Рішення

від 06.11.2014 по справі 908/3670/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/94/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2014 Справа № 908/3670/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автохімія "Стандарт", м. Запоріжжя

до відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕВІС", с. Кам'янське, Запорізька область

про стягнення 230 227 грн. 84 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Міхова Ю. О., на підставі довіреності № 10/10-14 від 10.10.2014 р.;

від відповідача - Ясир А. І., на підставі довіреності № 1 від 23.10.2014 р.;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

29.09.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автохімія "Стандарт", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІС", с. Кам'янське, Запорізька область про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 230 227 грн. 84 коп. за видатковими накладними, яка складається з основного боргу в розмірі 226 022, 17 грн., індексу інфляції в розмірі 2 719, 50 грн., трьох процентів річних в розмірі 1486, 17 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 29.09.2014 р., справу 908/3670/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

На підставі вищевикладеного судом було прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання на 27.10.2014 р. об 11 год.00 хв. Справі присвоєно номер провадження 10/94/14.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2014 р. підтримав позовні вимоги викладені в позові повністю та просив суд задоволнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2014 р. надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 27.10.2014 р., було оголошено перерву в розгляді справи на 06.11.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2014 р. підтримав позовні вимоги викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2014 р. протии заявлених позовних вимог заперечував.

06.11.2014 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін, справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з листопада 2013 року по січень 2014 року ТОВ «ТОРГОВИЙ-ДІМ «АВТОХІМІЯ «СТАНДАРТ» за попередньою домовленістю з ТОВ «НЕВІС» за відповідними видатковими накладними поставило останньому пальне (бензин, дизельне пальне, газ скраплений) - надалі за текстом Товар - на загальну суму 2 839 188,37 грн. (з ПДВ), а саме:

- видаткова накладна № РН-002102 від 05.11.2013 р. на суму 157 491,46 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002102 від 07.11.2013 р. на суму 21 509,73 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002204 від 13.11.2013 р. на суму 249 453,38 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002205 від 13.11.2013 р. на суму 160 529,68 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002184 від 26.11.2013 р. на суму 233 687,75 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002185 від 26.1'.2013 р. на суму 173 335,30 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002186 від 26.11.2013 р. на суму 72 186,46 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002480 від 02.12.2013 р. на суму 150 148,85 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002481 від 09.12.2013 р. на суму 124 674,47 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002482 від 12.12.2013 р. на суму 171 321,62 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002483 від 16.12.2013 р. на суму 179 802,19 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002484 від 20.12.2013 р. на суму 60 449,45 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002485 від 24.12.2013 р. на суму 78 909,09 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002486 від 27.12.2013 р. на суму 232 352,44 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-002487 від 30.12.2013 р. на суму 108 052,41 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0000027 від 14.01.2014 р. на суму 98 185,40 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0000028 від 15.01.2014 р. на суму 106 669,15 грн, з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0000029 від 16.01.2014 р. на суму 112 200,35 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна № РН-0000030 від 20.01.2014 р. на суму 159 229,20 грн. з ПДВ.

Всі вище перелічені видаткові накладні, за якими відповідачу поставлялося пальне, були узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств.

Товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній із зазначених видаткових накладних за спірний період, скріплений печаткою ТОВ «НЕВІС».

Оплата отриманого пального відповідачем була здійснена частково протягом листопада 2013 року - лютого 2014 року в сумі 2 433 800,00 грн., що підтверджується виписками банку. Решту суми боргу відповідач не перерахував.

Видатковими накладними № ВП-0000001, № ВП-0000002, № ВП-0000003, № ВП-0000004, № ВП-0000005, №ВП-0000006 від 17.02.2014 р. сторони оформили повернення відповідачем позивачу пального на загальну суму 179 366,20 грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ «НЕВІС» перед ТОВ«ТОРГОВИЙ ДІМ «АВТОХІМІЯ «СТАНДАРТ» за поставлене пальне на час подання позову до суду становить 226 022, 17 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладним, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена, в п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» і в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим на теперішній час ним рахується заборгованість перед ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВТОХІМІЯ «СТАНДАРТ» за поставлений товар в сумі 226 022,17 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Сума 226 022, 17 грн. (двісті двадцять шість тисяч двадцять дві гривні 17 копійок) грн. на момент розгляду справи по суті залишилася неоплаченою, в зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу претензійний лист вих. № 18/06-2014 від 18.06.2014 р. з вимогою оплатити заборгованість, а також надіслав всі документи, які підтверджують заборгованість відповідача.

Претензію відповідач залишив без відповіді, суму боргу не оплатив.

Повна вартість товару на момент подання позову до суду відповідачем не була оплачена.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено у ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний уплатити три проценти річних. Як зазначено у п.4. ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З урахуванням наведеного, за період з 08.07.2014 по 25.09.2014 позивачем були нараховані відповідачу три проценти річних на суму 1486,17 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 17 копійок) грн.

Сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції складає 228 741,67 (двісті двадцять вісім тисяч сімсот сорок одна гривня 67 копійок) грн.

З урахуванням викладеного, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума грошових коштів в розмірі - 230 227,84 (двісті тридцять тисяч двісті двадцять сім гривень 84 копійки) грн.

Згідно ст.229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Водночас, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт порушення відповідачем норм чинного законодавства та домовленостей по поставці товару, а також факт заборгованості, за видатковими накладними за № 0000029 від 16.01.2014 р.та за № 0000030 від 20.01.2014 р., підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперчував та надав до суду відзив в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає так як вони були повністю спростовані належними доказами наданими до суду позивачем.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автохімія "Стандарт", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІС", с. Кам'янське, Запорізька область про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 230 227 грн. 84 коп. за видатковими накладними, яка складається з основного боргу в розмірі 226 022, 17 грн., індексу інфляції в розмірі 2 719, 50 грн., трьох процентів річних в розмірі 1486, 17 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 83, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автохімія "Стандарт", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІС", с. Кам'янське, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» (Василівський район, Запорізька область, с. Кам'янське, вул. Центральна, б. 35-А, Код ЄДРПОУ 25223540, ІПН 252235408039; р/р 2600230365001 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, код ЄДРПОУ 25226540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВТОХІМІЯ «СТАНДАРТ» (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Акад. Весніна, 17-А, офіс 11, поштова адреса: 69097, Запорізька обл.., м. Запоріжжя, вул.. Задніпровська б. 1, к. 6, код ЄДРПОУ 35147919, р/р 26003032346301 в ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», МФО 334969, р/р 2600430689301 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, код 35147919) - основний борг в розмірі 226 022 (двісті двадцять шість тисяч двадцять дві) грн. 17 коп., індекс інфляції в розмірі 2 719 (дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 50 коп., 1486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн. 17 коп. - три проценти річних та судовий збір в розмірі 4604 (чотири тисячі шістсот чотири) грн. 56 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 07.11.2014 р.