Ухвала

від 11.11.2014 по справі 822/431/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/37259/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділу Держземагенства у Теофільському районі Хмельницької області до Теофільської міжрайонної виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, що переглядається за касаційною скаргою Відділу Держземагенства у Теофільському районі Хмельницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Відділ Держземагенства у Теофільському районі Хмельницької області (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Теофільської міжрайонної виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач), в якому просив скасувати рішення № 30 від 14 жовтня 2013 року про повернення коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вищезазначене рішення прийняте з порушенням вимог законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року адміністративний позов задоволений.

Скасоване рішення Теофільської міжрайонної виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 30 від 14 жовтня 2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Держземагенства у Теофільському районі Хмельницької області судові витрати по справі у сумі 182 грн. 70 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Теофільської міжрайонної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Стягнуто судовий збір у сумі 1644 грн. 30 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Теофільської міжрайонної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь Державного бюджету України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року апеляційна скарга виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задоволена.

Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року скасована.

Прийнята нова постанова, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення скасувати, залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що за результатами перевірки відділу Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області 17 серпня 2010 року складено акт перевірки, в якому в розділі 8 "Результати перевірки" відображено неправомірні витрати (помилки при нарахуванні лікарняних) 11261,49 грн. нарахування пені 9,98 грн. на недоїмку 333,64 грн.

У вересні 2010 року до відділу Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області застосовано штраф у розмірі 50% від суми вищевказаних порушень в розмірі 5797,57 грн. відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" № 2240-111 від 18 січня 2001 року (в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року, далі - Закон № 2240-111) та п.15.14.5 розділу 15 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що затверджена постановою Правління фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 вересня 2001 року № 38. Даний штраф відображений Відділом Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області у звіті Ф4-ФСС з ТВП за дев'ять місяців 2010 року.

У звязку з відсутністю коштів на погашення заборгованості у кошторисі позивача на 2010 рік, дані витрати були передбачені кошторисом на 2011 рік та погашені до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в тому числі і штрафні санкції.

Відділ Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області (код ЄДРПОУ 23829617) реорганізований шляхом приєднання до відділу Держземагентства у Теофіпольському районі Хмельницької області (код ЄДРПОУ 38237224) в 2013 році, що підтверджується передавальним актом № 271 від 12 лютого 2013 року, згідно якого до відділу Держземагентства у Теофіпольському районі Хмельницької області від первинної юридичної особи переходить правонаступництво щодо всього майна, усіх його прав та обов'язків.

На підставі направлення директора № 158 від 23 вересня 2013 року та плану перевірок посадовими особами Теофіпольської міжрайонної виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у відділі Держземагентства у Теофопільському районі Хмельницької області з 23 вересня 2013 року по 24 вересня 2013 року, проведено планову перевірку за період з 1 липня 2010 року по 30 червня 2013 року, з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів.

Відповідачем складено акт від 24 вересня 2013 року (далі - акт перевірки), в тексті якого зазначено, що за результатами попередньої перевірки, яка проводилась 17 серпня 2010 року, у відділі Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області не прийнято до заліку витрат на суму 11261,49 грн., нараховано пені 9,98 грн. та накладено штраф 5797,57 грн. З зазначених сум своєчасно не перераховано до Фонду кошти в сумі 16670,83 грн., які зазначені в акті перевірки від 24 вересня 2013 року як недоїмка та нараховано пеню на ці кошти в сумі 613,93 грн.

На підставі цього акту було прийнято рішення № 30 від 14 жовтня 2013 року, згідно з яким на відділ Держземагентства у Теофіпольському районі накладено штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків (недоїмки) в сумі 8335,42 грн. та нарахована пеня 613,93 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення, яке вчинив відділ Держкомзему у Теофіпольському районі Хмельницької області, а саме: допущені помилки при нарахуванні лікарняних листків є порушенням порядку витрачання коштів. Оскільки позивачем повністю сплачені нараховані штрафні санкції в розмірі 5797,57 грн. за допущені помилки при розрахунку лікарняних на суму 11261,49 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що таке порушення як "несвоєчасна сплата страхових внесків" не було вчинено.

Суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240 - III (далі - Закон № 2240 ).

Згідно із статтею 2 Закону № 2240, страхові внески - відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Страхові кошти - акумульовані страхові внески для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до статті 19 Закону № 2240, одним із джерел формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до цього Закону та інших актів законодавства. Тобто до складу страхових коштів включаються і фінансові санкції.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 2240, страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Пункт 2 статті 27 Закону № 2240 зазначає, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до статті 30 Закону № 2240, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штрафу розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.

Суд апеляційної інстанції вірно вважає, що оскільки у період до 2011 року розрахунки Фонду із страхувальником здійснювались шляхом взаємозаліку, тому сума застосованих фінансових санкцій могла зменшити заборгованість Фонду перед страхувальником за наявності такої (погашення заборгованості шляхом взаємозаліку) або створити кредиторську заборгованість страхувальника по коштах Фонду, яка сплачувалась як належний платіж у відповідності до законодавства.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до звіту Ф-4 ФСС з ТВП за 9 місяців 2010 року, позивачем відображено штрафні та фінансові санкції по рішенню №25/11 від 20 серпня 2010 року, винесеного за результатами перевірки від 17 серпня 2010 року на загальну суму 16670,83 грн. як «прострочена заборгованість» (Розділ 5 звіту «Розшифровка заборгованості за страхувальником»). Вказане вище рішення позивачем не оскаржувалось ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Рішення № 25/11 від 20 серпня 2010 року не виконано позивачем в повній мірі, в добровільному порядку та у строки, які були передбачені в самому рішенні. Так встановлено, що перша проплата по рішенню проведена позивачем лише 1 жовтня 2010 року в сумі 350 грн., а тому, відповідачем була відображена заборгованість перед Фондом в розмірі 16320,83 грн. в звіті Ф-4 ФСС з ТВП за 2010 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 1 січня 2011 року вказана вище сума позивачем не сплачена, а тому стягувалась, як прострочена заборгованість (недоїмка) в судовому порядку.

Так, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, позовні вимоги Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було задоволено, та стягнуто з відділу Держкомзему у Теофіпольському районі заборгованість (недоїмку) згідно зданого звіту ним Ф- 4 ФСС з ТВП за 2010 рік. Загальна сума коштів, які були стягнуті рішенням суду становила 4390,08 грн. (недоїмка в розмірі 11930,75 грн. була сплачена відділом Держкомзему в процесі судового розгляду справи).

Судом апеляційної інстанції встановлено факт несвоєчасного перерахування позивачем страхових коштів (недоїмка) за період з вересня 2010 року по березень 2011 року (день постановлення рішення суду). Наведені обставини знайшли своє підтвердження під час перевірки позивача у 2013 року. Зокрема, актом перевірки від 24 вересня 2013 року встановлено, що позивачем з порушенням вимог Закону № 2240 в перевіряємому періоді (з вересня 2010 року по березень 2011 року) допущено несвоєчасне перерахування страхових коштів (прострочена заборгованість) до бюджету Фонду на суму 16670, 83грн.

Відповідачем, на підставі статті 30 Закону № 2240 (в редакції Закону від 30 червня 2010року), за несвоєчасне перерахування страхових внесків, позивачу нарахована пеня в розмірі 613, 93 грн. на недоїмку - 16670, 83 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 50% належної до сплати сум страхових коштів (недоїмки).

Відповідно до абз.6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464), який набув чинності з 1 січня 2011 року, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача штрафну санкцію за несвоєчасне перерахування страхових коштів (недоїмки) та пені згідно статті 30 Закону № 2240 в тій редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та пені оскаржуваним рішенням № 30 від 14 жовтня 2013 року, і, як наслідок, висновку про наявність підстав для його скасування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Тому висновки суду про відмову в задоволенні цього позову є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відділу Держземагенства у Теофільському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :