Рішення

від 08.09.2014 по справі 918/1145/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2014 р. Справа № 918/1145/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Корсун В.Я. розглянувши справу за позовом Приватної агрофірми "Галицька"до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль" про стягнення заборгованості в сумі 125 659,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Яцюк В.Ю. (дов. б/н від 25.08.2014р.)

від відповідача: представник Боржецький О.Л. (дов. б/н від 22.08.2014р.)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: Приватна агрофірма "Галицька" звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль", в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 125 659 гривень 50 копійок, посилаючись на те, що позивачем на виконання умов договорів купівлі-продажу укладених між сторонами 11.02.2011 року та 28.04.2014 року, відповідачу поставлено шишкований хміль сорту "Поліський" відповідно до накладної № 6 від 11.02.2011 року та відповідно до накладної № 30 від 28.04.2014 року поставлено гранульований хміль сорту "Злато Полісся". Відповідачем прийнято товар в повному обсязі, однак останній провів лише часткову оплату за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07 серпня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1145/14, розгляд якої призначено на 26 серпня 2014 року.

26.08.2014 року представником відповідача подано суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що в задоволені позову в частині стягнення 119 059 грн. 50 коп. позивачу слід відмовити, з посиланням на пропуск позовної давності.

При цьому відповідач зазначає, що договором купівлі-продажу № 51 від 11.02.2011 року та договором купівлі-продажу від 28.04.2011 року строку оплати товару встановлено не було. Право вимоги оплати поставленого позивачем шишкованого хмелю сорту "Поліський" масою 1053 кг на суму 26600 грн. за договором купівлі-продажу від 11.02.2011 року виникло 12.02.2011 року, право вимоги оплати поставленого гранульованого хмілю сорту "Злато Полісся" масою 4669 кг на суму 119 059 грн. 50 коп. за договором купівлі-продажу від 28.04.2011 року виникло 29.04.2011 року, а відтак, з огляду на зміст статтей 253, 254, 260 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності за зобов'язанням, що виникло із договорів купівлі-продажу, розпочався за першим договором 12.02.2011 року, за другим - 29.04.2011 року, закінчився відповідно 12.02.2014р. та 29.04.2014 р.

У позовній заяві Приватна агрофірма "Галицька" зазначає, що 21.09.2011 року Приватне акціонерне товариство "Дубнохміль" частково оплатила заборгованість за поставлений товар за договором від 11.02.2011 року, а 17.10.2011 року сплачено за товар, отриманий за договором від 28.04.2011 року, тому слід вважати, що перебіг позовної давності переривався внаслідок визнання боргу відповідачем і починався заново. Виходячи з вищенаведеного, на думку позивача, строки позовної давності за кожним із договорів купівлі-продажу на момент подачі позову до суду не закінчився. Однак, зазначені обставини не відповідають дійсності, висновки позивача є безпідставними. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубнохміль" дійсно здійснювалася оплата поставленого хмілю 21.09.2011 року та 17.10.2011 року, тобто мали місце два факти оплати в розмірі 10 000 грн. за одним і тим же договором від 11.02.2011 року. В силу звичаїв торгівельного обороту та усталеної практики, товариство здійснює погашення існуючої заборгованості почергово: спочатку за одним договором, а згодом і за другим. Так, позивач вважає, що оплата, яка мала місце 17.10.2011 року стосувалася не договору купівлі-продажу від 11.02.2011 року, а саме договору кпівлі-продажу від 28.04.2011 року. Цю тезу позивач наводить з метою довести факт переривання перебігу позовної давності за другим договором. Однак, твердження позивача про оплату заборгованості 17.10.2011 року, проводилася за договором від 28.04.2011 року. Доданих до позовної заяви виписках по рахунку позивача і від 21.09.2011 року, і від 17.10.2011 року зазначено одне і теж призначення платежу - "оплата за хміль".

У судовому засіданні оголошено перерву, розгляд справи призначено на 08.09.2014 року.

08.09.2014 року представником позивача подано заперечення на відзив відповідача, в якому позивач зазначає, що відповідачем надано без конкретної вказівки призначення платежу у платіжному дорученні, а тому, позивач відніс їх на свій розсуд. Як зазначає позивач, в розглядуваному спорі є два окремі і самостійні договори між рівноправними суб'єктами, які мають рівну юридичну силу щодо обов'язковості виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами. При цьому обидва платежі здійснені відповідачем без конкретної вказівки їх призначення щодо певного договору та із простроченням виконання зобов'язань як за одним так і за другим з цих договорів, що породжує рівне право позивача віднести ці платежі на свій розсуд до будь-якого з цих договір або пропорційно до кожного з них. У сфері забезпечення виконання боргових зобов'язань закон надає пріоритет правовій охороні інтересів кредитора. Цей пріоритет виражений і процентами, що сплачується в межах регулятивних, а також і охоронних зобов'язань, та індексацією заборгованості за грошовими зобов'язаннями, і неустойкою, і правом кредитора на відшкодування збитків, і порядком погашення вимог всіх вимог, що максимально враховує інтереси кредитора. Цим законодавець забезпечує дисципліну господарських правовідносин та стимулює боржника до належного виконання зобов'язань.

