Ухвала

від 07.11.2014 по справі 814/2554/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

07 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2554/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

розглянув у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Каскад» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товарів у ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна» просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07 березня 2013 року №0000062200 та №0000072200.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 27 червня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Каскад».

Суд першої інстанції визнав нечинними податкові повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07 березня 2013 року №0000062200 та №0000072200.

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що в акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства, а ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад», в свою чергу, надало первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання придбаних товарів в господарській діяльності товариства.

В апеляційній скарзі Баштанська міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Баштанської МДПІ від 07.02.2013р. №108, 12.02.2013р. службовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» (код за ЄДРПОУ 13847146) з питань взаємовідносин з платниками податків - постачальниками: ТОВ «Транс Гарант Сервіс» (код за ЄДРПОУ 35639320) за період грудень 2010 року, ТОВ «ВСТК» (код за ЄДРПОУ 35179825) за період травень 2011 року, ТОВ «Винзавод «Південні вікна» (код за ЄДРПОУ 36155407) за період грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №40/22-13847146 від 19.02.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено суму витрат виробництва по декларації про прибуток підприємства за 2010 рік на 50130 грн., що призвело до заниження ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» податку на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету, у розмірі 12533 грн.;

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, п.2, 5, 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997р.№165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», в результаті чого товариством штучно сформовано податковий кредит в сумі 13136,21 грн. (в т.ч. у грудні 2010 року в сумі 10026 грн., у січні 2011 року в сумі 610,21 грн., у травні 2011 року в сумі 2500 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» декларувало податкові зобов'язання та податковий кредит за результатами здійснення договірних відносин з контрагентами ТОВ «Транс Гарант Сервіс» (грудень 2010 року), ТОВ «ВСТК» (травень 2011 року),ТОВ «Винзавод «Південні вікна» (грудень 2010 року). В ході перевірки встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» від ТОВ «Транс Гарант Сервіс» в грудні 2010 року, від ТОВ «ВСТК» в травні 2011 року, від ТОВ «Винзавод «Південні вікна» в грудні 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. До таких висновків Баштанська МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби дійшла аналізуючи відомості, які містяться в акті ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 16.03.2011р. №322/23-300/35639320 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Гарант Сервіс» щодо перевірки правових відносин з платниками податків-контрагентами за грудень 2010 року, січень 2011 року», акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 29.07.2011р. №1919/23-513/35179825 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2011 року», згідно яких у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби. Згідно із Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та даних додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ рахується розбіжність по податковому кредиту ПДВ між ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» та контрагентами ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна». Фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля; в ході перевірки не встановлено факту передачі ТМЦ від постачальника до покупця у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських та податкових документів, таких як: акти приймання-передачі товарів, документи щодо транспортування товарів, зберігання продукції та фактичного отримання послуг. У ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

07 березня 2013 року, на підставі акту перевірки №40/22-13847146 від 19.02.2013р., Баштанською МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 15034 грн. (в т.ч. за основним платежем - 12526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2508 грн.);

- №0000072200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 15666 грн. (в т.ч. за основним платежем - 12533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3133 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №40/22-13847146 від 19.02.2013р. Позивачем доведено факт виконання ним угод з ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна», наявність господарського змісту договорів у вигляді придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, а також наявність результатів спірних угод; покладений в основу акту перевірки висновок про безтоварність господарських операцій з контрагентами - постачальниками спростований відповідними первинними документами, у зв'язку з чим є правомірним віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та вартість отриманого товару до складу валових витрат по вищевказаним господарським операціям. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону , чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Транс Гарант Сервіс» мастику Техноколь «Техномаст» №21 в кількості 605 відер на суму 34530 грн. та Праймер в кількості 65 відер на суму 15600 грн. Доставка товару здійснювалась за рахунок продавця.

Реальність господарських операцій по вказаному контрагенту підтверджується накладною №231205 від 23.12.2010р., квитанцією до прибуткового касового ордера №2312/205 від 23.12.2010р. на суму 60156 грн., податковою накладною від 23.12.2010р., звітом по складу ТОВ ВО «Каскад» за грудень 2010р.

Факт використання вказаних матеріалів для ремонту покрівель підтверджується подорожніми листами від 22.05.2011р. вантажного автомобіля (від м.Баштанка Миколаївської області до м.Енергодар Запорізької області) та актом списання вказаних матеріалів на ремонт покрівлі головного корпусу заводу спеціальних конструкцій ДА НАЕК «Енергоатом».

У травні 2011 року позивачем було придбано у ТОВ «ВСТК» Праймер бітумний в кількості 55 відер по ціні 226,4 грн./відро на суму 12432,20 грн. (без ПДВ ) та дюбель анкер 6х40 в кількості 1 упаковка по ціні 67,80 грн.

Продавцем було виписано видаткову накладну від 30.05.2011р. та податкову накладну №1081 від 30.05.2011р. Крім того, реальність господарських операцій по вказаному контрагенту підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 30.05.2011р. на 15000 грн. Факт зберігання вказаних товарів на складі ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» підтверджується звітом за січень 2013 року.

У грудні 2010 року - січні 2011 року позивачем було придбано товари у ТОВ «Винзавод «Південні вікна» на суму 1205,24 грн. (в т.ч. ПДВ 200,87грн.). При цьому, ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» не включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з вказаним постачальником, що підтверджується уточнюючим розрахунком, поданим ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» у жовтні 2011 року, в розділі ІІ додатку №5 якого запис №1 (-200,87) свідчить про те, що податковий кредит від операції з ТОВ «Винзавод «Південні вікна» в сумі 200,87 грн. виключений з реєстру.

Факт продажу вказаним контрагентом товарів (алкогольних напоїв на суму 1004,37 грн.) підтверджується видатковою накладною від 11.01.2011р. та податковою накладною від 11.01.20011р., а також внутрішньою видатковою накладною від 11.01.2011р. на передачу товарів магазину - бару «Каскад».

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов зазначених вище господарських договорів відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

В акті перевірки Баштанська МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби зазначає про ненадання ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» документів, що засвідчують транспортування придбаного у контрагентів товару, зокрема, товарно-транспортних накладних. Однак, колегія суддів вважає, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для виключення витрат зі складу валових витрат, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором поставки.

Відповідно до розділу 1 Правил товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правила не містять вказівок щодо того, що валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Що ж до посилань апелянта на укладення ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Колегія суддів, також, не погоджується з доводами апелянта про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки для включення витрат до складу валових та податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику та дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника - третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо не буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оскільки встановлено, що виконання договорів з контрагентами ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна» підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна».

Відмовляючи особі у праві на віднесення сум до складу валових витрат та у праві на податковий кредит, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та віднесення сум до складу валових, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

Баштанською МДПІ Миколаївської області не надано доказів того, що по спірних операціях між ТОВ Виробниче об'єднання «Каскад» та ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

МДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги Баштанська МДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки товарів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 16.03.2011р. №322/23-300/35639320 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Гарант Сервіс» щодо перевірки правових відносин з платниками податків-контрагентами за грудень 2010 року, січень 2011 року» та акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 29.07.2011р. №1919/23-513/35179825 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2011 року» без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Варто зазначити, що за своїм призначенням акт перевірки іншого платника податку не є ні первинним, ні обліковим документом, ні звітним документом, ні іншим документом господарської діяльності платника податку, відносно якого проводиться перевірка.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Винзавод «Південні вікна», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2013 року №0000062200 та №0000072200.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 197 , 198 ч.1 п.1, 200 , 205 ч.1 п.1, 206 КАС України , суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Каскад» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2013 року №0000062200 та №0000072200 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.