Рішення

від 10.11.2014 по справі 903/789/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2014 р. Справа № 903/789/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Л "Транс", м. Луцьк

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор", м. Луцьк

про стягнення 233 794,91грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Бурда Д.П., дов. від 21.08.2014р., Левчук О.Р., дов. від 21.08.2014р.

від відповідача: Богдан А.Ю., дов. №20 від 21.01.2014р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 10.11.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Л "Транс"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор"-про стягнення 233 794,91грн., в т.ч. 201 894,52грн.- основного боргу за період з 07.06.2013р. по 18.09.2013р. згідно договору поставки від 03.06.2013р. №03/06, 6 413,79грн.-3% річних за період з 09.06.2013р. по 15.08.2014р., 25 486,60грн.-суми індексу інфляції за період з червня 2013р. по серпень 2014р. (включно).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару згідно договору поставки від 03.06.2013р. №03/06.

Ухвалою суду від 29.08.2014р. порушено провадження у справі, розгляд спору призначено на 23.09.2014р. на 14год. 30хв.

08.09.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду додаткові пояснення №б/н від 08.09.2014р. (вх.№01-29/8444/14 від 08.09.2014р.), в яких він вказав, що на виконання договору поставки №03/06 від 03.06.2013р. були здійснені проплати на загальну суму 250 000,00грн.

Долучено до матеріалів справи платіжне доручення №341 від 03.09.2014р. про сплату судового збору в розмірі 0,01грн.

22.09.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшло до суду клопотання №1345 від 22.09.2014р. (вх.№01-29/8942/14) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.

Водночас, повідомлено суд про невизання відповідачем даних позовних вимог.

В судовому засіданні 23.09.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.09.2014р. розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання сторонами витребуваних судом доказів по справі та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

07.10.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду додаткові пояснення по суті позову №б/н від 07.10.2014р. (вх.№01-29/9474/14), в яких позивач обгрунтував розрахунок суми основного боргу, 3% відсотків річних та інфляційних втрат за періоди стягнення та вказав на зарахування проплат.

В судовому засіданні 08.10.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.10.2014р. та в письмових запереченнях №1428 від 08.10.2014р. (вх.№01-29/9511/14) представник відповідача позов заперечив, та просив суд визнати договір поставки №03/06 від 03.06.2013р., укладений між Приватним підприємством "Л "Транс" та філією "Луцький райавтодор" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", недійсним та просив суд в позові Приватного підприємства "Л "Транс" до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" про стягнення 233 794,91грн. відмовити.

В обгрунтування своїх заперечень вказав, що начальник філії "Луцький райавтодор" не був уповноважений укладати договір №03/06 від 03.06.2013р. та вказаний договір є юридично неспроможним і не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні істотні умови, передбачені законом для договорів поставки.

Зазначив, що відповідач ніякого відношення до поставленого позивачем товару по наявних в матеріалах справи видатковим накладним немає, оскільки ніяких видаткових накладних, довіреностей, договорів не підписував, товару не отримував, ніяких документів з цього приводу не погоджував.

Долучив до матеріалів справи копії Положення про філію "Луцький райавтодор" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затвердженого Наказом Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 07.09.2007р. №186, доручення №44 від 18.03.2013р. та рішення господарського суду Рівненської області від 02.08.2012р., постанов Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. та Вищого господарського суду України від 06.02.2013р. у справі №5019/933/12.

Крім того, звернувся до суду з клопотанням №б/н від 08.10.2014р. (вх.№01-126/86/14) про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду даного спору згідно ст.ст. 69,77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю представлення додаткових доказів по справі та можливістю укладення мирової угоди.

Представник позивача проти заявленого клопотання відповідача щодо продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду даного спору не заперечив.

Ухвалою суду від 08.10.2014р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на винятковість даного випадку та необхідність витребування додаткових доказів по справі, продовжено термін розгляду справи за клопотанням відповідача від 08.10.2014р. до 10.11.2014р. та відкладено розгляд спору згідно ст. 69, п. 3 ст. 77 ГПК України.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням заперечень відповідача, в т.ч. щодо підписання спірного договору, його виконання; чіткий, обгрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням підстав нарахувань, проплат; докази мирного врегулювання спору; відповідача-оригінал книги реєстрації доручень; доручення №44 від 18.03.2013р.; докази проплати; статут; докази того, що договір не був схвалений юридичною особою; докази мирного врегулювання спору; філію "Луцький райавтодор"-представити суду до 08.11.2014р. письмові пояснення та докази в обгрунтування обставин підстав та повноважень укладання з позивачем договору від 03.06.2013р. №03/06; докази погодження з юридичною особою укладення спірного договору на вказану суму, його виконання сторонами; докази відображення операцій з виконання договору поставки від 03.06.2013р. №03/06 в бухгалтерському та податковому обліку; сторін-прийняти міри щодо добровільного врегулювання спору.