Також позивач зазначив, що записи з Книги реєстрації платіжних доручень від 21.09.2011 року та від 17.10.2011 року щодо доручень за №120, №147 спростовуються власне самими платіжними дорученнями як первинними обліковими документами. Згідно п. 3.8 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року за № 22, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Так, на момент подачі позовної заяви, є два окремі і самостійні договори між рівноправними суб'єктами, які мають однакову юридичну силу щодо обов'язковості виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами. Нехтування боржником належним йому обов'язком щодо надання повної інформації в платіжному дорученні про платіж і документи, на підставі яких здійнюється перерахунок коштів, є фактичне віднесення ним на кредитора повноважень для самостійного вирішення питання щодо зарахування отриманих коштів в погашення тих чи інших існуючих зобов'язань боржника.

В судовому засіданні 08.09.2014 року представник позивача з підстав викладених в позовній заяві та запереченні на відзив, просив суд не приймати до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позову в частині стягнення 119 059 грн. 50 коп.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватною агрофірмою "Галицька" (надалі Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Дубнохміль" (далі Відповідач) 11.02.2011 року укладено договір купівлі-продажу № 51, за яким позивач зобов'язувався продати відповідачу товар - шишкований хміль сорту "Поліський" масою 1053 кг на суму 26 600 гривень, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та розрахуватися за нього шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача.

11.02.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв зазначений товар в повному обсязі, що підверджується накладною № 6 за довіреністю № 1 від 11.02.2011 року на отримання товару та свідчить про повне виконання позивачем свого зобов'язання за договором.

28.04.2011 року між Приватною агрофірмою "Галицька" та Приватним акціонерним товариством "Дубнохміль" укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач зобов'язувався продати відповідачу товар - гранульований хміль сорту "Злато Полісся" масою 4669 кг на суму 119 059 грн. 50 коп., а відповідач зобов'язувався прийняти товар та провести розрахунок за нього шляхом преказу коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Того ж дня позивач передав, а відповідач отримав зазначений товар в повному обсязі, що підтверджено накладною № 30 за довіреністю № 11 від 28.04.2011 року на отримання товару, та свідчить про повне виконання позивачем свого зобов'язання згідно договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, за системним змістом даних норм, здійснення приймання-передачі товару між сторонами є свідченням укладеного між ними договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов'язання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, або якщо договором купівлі-продажу не передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу України, а саме - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а отже не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Укладеними договорами купівлі-продажу терміну здійснення оплати товару або розстрочки платежу не встановлено. Відтак, обов'язок відповідача щодо сплати за отриманий товар згідно договору виник з дати їх укладення - з 11.02.2011р. та з 28.04.2011 р. відповідно.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених договором або законом.

Як зазначено у ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювалася часткова оплата за отриманий товар, а саме згідно платіжного доручення № 120 від 21.09.2011р. на суму 10000 грн., та платіжного доручення № 147 від 17.10.2011 року на суму 10000 грн.

Відтак, станом на день подачі позову до суду та на час розгляду прави в суді, борг відповідча за отриманий товар від позивача за договорами купівлі-продажу склав 125 659 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривлістю у три роки.

Суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено та погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач не визначивши конкретного призначення платежу у платіжному дорученні, надав позивачу право самостійно зарахувати отримані кошти в погашення тих чи інших грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, належить, серед інших - часткова оплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Так, суд дійшов висновку, що відповідач здійснивши часткову оплату в сумі 10000 грн. 21.09.2011р., та оплату в сумі 10000 грн. 17.10.2011р. за отриманий товар, своїми діями визнав борг, наявний у нього перед позивачем, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався, та почався заново, і закінчується 22.09.2014р. та 18.10.2014р. відповідно, що вказує на подання даного позову в межах встановленої законом позовної давності.

Отже, позовні вимоги Приватної агрофірми "Галицька" до Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль" про стягнення 125 659 грн. 50 коп, підтверджується матеріалами справи, грунтуються на законі та договорі, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись статями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль" (35603, Рівненська область, м. Дубно, вул. Городня, буд. 14, код 00858734, розрахунковий рахунок 26006301485308 у ВАТ "Ощадбанк м. Рівне, МФО 333368) на користь Приватної агрофірми "Галицька" (80612, Львівська область, с. Берлин, ІПН 312527813147, розрахунковий рахунок 26005287893 в Райффайзенбанк "Аваль" м. Київ, МФО 380805) заборгованість за поставлені товари в сумі 125 659 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок, та витрати по оплаті судового збору в сумі 2513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) гривень 20 копійок.

Після набранням рішення законної сили видати судовий наказ.

Суддя Корсун В.Я.

Повний текст рішення складено "12" вересня 2014 року