Постанова

від 07.11.2014 по справі 11/616

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2014 року № 11/616

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді Шейко Т.І.

суддів Кармазіна О.А.

Катющенка В.П.

розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України треті особи Міністерство праці та соціальної політики України Міністерство освіти і науки України прооскарження підзаконних нормативно правових актів,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про:

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати пункт 2 Постанови, а також останні чотири абзаци (35) підпункту 31 пункту 1 та пункту 2 змін, що вносяться до "Порядку призначення і виплати стипендії" (882-2004-п) та "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (936-2005-п), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 №165 "Деякі питання стипендіального забезпечення";

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати підпункт 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 №649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати підпункт "є" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати абзац 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати підпункт 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" відносно встановлення для осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії для інвалідів II групи в розмірі 20 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для осіб, які втратили працездатність, а також визнати нечинним та зобов'язати відповідача скасувати підпункт 1) пункту 6 даної Постанови відносно визначеної щомісячної мінімальної пенсії для інвалідів II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році в розмірі 965 грн.;

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати підпункт 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" відносно щомісячних доплат до пенсії, пов'язаних з тим, щоб її розмір (без додаткової пенсії) щомісячно досягав розміру в 1090 грн. з 01.07.2008 для інвалідів II групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році;

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати підпункт 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 №1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно визначеної з 01.01.2006 щомісячної мінімальної пенсії для інвалідів II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою в розмірі 500 грн.;

- визнання нечинним та зобов'язання скасувати пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2001 №861 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно того, що під час призначення і перерахунку з 01.08.2001 додаткових пенсій та пенсій, передбачених частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно виходити з розміру 18 грн. 10 коп.;

- зобов'язання Кабінету Міністрів України привести свої підзаконні нормативно-правові акти відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-12.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог про: визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 №649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт "є" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнання нечинним та зобов'язання відповідача скасувати абзац 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залишено без розгляду в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано незаконними та нечинними пункт 2 Постанови, а також останні чотири абзаци (35) підпункту 31) пункту 1 та пункту 2 змін, що вносились до "Порядку призначення і виплати стипендії" (882-2004-п) та "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (936-2005-п), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 №165 "Деякі питання стипендіального забезпечення". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 вказані постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України виходив з того, що визнаючи незаконним нормативно-правовий акт в оскаржуваній частині, судами не встановлено та не досліджено наявність повноважень у Кабінету Міністрів України приймати оскаржувані положення Постанови №165, враховуючи редакцію пункту 26 частини першої статті 20 Закону №796-ХІІ, що діяла на день прийняття цієї постанови, також суди, визнаючи нечинними оскаржувані положення Постанови №165, не встановили та не з'ясували, які саме юридичні наслідки наступають для підзаконного нормативно-правового акта, прийнятого на підставі та/або на виконання закону, який згодом визнано неконституційним. Крім того, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014, судами залишено поза увагою та не розглянуто вимогу позивача в частині зобов'язання відповідача скасувати оскаржувані положення Постанови №165.

Позивач у судове засідання, 27.10.2014, не прибув, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача та третьої особи - Міністерства освіти і науки України, проти позову заперечили, зазначивши про безпідставність вимог позивача з огляду на наявність у Кабінету Міністрів України повноважень щодо здійснення видатків на виконання вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України, в тому числі, повноважень щодо встановлення розміру та порядку виплати соціальних стипендій, передбачених оскаржуваною постановою.

Третя особа - Міністерство праці та соціальної політики України, участі повноважного представника у судовому засіданні, 27.10.2014, не забезпечила, про час, дату та місце його проведення повідомлялась належним чином.

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого позивача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, та представника третьої особи - Міністерства праці та соціальної політики України, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд продовжив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів та в письмовому провадженні.

Як уже зазначалось, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог про: визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 №649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт "є" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнання нечинним та зобов'язання відповідача скасувати абзац 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залишено без розгляду в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Оскільки, вказана ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 сторонами не оскаржувалась та відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 про: визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 №649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнання нечинним та зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт "є" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнання нечинним та зобов'язання відповідача скасувати абзац 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не підлягають розгляду та вирішенню під час нового розгляду справи.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014 адміністративний позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України в частині: визнання нечинним та зобов'язання скасувати підпункт 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 №1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно визначеної з 01.01.2006 щомісячної мінімальної пенсії для інвалідів II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою в розмірі 500 грн.; визнання нечинним та зобов'язання скасувати пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2001 №861 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно того, що під час призначення і перерахунку з 01.08.2001 додаткових пенсій та пенсій, передбачених частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно виходити з розміру 18 грн. 10 коп., залишено без розгляду в зв'язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.10.1996 та вкладкою до нього НОМЕР_2.

Згідно з пенсійним посвідченням від 21.10.1996 №159190 позивачу призначено пенсію по інвалідності, як інваліду 3 групи - учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 01.09.1996.

Відповідно до довідки МСЕК від 25.10.2007 серії МСЕ №0343957 позивачу встановлена безстроково друга група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач має двох неповнолітніх дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи: ОСОБА_3, 1990 року народження, та ОСОБА_4, 1992 року народження, що підтверджується посвідченнями дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, від 13.02.2000 серії НОМЕР_3 та від 24.06.1993 серії НОМЕР_4, відповідно.

З довідки Кременчуцького державного політехнічного університету ім. Михайла Остроградського від 09.09.2008 №1749 убачається, що ОСОБА_2 є студентом першого курсу юридичного факультету денного відділення.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 05.03.2008 №165 "Деякі питання стипендіального забезпечення" (далі - Постанова №165) пунктом 2 якої встановлено, що з 01.01.2009 студентам і курсантам з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантуються пільги під час призначення стипендії та які за результатами семестрового контролю мають середній бал успішності нижчий ніж 7 за дванадцятибальною або нижчий ніж 4 за п'ятибальною шкалою оцінювання, обов'язково призначається соціальна стипендія у розмірі 50 відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації.

Крім того, вказаною постановою було затверджено зміни до "Порядку призначення і виплати стипендій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 №882, зокрема, пункти 34 і 35, якими встановлені розміри соціальної стипендії окремим категоріям громадян, викладено у новій редакції, а також внесено зміни до "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 в частині встановлення підвищення до стипендії замість фіксованого розміру стипендії.

Постанова №165 набрала чинності з 28.03.2008 та є чинною на час розгляду даної справи.

Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.05.2008 №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" підпунктом 1 пункту 4 якої встановлено розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постанову від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" підпунктом 2 пункту 1 якої встановлені розміри пенсій інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Зазначені постанови набрали чинності, відповідно, 12.06.2008 та 24.07.2008 та є чинними на час розгляду даної справи.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2009 в адміністративній справі №2а-4940/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, визнано незаконними та нечинними пункт 1 частини 4, пункт 1 частини 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в частині, що стосується інвалідів ІІ групи, а також визнано незаконним та нечинним абзац 1 пункту 2 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" в частині, що стосується інвалідів ІІ групи.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 та діяла до 01.01.2012, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" втратили чинність з 23.07.2011.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи оскаржувані позивачем положення постанов №530 та №654 є нечинними, відтак зазначені постанови в оскаржуваній їх частині жодним чином не порушують прав та інтересів позивача, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання нечинними та зобов'язання скасувати в частині постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається, зокрема, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Пунктом 26 частини першої статті 20 Закону №796-XII (у редакції Законів України від 01.07.1992 №2532-XII та від 06.06.1996 №230/96-ВР) встановлювалось, що особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, як вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 процентів, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без екзаменів до державних вищих закладів освіти за результатами співбесіди. Зазначені особи навчаються в цих закладах освіти за рахунок держави.

Згідно з підпунктом "а" підпункту 1 пункту 28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI, який набрав чинності з 01.01.2008, внесено зміни до пункту 26 частини першої статті 20 Закону №796-XII, а саме: у пункті 26 слова "гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 процентів" замінити словами "виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, після змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону №796-XII, Кабінет Міністрів України отримав право встановлювати порядок та розмір підвищеної стипендії, гарантованої положеннями пункту 26 частини першої статті 20 Закону №796-XII.

Як уже зазначалось, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 05.03.2008 №165 "Деякі питання стипендіального забезпечення" пунктом 2 якої встановлено, що з 01.01.2009 студентам і курсантам з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантуються пільги під час призначення стипендії та які за результатами семестрового контролю мають середній бал успішності нижчий ніж 7 за дванадцятибальною або нижчий ніж 4 за п'ятибальною шкалою оцінювання, обов'язково призначається соціальна стипендія у розмірі 50 відсотків мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації.

Крім того, вказаною постановою було затверджено "Зміни, що вносяться до Порядку призначення і виплати стипендії та Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Зміни).

Згідно з пунктом 31 пункту 1 Змін, пункт 35 "Порядку призначення і виплати стипендій" викладено у такій редакції: "Особам, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантуються пільги під час призначення стипендії, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, виплачується додаткова соціальна стипендія у сумі: учням - 130 гривень; студентам вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" або "бакалавр", - 150 гривень; студентам вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", "спеціаліст" або "магістр", - 170 гривень. У разі коли зазначені суми додаткової соціальної стипендії менші ніж сума додаткової соціальної стипендії, яка виплачувалась у грудні 2007 року, продовжується виплата додаткової соціальної стипендії у сумі, яка виплачувалася у грудні 2007 року.

Відповідно пункту 2 Змін, у підпункті 14 пункту 4 "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в абзаці першому слова і цифри "виплата підвищеної на 100 відсотків" замінено словами "виплата підвищення до".

Отже, слід дійти висновку, що станом на час прийняття Постанови №165 Кабінет Міністрів України на підставі пункту 26 частини першої статті 20 Закону №796-XII (в редакції, яка діяла на момент прийняття зазначеної постанови) був наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів та порядку виплати підвищеної стипендії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто положення, які визнавали за Кабінетом Міністрів України право встановлювати порядок та розміри стипендії гарантованої пункту 26 частини 1 статті 20 Закону 796-XII.

Як зазначив у своєму Рішенні Конституційний Суд України, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци третій, четвертий пункту 5.4 мотивувальної частини).

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша). Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (частина друга).

Таким чином, з 22.05.2008 втратили чинність зміни, внесені до пункту 26 частини першої статті 20 Закону №796-XII підпунктом "а" підпункту 1 пункту 28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI, відповідно відновила дію редакція пункту 26 частини 1 статті 20 Закону 796-XII, яка діяла до моменту внесення Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" змін до зазначеної норми.

Аналогічна за змістом правова позиція щодо відновлення дії редакції правової норми, яка діяла до моменту внесення до неї змін, які згодом визнано неконституційними, висловлена також Верховним Судом України, зокрема, у своїх постановах від 17.09.2013 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 33890126), від 01.10.2013 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 34364808), від 01.04.2014 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 38376830).

Отже, з 22.05.2008 діє встановлена пунктом 26 частини першої статті 20 Закону №796-XII (у редакції Законів України від 01.07.1992 №2532-XII та від 06.06.1996 №230/96-ВР) гарантія щодо виплати особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), які навчаються в державних вищих закладах освіти, професійно-технічних закладах освіти та на курсах для професійного навчання, стипендії, підвищеної на 100 процентів, незалежно від місця навчання на території України. При цьому, зазначеним законом не диференційовано рівень підвищення стипендії такій категорії осіб в залежності від їх успішності в навчанні.

Відтак, з 22.05.2008 пункт 2 Постанови №165, яким встановлено менший розмір стипендії зазначеній у пункті 26 частини першої статті 20 Закону №796-XII (у редакції Законів України від 01.07.1992 №2532-XII та від 06.06.1996 №230/96-ВР) категорії осіб в залежності від їх успішності в навчанні, пункт 31 пункту 1 Змін Постанови №165, яким внесено зміни до "Порядку призначення і виплати стипендій" в частині встановлення фіксованих розмірів додаткових соціальних стипендій певним категоріям осіб, яким згідно із Законом №796-XII гарантуються пільги під час призначення стипендії, а також пункт 2 Змін Постанови №165, яким внесено зміни до "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині заміни слів і цифр "виплата підвищеної на 100 відсотків" словами "виплата підвищення до", не відповідають Закону №796-XII (у редакції Законів України від 01.07.1992 №2532-XII та від 06.06.1996 №230/96-ВР), тому зазначені пункти Постанови №165 з 22.05.2008 є незаконними.

Разом з тим, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства (абзац десятий пункту 2.1). Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (абзац одинадцятий пункту 2.1).

Також, Конституційний Суд України у вказаному рішенні висловив правову позицію, що Верховна Рада України законом про державний бюджет на певний рік може визначати Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, та надавати право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац десятий пункту 2.2).

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI встановлено, зокрема, що у 2012 році положення статі 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Аналогічна норма міститься також і в Законі України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-VI.

Беручи до уваги, що законами про державний бюджет на 2012-2013 роки встановлювалось зокрема, що положення статі 20 Закону №796-XII застосуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з 01.01.2012 по 31.12.2013 Постанова №165 в оскаржуваній частині була законною.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII таких повноважень за Кабінетом Міністрів не встановлювалось, однак Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 6 7 , відповідно до якого знову ж встановлено, що положення, зокрема, статі 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII набрав чинності з 16.08.2014, відповідно з цього моменту Постанова №165 в оскаржуваній частині є законною, в тому числі, і станом на час розгляду справи, відтак відсутні підстави для визнання вказаної постанови незаконною та нечинною.

Також, суд зауважує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту в частині вимог про скасування оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України.

Так, статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень, встановлено, що суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині (частина восьма). Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили (частина одинадцята).

Відтак, належним способом захисту під час оскарження постанов Кабінету Міністрів України є визнання постанови незаконною, такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, та нечинною. При цьому, нечинність нормативно-правового акта - загальний правовий наслідок постанови, якою позов задовольняється. Натомість, скасуванню підлягають індивідуальні акти.

Крім того, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про зобов'язання Кабінету Міністрів України привести свої підзаконні нормативно-правові акти відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-12, оскільки позивачем не вказано, які саме нормативно-правові акти Уряду слід привести у відповідність до Закону №796- XII, та в якій частині ці акти слід привести у відповідність.

В контексті оскаржуваної постанови під час судового розгляду судом не встановлено її невідповідності станом на час розгляду справи Закону №796-XII, тому у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що судом не встановлено підстав для визнання незаконною та нечинною Постанови №165 в частині її оскарження, зважаючи на необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання Кабінету Міністрів України привести свої підзаконні нормативно-правові акти відповідно до вимог Закону №796- XII, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шейко Т.І.

Судді Кармазін О.А.

Катющенко В.П.