07.11.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду додаткові пояснення по суті позову №б/н від 07.11.2014р. (вх.№01-29/10576/14), в яких позивач позовні вимоги підтримав, вказавши, що 03.06.2013р. між ПП "Л" Транс" та філією "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" був укладений договір поставки №03/06 з додатком №1. Вказані документи підписані та скріплені печатками сторін. Від імені філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" вказаний договір підписаний начальником Філії ОСОБА_4 на підставі Положення про Філію.

Зазначив, що як вбачається з Положення про філію "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", на момент укладення договору поставки, філія в особі начальника ОСОБА_4 була уповноважена на укладання вказаного договору від імені підприємства.

Зауважив, що вказаним Положенням процедура внутрішнього погодження прийнятих управлінських рішень, договорів та його виконання зі сторони начальника філії з підприємством щодо письмового погодження не передбачає участі у ній інших контрагентів, а тому до внутрішньої переписки Філії з підприємством позивач відношення ніякого не має.

Положення про філію, згідно якого остання уповноважена укладати будь-які договори на виконання робіт і послуг, окрім договорів з Службою автомобільних доріг у Волинській області, за попереднім письмовим погодженням з підприємством, стосуються договорів на виконання робіт і послуг, однак укладений між ПП "Л" ТРАНС" та філією "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" договір поставки №03/06 має зовсім іншу правову природу.

Вказав, що з тексту укладеного договору поставки №03/06 слідує, що вказаний договір підписаний начальником філії ОСОБА_4 на підставі Положення, однак аж ніяк не доручення №44 від 18.03.2013р., згідно якого ОСОБА_4 уповноважений укладати договори на виконання робіт із замовниками, які не входять до системи Державного агентства автомобільних доріг України, на суму до 300 000 гривень та договори на закупівлю матеріально-технічних ресурсів на суму до 300 000 гривень і учиняти всі необхідні, передбачені законом, дії по виконанню умов договорів.

Звернув увагу, що Положенням про філію "Луцький райавтодор" не передбачено видачу начальнику філії доручення на укладання договорів, а правова природа довіреності і доручення є абсолютно різна, оскільки згідно ч.3 ст.244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі, а згідно ч.1 ст.1001 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

У відповідності до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру. Згідно ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Будь-яких обмежень на укладання договору поставки зі сторони філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" в Положенні відсутні, як і відсутні вони в відомостях у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника ЄДР.

Зазначив, що навіть якщо у начальника філії "Луцький райавтодор" ОСОБА_4 і були відсутні повноваження на укладання договору поставки №03/06, то вказаний договір вважається схваленим в силу того, що на виконання вказаного договору поставлений товар-щебенева продукція-на загальну суму 451 894,52грн. була повністю прийнята відповідачем, про що свідчать підписи та печатки уповноважених осіб на товарно-розпорядчих документах, наявних в матеріалах справи, а відповідачем саме на виконання даного правочину здійснено оплату на суму 250 000,00грн. В підтвердження посилався на ст.ст. 11, 205, 639, 640, 692 ЦК України та ст.ст. 174, 179, 181 ГК України.

Вказав, що твердження відповідача про те, в товарно-транспортних накладних містяться лише підписи уповноважених осіб та печатка філії, проте відсутні прізвища, ім'я та по-батькові матеріально відповідальних осіб не відповідають дійсності, адже в матеріалах справи містяться довіреності, які містять всі прізвища, ім'я та по-батькові уповноважених матеріально відповідальних осіб.

Зауважив, що сторонами досягнуто усіх істотних умов договору поставки №03/06, договір містить усі передбачені реквізити для правочину даного виду, підписаний та скріплений печатками сторін.

З приводу розбіжностей в претензії, надісланій позивачем відповідачу 27.03.2013р. вказав, що 03.06.2013р. між ПП "Л" Транс" (постачальник) та філією "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" (покупець) був укладений договір поставки №03/06. Згідно умов вищевказаного договору позивачем було здійснено доставку щебеневої продукції на загальну суму 451 894,52 грн. Відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар згідно п.6.2 договору поставки від 03.06.2013р. №03/06 виконав

частково на суму 250 000,00грн., заборгувавши позивачу 201 894,52 грн.

Крім того, 07.06.2013р. між ПП "Л" Транс" (перевізник) та філією "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" (замовник) був укладений договір №07/06 про надання транспортних послуг. Згідно умов вищевказаного договору ПП "Л" Транс" були надані транспортні послуги по здійсненню перевезення вантажів на загальну суму 1 034 209,23 грн. Відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар згідно п.3.2 договору про надання транспортних послуг №07/06 від 07.06.2013р. та додаткової угоди №1 від 01.08.2013р. до останнього виконав частково на суму 80 000,00 грн., заборгувавши позивачу 954 209,23 грн. Саме тому 27.03.2013р. позивач направив на адресу філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" одну претензію на загальну суму всього наявного боргу, а саме 1 156 103,75 грн., яка залишена відповідачем без розгляду та відповіді.

В судовому засіданні 10.11.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі з підстав наведених у позові та додаткових поясненнях до нього.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2014р. позов заперечив.

Водночас, супровідним листом від 10.11.2014р. №б/н (вх.№01-29/10674/14) долучив до матеріалів справи копії витягу з ЄДРПОУ філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" №11981220034000677, довідки з ЄДРПОУ філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" серії АА №690895, статуту ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (нова редакція), затвердженого Наказом Державного агенства автомобільних доріг України від 13.01.2012р. №10, зареєстрованого 02.03.2012р. за №11981050029000677. Також до матеріалів справи приєднано копію витягу з журналу реєстрації доручень 2012-2014рік.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

встановив:

03 червня 2013р. між Приватним підприємством "Л "Транс", в особі директора Волошенюк Л.І., що діє на підставі Статуту (постачальник) та філією "Луцький райавтодор" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в особі начальника філії ОСОБА_4, що діє на підставі Положення (покупець), був укладений договір поставки №03/06, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною у Додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору. Асортимент товару, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Розділом 3 даного договору сторони визначили, що ціна на товари, що поставляються за цим договором, зазначається у додатку №1 до цього договору. Ціна в Додатку №1 до цього договору вказується з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складає згідно накладних.

Згідно пункту 4.4. договору поставки, перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент здійснення фактичного прийому товару покупцем після підписання покупцем акту прийому-передачі товару.

Як зазначено в пунктах 5.3., 5.4. даного договору під час прийому товару, в разі виявлення недоліків щодо кількості або якості товару покупець повідомляє постачальника про такі недоліки. В такому разі постачальник зобов'язується негайно усунути такі недоліки, в іншому разі покупець має право відмовитись від прийняття даної партії товару. В разі виявлення прихованих недоліків на товар покупець має право звернутись до постачальника із письмовою претензією. В такому разі постачальник зобов'язується усунути всі приховані недоліки протягом 5 календарних днів з моменту отримання від покупця такої претензії.

В розділі 6 цього договору сторони погодили умови платежу, а саме покупець здійснює оплату за товар на поточний рахунок постачальника, згідно з ціною товару, що вказується у відповідному додатку до цього договору. Покупець здійснює оплату на наступних умовах: суму коштів 50 000,00грн., в т.ч. ПДВ-20% 8 333,33грн., покупець перераховує авансом на поточний рахунок постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту підписання цього договору. Подальші розрахунки проводяться по факту поставки матеріалу на об'єкт не рідше одного разу на тиждень.

У відповідності до пунктів 10.1., 10.2. договору поставки, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується в момент повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками постачальника та покупця. (т.1 а.с. 28-29).

Додатком №1 від 03.06.2013р. до договору поставки №03/06 від 03.06.2013р. сторони погодили, що на виконання умов договору поставки №03/06 від 03.06.2013р. постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця наступний товар: щебінь фр.40*70 за ціною 60,80грн. за одиницю товару включно ПДВ, щебінь фр.20*40 за ціною 77,00грн. за одиницю товару включно ПДВ, щебінь фр. 0*31,5 за ціною 57,20грн. за одиницю товару включно ПДВ, відсів фр.0*5 за ціною 37,00грн. за одиницю товару включно ПДВ.

Даний додаток підписаний сторонами, підписи скріплені їх печатками. (т.1 а.с. 30)

На виконання п. 1.1. договору позивач поставив відповідачу у період з 07.06.2013р. по 18.09.2013р. товар, а саме відсів та щебінь на загальну суму 451 894,52грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000006 від 11.06.2013р. на суму 17 967,20грн., №РН-0000004 від 07.06.2013р. на суму 50 448,80грн., №РН-0000005 від 10.06.2013р. на суму 59 400,70грн., №РН-0000010 від 16.07.2013р. на суму 44 802,30грн., №РН-0000012 від 31.07.2013р. на суму 43 402,92грн., №РН-0000013 від 28.08.2013р. на суму 24 813,58грн., №РН-0000014 від 29.08.2013р. на суму 28 233,34грн., №РН-0000016 від 30.08.2013 на суму 59 584,00грн., №РН-0000016 від 31.08.2013р. на суму 59 462,40грн., №РН-0000017 від 17.09.2013р. на суму 22 362,32грн., №РН-0000018 від 18.09.2013р. на суму 41416,96грн., податковими накладними №16 від 11.06.2013р. на суму 17 967,20грн., №11 від 07.06.2013р. на суму 50 448,80грн., №14 від 10.06.2013р. на суму 59 400,70грн., №31 від 16.07.2013р. на суму 44 802,30грн., №55 від 31.07.2013р. на суму 43 402,92грн., №61 від 28.08.2013р. на суму 24 813,58грн., №63 від 29.08.2013р. на суму 28 233,34грн., №66 від 30.08.2013р. на суму 59 584,00грн., №69 від 31.08.2013р. на суму 59 462,40грн., №36 від 17.09.2013р. на суму 22 362,32грн., №41 від 18.09.2013р. на суму 41 416,96грн., рахунок-фактурами №СФ-0000349 від 07.06.2013р. на суму 17 967,20грн., №СФ-0000353 від 07.06.2013р. на суму 50 448,80грн., №СФ-0000357 від 10.06.2013р. на суму 59 400,70грн., №СФ-0000438 від 16.07.2013р. на суму 44 802,30грн., №СФ-0000462 від 31.07.2013р. на суму 43 402,92грн., №СФ-0000539 від 28.08.2013р. на суму 24 813,58грн., №СФ-0000541 від 29.08.2013р. на суму 28 233,34грн., №СФ-0000544 від 30.08.2013р. на суму 59 584,00грн., №СФ-0000547 від 31.08.2013р. на суму 59 462,40грн., №СФ-0000587 від 17.09.2013р. на суму 22 362,32грн., №СФ-0000592 від 18.09.2013р. на суму 41 416,96грн., товарно-транспортними накладними за період з 08.06.2013р. по 09.09.2013р., а відповідач прийняв товар, що стверджується його підписами на накладних та довіреностями на отримання товару №263 від 07.06.2013р., №351 від 16.07.2013р., №374 від 31.07.2013р., №399 від 28.08.2013р., №457 від 17.09.2013р. (т.1 а.с. 31-66), при цьому не заявивши жодної претензії ні до кількості, ні до якості, ні до ціни товару, ні до строків його поставки, при цьому здійснивши часткову оплату в розмірі 250 000,00грн., що стверджується платіжними дорученнями №1067 від 11.02.2014р. на суму 50 000,00грн., №848 від 06.11.2013р. на суму 50 000,00грн., №947 від 13.12.2013р. на суму 50 000,00грн. та №669 від 04.09.2013р. на суму 100 000,00грн. (доказів протилежного суду не надано) (т.1 а.с. 67-68).

Отже, позивач свої зобов'язання по поставці відсіву та щебіню відповідачу згідно договору поставки №03/06 від 03.06.2013р. виконав в повному обсязі, передавши відповідачу товар по вищевказаним видатковим накладним на загальну суму 451 894,52грн., підписаними з обох сторін, що стверджується цими видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та довіреностями на отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару по видатковим накладним згідно договору поставки №03/06 від 03.06.2013р. виконав частково на суму 250 000,00грн., що стверджується платіжними дорученнями №1067 від 11.02.2014р. на суму 50 000,00грн., №848 від 06.11.2013р. на суму 50 000,00грн., №947 від 13.12.2013р. на суму 50 000,00грн. та №669 від 04.09.2013р. на суму 100 000,00грн. Інших доказів оплати суду сторонами не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки №03/06 від 03.06.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Строком прийняття товару і прийняття товаророзпорядчих документів є дата відповідної накладної на товар і відстрочка платежу відраховується саме від дати відповідно накладної.

