Постанова

від 06.11.2014 по справі 826/7575/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7575/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Шурка О.І.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндохлдів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0002262208.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.02.2014 року №484/22-08/19015984 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Форестерцентр», ТОВ «Прадотех» прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0002262208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, додаткові письмові пояснення позивача та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «АК «САТЕР» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Форестерцентр». У зв'язку з цим у задоволенні позову було відмовлено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «АК «САТЕР» зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією від 09.12.1994 року, 08.02.2005 року №10741200000004868, ідентифікаційний код юридичної особи 19015984, що підтверджено витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.04.2011 року (індивідуальний податковий номер - 190159826142), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100330992.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Форестерцентр» та ТОВ «Прадотех» за період з 2013 рік та складено акт від 10.02.2014 року №484/22-08/19015984.

У висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ПрАТ «АК «САТЕР» встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 441164,00 грн., у тому числі у травні 2013 року в сумі 131503,00 грн., у червні 2013 року 309661,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0002262208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 661747,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 441164,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 220583,00 грн.

Встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з TOB «Прадотех» (договір поставки від 25.04.2013 року №250413) та з TOB «Форестерцентр» (договір про надання юридичних послуг від 13.02.2012 року № 2ю041).

На виконання договору ПрАТ «АК «САТЕР» (код ЄДРПОУ 19015984) на користь TOB «Прадотех» (код ЄДРПОУ 38392753) виписало податкові накладні.

Судом першої інстанції встановлено, що до висновків відповідача в акті перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Прадотех» заперечень у ПрАТ «АК «САТЕР» немає. Стосовно цього спірного контрагента відсутній спір.

Разом з тим з наявних у справі документів вбачається, що між позивачем та TOB «Форестерцентр» (код ЄДРПОУ 38463525) укладено договір про надання юридичних послуг від 13.02.2012 року № 2ю041.

Відповідно до умов даного договору TOB «Форестерцентр» надає позивачу платні юридичні послуги по супроводженні господарського спору між ПрАТ «АК «САТЕР» та TOB «Arpo XXI» щодо стягнення з замовника та ПП, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-цукор» 26469812,19 грн., збитків за договором підряду від 01.02.2011 року № 101 в Рівенському апеляційному господарському суді (при потребі і в Вищому господарському суді)

На виконання договору TOB «Форестерцентр» на користь ПАТ «AK «САТЕР» виписало податкові накладні від 19.06.2013 року №1901, від 20.06.2013 року №2001, від 03.06.2013 року №305, від 03.06.2013 року №306, від 03.06.2013 року №307, від 03.06.2013 року №308, від 21.05.2013 року №2103, від 24.05.2013 року №2403, від 30.05.2013 року №3001.

До договору надано також акти прийому-передачі наданих послуг від 30.05.2013 року №1, від 20.06.2013 року №2.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, до суду надані платіжні доручення.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано до суду документи, які засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з TOB «Форестерцентр».

Зокрема, на підтвердження факту, що представником TOB «Форестерцентр» (Лазьком С.В.) було здійснено представництво інтересів ПрАТ «АК «САТЕР» в Рівненському апеляційному господарському суді та Вищому господарському суді України у справі №5019/2779/11 за позовом ТОВ «Агро ХХI» до ПрАТ «АК «САТЕР», приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору, «Овас-Цукор» про стягнення 21230317,11 грн. (підтверджується фотокопіями документів).

З аналізу тексів наданих документів вбачається, що саме представниками TOB «Форестерцентр» Лазько С.В. було здійснено представництво позивача в судах та надання юридичних послуг. Що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, договір про надання юридичних послуг від 13.02.2012 року № 2ю041 має ознаки реального правочину та виконувався сторонами.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договору від 13.02.2012 року про надання юридичних послуг підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Форестерцентр».

На момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення удаваних господарських операцій.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відтак, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій, дослідивши усі первинні документи, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення відповідних операцій з поставки, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем доведено реальне здійснення господарських операцій та правомірне формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте податковим органом протиправно.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом було надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндохлдів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0002262208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 11.11.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: О.І. Шурко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.