДСК №169617, кваліфікаційним сертифікатом інженера технічного нагляду серії ІТ №004584, дипломом про перепідготовку серії 12 ДСК №142515, довіреністю від 01.01.2011р., договором №-1/01/11-1 від 01.01.2011р., технічним звітом за результатами обстеження нежитлової будівлі по вул.Кримській у м.Львові.

25.01.2011р. вказаною постійнодіючою комісією зроблено висновок про технічний стан гуртожитку по вул.Кримській 33, в якому зазначено, що використання гуртожитку по вул.Кримській, 33 в майбутньому за первісним призначенням неможливе, внаслідок зруйнування будівлі атмосферним впливом, тривалого використання та економічною недоцільністю проведення капітального ремонту.

Крім того, 31.05.2012р. постійнодіючою комісією підписано наказ №2, в якому зазначено, що у зв'язку із непридатністю для подальшого використання в майбутньому основного засобу за первісним призначенням та спираючись на експертні висновки за результатами обстежень необхідно провести ліквідацію цього об'єкта із оформленням всіх належних документів.

31.05.2012р. позивачем складено акт на списання основних засобів №ЛНА-000001 за формою №03-3.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем дотримані вимоги законодавства щодо документального оформлення операції по ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що придбання об'єкта нерухомості з метою його знесення та будівництва нового в бухгалтерському обліку слід визнавати як запас, виходячи з положень п.4 П(С)БО 9 «Запаси», оскільки такий об'єкт не призначений для використання в діяльності понад 1 рік і утримується для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт на надання послуг, а також управління підприємством.

Так, об'єкт основних засобів (гуртожиток по вул.Кримській, 33) придбано позивачем 23.10.2006р. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТзОВ «Інвестиційна Компанія «Комфорт-Інвест», а ліквідовано вказаний об'єкт лише 31.05.2012р., що свідчить про строк використання вказаного об'єкту більше 1 року.

Згідно з п.44 Методрекомендацій №561 деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

Такі запаси, отримані у процесі ліквідації 03, відповідно до п.2.12 Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.2007р. №2 (надалі - Методрекомендації №2) оприбутковуються:

- за чистою вартістю реалізації (у п.2.13 Методрекомендацій №2 уточнено, що первісна вартість запасів, що надійшли на склад від ліквідації 03, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації);

- в оцінці можливого їх використання, яка може бути визначена виходячи з вартості подібних запасів за наявності їх на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації.

Тільки за таких умов може утворитися дохід від ліквідації основних засобів за результатами оприбуткування запасів.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що відповідно до наказу №2 від 31.05.2012р., жодні матеріали ТзОВ «Проперті-Інвест» не включено як запаси для їх подальшого використання.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо визначення суми, яка включена до бази оподаткування податком на прибуток, оскільки ним взято за основу вартість придбання об'єкту нерухомості, визначену в договорі купівлі-продажу. Адже, вартість матеріалів отриманих від демонтажу об'єкта не може дорівнювати первісній вартості цього ж об'єкта. Крім того, при ліквідації основних засобів не обов'язково мають утворюватись ТМЦ, які можна використовувати в подальшому в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п. 146.16 ПК України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що нормами ПК України не передбачено відображення в складі доходів відповідного звітного періоду, доходу, який не отриманий в результаті ліквідації основних засобів. Порядок ведення податкового обліку операцій з ліквідації основних засобів пов'язується лише з нарахуванням: витрат, понесених платником внаслідок такої ліквідації, доходу від оприбуткування запасів та нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ.

Як наслідок, на думку суду, відсутні правові підстави для висновків про порушення позивачем порядку формування доходів та нарахування податку на прибуток з операцій по ліквідації основних засобів.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податкове повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області №0000922210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 278381,25грн., в т.ч. 222705грн. за основним платежем та 55676,25грн. за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000912210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 265125грн., то тут колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 189.9 ПКУ у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Так, судовою колегією встановлено факт ліквідації основних засобів, а саме гуртожитку по вул.Кримській, 33, що не заперечується сторонами та підтверджується, зокрема, актом на списання основних засобів №ЛНА-000001 від 31.05.2012р. за формою №03-3,

Слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено порядок, спосіб та терміни, які обов'язково повинен дотримати платник податків при наданні податковому органу відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів.

Таким чином, враховуючи, що на момент існування спірних правовідносин та подання скарги до ст. 189.9 ПК України не були внесені зміни і доповнення щодо порядку, строків подання податковому органу підтверджуючих документів на списання та ліквідацію основних засобів, тому до внесення таких змін до ПК України слід керуватись загальними положеннями, які містяться в ньому та якими врегульовуються обов'язки обох сторін, правила їх поведінки та, які мають переважаюче юридичне значення над неофіційними роз'ясненнями.

Обов'язок надавати платниками податків документи, визначений ст.85 ПК України, згідно з якою платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, під час перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Положення цієї статті кореспондують із нормами ст.20.1.6 ПК України, відповідно до якої податкові органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, ПК України визначає обставини, за яких податковий орган має право отримати належні документи, - коли у відповідності до ст.71 ПК України звертається до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Що стосується надання підтверджуючих документів до податкової декларації, про що зазначає апелянт в Акті перевірки, то слід зазначити, що порядок подання до територіальних органів Міністерства доходів і зборів України податкової звітності регулюється ст.46, ст.49 і ст.203 ПК України та регламентується Порядком заповнення і подання податкової звітності з ЦЦВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, яким встановлено, що у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Натомість, жодний додаток, визначений цим Порядком, не містить відображення інформації та документів щодо підтвердження ліквідації основних засобів.

З урахуванням встановлених обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час списання спірних об'єктів основних фондів позивачем дотримано законодавчо встановлену процедуру такого списання, зокрема, подано усі необхідні документи на підтвердження обставин, з якими законодавець пов'язує можливість ліквідації основних засобів.

Як наслідок, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області №0000912210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 265125грн., в т.ч. 212100грн. за основним платежем та 53025грн. за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.ч.1-3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, суд апеляційної інстанції оцінив наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та прийшов до висновку, що відповідач приймаючи податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 р. №0000912210 та №0000922210 не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. по справі № 813/3256/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 24.10.2014 року.