26.06.2014р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія про сплату заборгованості, в т.ч. і по договору поставки №03/06 від 03.06.2013р. №144 від 26.03.2014р., яка останнім залишена без відповіді. (а.с. 26)

Отже, заборгованість Філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перед ПП "Л "Транс" на день розгляду спору становить 201 894,52грн., стверджується договором поставки №03/06 від 03.06.2013р., додатком №1 до договору поставки №03/06 від 03.06.2013р., видатковими накладними на загальну суму 451 894,52грн. за період з 07.06.2013р. по 18.09.2013р., податковими накладними за період з 07.06.2013р. по 18.09.2013р., рахунок-фактурами за період з 07.06.2013р. по 18.09.2013р. на загальну суму 451 894,52грн., товарно-транспортними накладними за період з 08.06.2013р. по 09.09.2013р., довіреностями на отримання товару №263 від 07.06.2013р., №351 від 16.07.2013р., №374 від 31.07.2013р., №399 від 28.08.2013р., №457 від 17.09.2013р., платіжними дорученнями №1067 від 11.02.2014р. на суму 50 000,00грн., №848 від 06.11.2013р. на суму 50 000,00грн., №947 від 13.12.2013р. на суму 50 000,00грн. та №669 від 04.09.2013р. на суму 100 000,00грн., претензією про сплату заборгованості №144 від 26.03.2014р., відповідачем належними та допустимими доказами не оспорена та підлягає до стягнення з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" в силу ст. 193 ГК України.

Не приймає суд до уваги заперечення відповідача, який стверджував, що договір поставки №03/06 від 03.06.2013р. є неукладеним та не містить усіх істотних умов договору, оскільки це спростовується наявними в справі матеріалами.

Так, ч.2 ст.180, ч.8 ст.181 ГК України, передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Суд зауважує, що договір поставки №03/06 від 03.06.2013р. містить всі істотні умови договору поставки, оскільки предметом договору поставки згідно цього договору та додатку до нього, який є його невід'ємною частиною є відсіви та щебінь в асортименті, загальна кількість, асортимент та ціна яких були вказані в цьому додатку, і який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, встановлено, що якість товарів, що поставляються за цим договором, має у всьому відповідати технічним умовам та державним стандартам України, та іншим вимогам, що звичайно ставляться до таких товарів.

Строк дії договору був визначений сторонами в пунктах 10.1., 10.2. договору поставки, згідно яких цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується в момент повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.

При укладенні договору, підписанні додатку до договору, відповідач визнав факт дії договору.

Відповідно до пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Верховний Суд України у своїй постанові від 25.06.2011р. у справі №7/221-09 вказує на те, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Отже, на виконання умов договору поставки №03/06 від 03.06.2013р., позивач поставив відповідачу у період з 07.06.2013р. по 18.09.2013р. відсів та щебінь на загальну суму 451 894,52грн., а відповідач прийняв товар, що стверджується підписами на накладних та довіреностями на отримання товару, при цьому не заявивши жодної претензії ні до кількості, ні до якості, ні до ціни товару, ні до строків його поставки, при цьому здійснивши часткову оплату в розмірі 250 000,00грн., що свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов такого договору, а отже, виключає можливість встановлення факту неукладеності договору.

Суд вважає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Товар передавався відповідачу по довіреностям, а наявність печатки на видаткових накладних законом не передбачена як обов'язковий реквізит.

Крім того, не може суд взяти до уваги і тверджень відповідача, що філія "Луцький райавтодор" в особі начальника ОСОБА_4 не була уповноважена на укладання вказаного договору від імені підприємства, оскільки як вказано в самому договорі поставки №03/06 від 03.06.2013р. начальник філії ОСОБА_4 при підписанні даного договору та додатку до нього діяв на підставі Положення про Філію "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", затвердженої Наказом ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" директором ДП "Волинський облавтодор" П.К. Жайворонюком., згідно пунктів 1.1., 3.1.-3.3., 3.5., 5.2.-5.4., 5.10. якого Філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002р. №156, на базі перейменованої філії "Луцький дорожній комплекс" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Філія є відособленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення. Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, а її керівник несе матеріальну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язанням філії. Філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства, представляти інтереси філії і підприємства в усіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень. Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством. Філія уповноважена укладати будь-які договори на виконання робіт і послуг, окрім договорів з Службою автомобільних доріг у Волинській області, за попереднім письмовим погодженням з підприємством і несе юридичну відповідальність в якості відповідача в судових органах за їх виконання. За результатами виконаних робіт і послуг філія складає і підписує від імені Підприємства акти виконаних робіт, погоджує їх з відповідними службами Підприємства шляхом посвідчення підписів, печаткою підприємства і представляє їх на підписання "Замовнику" для проведення розрахунків з "Підрядником". Форма № 3 підписується Підприємством. У випадку виникнення спірних питань щодо актів виконаних робіт (об'єми, якість, ціна та інше), участь в підписанні актів виконаних робіт "Замовником" приймають служби Підприємства. Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької дальності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер філії.

Тобто, як вбачається з Положення про Філію "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", на момент укладення договору поставки, філія "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі начальника ОСОБА_4 була уповноважена на укладання вказаного договору від імені підприємства.

Крім того, суд зауважує, що вказаним Положенням процедура внутрішнього погодження прийнятих управлінських рішень, договорів та його виконання зі сторони начальника філії з підприємством щодо письмового погодження не передбачає участі у ній інших контрагентів.

Положення про філію, згідно якого остання уповноважена укладати будь-які договори на виконання робіт і послуг, окрім договорів з Службою автомобільних доріг у Волинській області, за попереднім письмовим погодженням з підприємством, стосуються договорів на виконання робіт і послуг, однак укладений між сторонами договір поставки №03/06 має зовсім іншу правову природу, а саме за своєю правовою природою є договором поставки.

Як вже зазначалось, з тексту укладеного договору поставки №03/06 слідує, що вказаний договір підписаний начальником філії ОСОБА_4 на підставі Положення, а не доручення №44 від 18.03.2013р., згідно якого ОСОБА_4 уповноважений укладати договори на виконання робіт із замовниками, які не входять до системи Державного агентства автомобільних доріг України, на суму до 300 000 (триста тисяч) гривень та договори на закупівлю матеріально-технічних ресурсів на суму до 300 000 гривень і учиняти всі необхідні, передбачені законом, дії по виконанню умов договорів.

Положенням про філію не передбачено видачу начальнику філії доручення на укладання договорів, а правова природа довіреності і доручення є різною, оскільки згідно ч.3 ст.244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі, а згідно ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

У відповідності до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Будь-яких обмежень на укладання договору поставки зі сторони філії "Луцький райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" в Положенні відсутні, як і відсутні вони в відомостях у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника ЄДР. (протилежних доказів суду не надано).

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку, вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджений факт схвалення сторонами умов спірного договору, оскільки сторони договору, дійшовши згоди щодо його істотних умов та підписавши договір, що здійснювалися за вільним вибором сторін, вчинили дії на його виконання, а саме, - передали, прийняли та частково оплатили товар, що свідчить про той факт, що спірний договір був направлений на реальне настання наслідків, обумовлених ним, а тому вказаний договір вважається схваленим сторонами. У матеріалах справи відсутні докази того, що згідно з договором відповідач не прийняв та повернув позивачу товар і відсутні будь-які претензії щодо якості, кількості та асортименту поставленого товару. Крім того, відповідач приступив до виконання умов спірного договору та здійснив часткову оплату товару грошовими коштами у сумі 250 000,00грн., а відтак зазначене свідчить про виконання сторонами умов договору.

Дана правова позиція відображена у постановах Верховного суду України від 19.08.2014р. та Вищого господарського суду України від 09.04.2014р. №913/2387/13 .

Крім того, як зазначено у п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

А тому у суду відсутні підстави для визнання договору поставки від 03.06.2013р. №03/06 недійсним.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку суми 3% річних в розмірі 6 413,79грн.-3% річних за період з 09.06.2013р. по 15.08.2014р. та суми індексу інфляції в розмірі 25 486,60грн. за період з червня 2013р. по серпень 2014р. (включно) за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що стягнення нарахованої позивачем суми 3% річних за вказаний період здійснюється в межах суми, заявленої позивачем, а тому дані вимоги підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 675,90 грн., слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 92, 95, 202, 205, 216, 241, 525, 526, 551, 599, 625, 626, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" (45644, Волинська обл., Луцький район, село Городище, вул. Миру, 2А, код 03444281)

на користь Приватного підприємства "Л "Транс" (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 8/36, код 36396288)

233 794,91грн., в т.ч. 201 894,52грн.-основного боргу, 25 486,60грн.-суми індексу інфляціії, 6 413,79грн.-3% річних та 4 675,90грн.-витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

Повне рішення складено

13.11.2014р.

Суддя С. В. Бондарєв