Ухвала

від 22.10.2014 по справі 2а-1628/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/19611/12

№ К/9991/19611/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Плюс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а-1628/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Велес Плюс»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від «» (число відсутнє) січня 2011 року № 00000_2307/0 - про визначення ТОВ «Велес Плюс» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 92421,25 грн., в тому числі: 59149,00 грн. - основний платіж та 18484,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 00000_2307 - про визначення ТОВ «Велес Плюс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 73936,25 грн., в тому числі: 59149,00 грн. - основний платіж та 14787,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Велес Плюс» просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував своє право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.12.2010 № 1028/1-23-70-31108530, про порушення норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за ІІ-ІV квартали 2009 року, І квартал 2010 року на загальну суму 295750,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за травень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року на загальну суму 59149,00 грн., за наслідками нікчемного правочину позивача з ТОВ «С.Дж.Р. Груп». Обґрунтовуючи висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р. Груп» з придбання інформаційних (консультаційних) послуг, податковий орган посилається на акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 р. по 31.05.2010 р.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «С.Дж.Р. Груп» (виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 30.04.2009 № 14, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому спеціальну (кваліфікаційну консультацію) (а.с. 24).

Згідно з частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підтвердження за валових витрат за ІІ-ІV квартали 2009 року, І квартал 2010 року в загальній сумі 295750,00 грн. та податкового кредиту за травень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року в загальній сумі 59149,00 грн. ТОВ «Велес Плюс» надає договір № 14 про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 30.04.2009, укладений з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (виконавець); акти здачі-приймання робіт, згідно з якими позивач отримав від ТОВ «С.Дж.Р. Груп» консультаційні послуги з питань підготовки документів про внесення змін до договору із ЗАТ «Перлина» (про посилення постів охорони на травневі свята), інформування щодо нового законодавства; організації вивчення керівними спеціалістами та працівниками позивача нормативних актів, що стосуються їх діяльності; підготовки пакету документів про припинення надання охоронних послуг Кредитній спілці «Аккорд», ТОВ «СБЦ-Моторс», ТОВ «Бентос централ Логістік», КП «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради (а.с.24-32). Проте жодних належним чином завірених документів, які були підготовлені відповідно до цих актів та які б підтвердили факт здійснення господарських операцій, позивач ані під час проведення перевірки, ані в судовому процесі не надав.

Судом апеляційної інстанції при оцінці зазначених вище доказів, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано та у відповідності з нормою частини 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України взято до уваги обставини, встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 р. в кримінальній справі № 1п-32/11 (за поданням старшого слідчого В особливо важливих справах першого відділу УРОВС ГСУ ДПС України Поліщука В.І. про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 08.07.2011). Цією постановою встановлено, що директор ТОВ «С.Дж.Р. Груп», стосовно якого було порушено кримінальне провадження по звинуваченню у вчиненні злочину, передбаченому частиною 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, у липні 2008 року, усвідомлюючи наслідки неналежного виконання своїх обов'язків, діючи в порушення норм законодавства, без оформлення належним чином будь-яких офіційних документів передав іншій, встановленій слідством, особі фінансово-господарські документи, документи бухгалтерської та податкової звітності, електронні ключі системи «клієнт-банк» та печатку товариства. Реквізити, печатка та електронна система доступу до рахунків ТОВ «С.Дж.Р. Груп» були використані за попередньою змовою зі службовими особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності для складання фіктивних документів про фінансово-господарські операції з продажу товарів (послуг) при фактичній відсутності підприємницької діяльності з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (а.с. 243-255).

Суд апеляційної інстанції правильно оцінивши встановлені постановою від 07.12.2011 обставини, як свідчення відсутності реального характеру господарських відносин між ТОВ «С.Дж.Р. Груп» на підставі договору від 30.04.2009 № 14, зробив юридично обґрунтований висновок про неправомірність формування позивачем в податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарської операції з придбання інформаційних (консультаційних) послуг у ТОВ «С.Дж.Р. Груп». Оцінка судом апеляційної інстанції доказів відповідає правилам оцінки, встановленим ст. 86 КАС України, а висновок щодо результату вирішення спору - правильному застосуванню норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Плюс» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев