Рішення

від 22.10.2014 по справі 921/632/14-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2014 р.Справа № 921/632/14-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Руденка О.В. , судді Півторака М.Є. , судді Гевка В.Л. розглянув справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Груп", бульв. Чоколівський,19, м. Київ

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", с.Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 118 851,04 грн.

за зустрічним позовом: Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", с.Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Груп", бульв. Чоколівський,19, м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 100 000 грн.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Лилик Б.Й., довіреність № б/н від 02.06.14 р.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Алексенко С.Л., довіреність № 07/07/14 від 07.07.14 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Суть справи: За результатами розгляду заявленого ТОВ "СТ "Груп" позову до ПАП "Агропродсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 118 851,04 грн., господарський суд Тернопільської області визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви та, як наслідок, ухвалою суду від 24.06.2014р. порушив провадження у справі № 921/632/14-г/14.

Заявлені вимоги, що підтримані у судовому засіданні повноважним представником, господарське товариство обґрунтовує порушенням відповідачем строків оплати вартості виконаних згідно договору підряду від 22.07.2013р. робіт, що, на думку ТОВ "СТ"Груп", є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 6.4 угоди. Крім цього, позивач просить у судовому порядку стягнути із свого контрагента, за викладеними у ст.1212 ЦК України правилами, вартість будівельних матеріалів, які були набуті агропромисловим підприємством без будь-якої на те правової підстави.

Агропромислове підприємство позовні вимоги заперечило в повному обсязі, посилаючись їх невідповідність фактичним обставинам та невідповідність законодавчим приписам, які регламентують спірні правовідносини.

Водночас, до початку розгляду справи по суті, а саме 10.07.2014р., ПАП "Агропродсервіс" подано зустрічну позовну заяву № 572 від 09.07.2014р. до ТОВ "СТ "Груп" про стягнення штрафу з останнього в сумі 100 000 грн., яка ухвалою суду від 11.07.2014р. прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов заявник вмотивовує порушенням господарським товариством строків виконання підрядних робіт по спірному правочину, у зв'язку з чим просить стягнути із ТОВ "СТ "Груп" , передбачений п.6.3. договору штраф.

Господарське товариство з приводу даної вимоги, через свого представника пояснило, що ним належно, в повному обсязі та у встановлені строки, виконані договірні зобов'язання , що свідчить про відсутність підстав для нарахування йому будь - яких штрафних санкцій.

Для дачі пояснень по суті спору, у визначеному ст. 30 ГПК України порядку, в судове засідання викликались посадові особи обох господарюючих суб'єктів.

В процесі вирішення спору оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у формулярах (протоколах) судового засідання та відповідних ухвалах.

Строк вирішення спору було продовжено за правилами, що викладені у ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

22.07.2013р. між ТОВ "СТ "Груп" та ПАП "Агропродсервіс" було укладено договір підряду, за умовами п.1.1. якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даній угоді, виконати за завданням Замовника та з використанням власних матеріалів монтаж захисного покриття лагуни HDPE мембрани товщиною 1,5 мм., а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити дану роботу.

За досягнутими господарюючими суб'єктами домовленостями, вартість робіт визначена у Додатку № 1 договору, включає в себе вартість геомембрати HDPE, зварювального прудка та становить 793 330,88 грн. у т.ч. ПДВ 132 221,81 грн.

При цьому сторони передбачили, що дана договірна ціна є попередньою та може бути змінена за згодою обох контрагентів. Остаточна договірна ціна визначається за проектно-кошторисною документацією, що надається Підрядником Замовникові.

В свою чергу, розрахунок за виконані роботи проводbться після їх прийняття Замовником, на підставі підписаного без зауважень Акта здачі-приймання виконаних робіт, актів виконаних робіт по формі №КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт по формі № КБ-3 на весь об'єм робіт, за виключенням раніше здійснених розрахунків.

Умови платежу контрагентами узгоджено у розділі 3 вказаної угоди. Зокрема, передоплата на придбання матеріалу складає 527 400 грн. та здійснюється не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання договору. Решта коштів підлягають сплаті через 14 банківських днів після закінчення робіт, за умови підписання акта їх приймання-передачі. Кінцевий розрахунок за цим договором проводиться Замовником не пізніше 45 календарних днів після повного завершення виконання робіт, визначених у п. 1.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків.

За умовами п. 4.1. підписаної угоди, Підрядник виконує роботи, на протязі 28 робочих днів після здачі Замовником, підготовленого належним чином під укладення геомембрани будівельного майданчика та за наявності сприятливих погодних умов.

Посилаючись на невиконання договірних зобов'язань у встановлені строки, обидва учасники спору звернулись до суду із позовом про стягнення із свого контрагента, передбачених укладеним правочином сум штрафу. Крім того, первісний позивач вимагає стягнення із агропромислового підприємства вартості будівельних матеріалів, які були набуті останнім без будь-якої на те правової підстави.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову та повної відмови у зустрічних позовних вимогах з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між учасниками спору у справі, регламентуються правовими нормами, які викладені у главах 61 ЦК України та 33 ГК України і стосуються підряду.

Так, за приписами ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Таким чином, укладений учасниками спору 22.07.2013р. правочин, слугує підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань, та за вказівками ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи слідує, що на виконання перелічених правових норм та умов договору, агропромисловим підприємством було здійснено передоплату за замовленням в розмірі 527 400 грн. та , з урахуванням збільшення вартості будівельного матеріалу, проведено поточні розрахунки в сумі 436 412,40 грн.

В свою чергу, ТОВ "СТ Груп" проведено визначений проектною документацією та технічним завданням обсяг і склад робіт, які прийняті Замовником без будь-яких претензій і зауважень. Вказані обставини підтверджуються учасниками судового процесу та знайшли своє відображення у акті приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року, а також довідці про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2013 року, що підписані повноваженими посадовими особами обох суб'єктів господарювання та скріплені їх печатками.

При цьому, матеріали справи свідчать, що при здійснені монтажу лагуни, в якості захисного покриття Підрядником використовувався матеріал - геомембрана товщиною 1,5 мм (гладка з обох сторін) вартість якої, за умовами п.2.2 угоди від 22.07.2013 р., була включена до договірної ціни. З пояснень представників сторін та наявних письмових доказів слідує, що дана плівка була доставлена позивачем на місце виконання робіт в рулонах, у більшій кількості ніж була необхідна для виконання робіт за договором. Відповідачем у повному обсязі оплачена вартість лише використаної в процесі облаштування лагуни геомембрани.

Крім того, у акті від 11.09.2013р., який підписаний посадовими особами ПАП "Агропродсервіс" - ОСОБА_4 та ТОВ "СТ "Груп" - ОСОБА_3 констатовано, що після завершення монтажних робіт невикористаною залишилось 318 м.кв. даної плівки .

У судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пояснили, що по закінченні монтажу дані залишки геомембрани були переміщені з будівельного майданчика на територію адміністративного корпусу відповідача, де і зберігались певний час.

Про те, що дані матеріальні цінності являлись власністю позивача, учасниками спору не заперечується. Водночас, дані ТМЦ, незважаючи на неодноразові спроби господарському товариству повернуті не були.

Зокрема, листом № 99 від 13.09.2013р., транспортна організація, з якою позивачем було укладено договір на перевезення вантажу автотранспортом № 0909/13 від 09.11.2014р. (копії даних документів у справі), повідомила, що на місці завантаження матеріал, який мав бути доставлений до м. Києва, відсутній. Факт відрядження посадової особи ТОВ "СТ Груп" за даними ТМЦ засвідчується довіреністю №859370 від 12.09.2013 р. виписаною на ім'я ОСОБА_3 та випискою із журналу реєстрації довіреностей (копії у справі).

З метою досудового врегулювання спірних відносин, ТОВ "СТ Груп" неодноразово зверталось до свого контрагента із вимогою про надання інформації щодо місцезнаходження належних йому 318 м 2 плівки.

Зі змісту листів ПАП "Агропродсервіс" №1031 від 29.10.2013р., № 525 від 13.06.2014р. вбачається, що дані матеріальні цінності були переміщені відповідачем в інший населений пункт та знаходились на зберіганні на виробничій площадці № 2 по вул. Центральній у с. Настасів, Тернопільського району.

Із наданих в судовому засіданні 09.10.2014р. пояснень посадової особи ПАП "Агропродсервіс" - директора відгодівельного свинокомплексу № 3 в м. Ланівці (Витяг з наказу № 56 від 04.04.2014р.) ОСОБА_4 слідує, що такі дії були обумовлені помилковим судженням про належність спірного майна на праві власності відповідачу.

Водночас, у відзиві на позов №571 від 09.07.2014 року, підтриманому повноважним представником, замовник пояснив, що на час вирішення даного спору "... вищезазначені залишки плівки, з невідомих причин, відсутні на виробничих площадках відповідача".

Цивільним законодавством, зокрема, ч. 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із зазначеної норми вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Наведені обставини мають місце у спірних правовідносинах, адже, набуття спірного майна відповідачем не заперечується, як не оспорюється ним і те, що будь-які правові підстави для цього у нього були відсутні.

Водночас, суд враховує, що застосування зазначених вище правових норм можливе з врахуванням положень глави 29 ЦК України та доведенням наявності права власності на майно.

Із матеріалів справи, зокрема, договору підряду від 22.07.2013р. слідує, що роботи по укладеному правочину здійснювались товариством з використанням власних матеріалів, вартість яких включалась у договірну ціну (п.1.1 та 2.1 угоди). Відтак, залишена на території відповідача геомембрана належала на праві власності позивачу, що і не заперечується учасниками спору.

За приписами ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 851,04 грн. Вказану суму підприємство обґрунтовує відмовою його контрагента на відвантаження невикористаної геомембрани, у зв'язку з чим він був змушений поставити приблизно такий же об'єм матеріалу своєму контрагенту - Сільськогосподарському підприємству з обмеженою відповідальністю "Україна" за ціною 59.88 грн за м 2 .

У п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати замість позивача "перерахунок" розрахованих останнім сум. Однак, з огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З наведеного, суд самостійно провів перерахунок вартості спірного матеріалу, виходячи із офіційного курсу валют Національного банку України на дату звернення із позовом до суду, а саме 23.06.2014р., та приймаючи до уваги відомості долученого до матеріалів справи прайс-листа на геосинтетичні матеріали від 01.01.2014р. Інших документів, які б вказували на ринкову вартість даних ТМЦ учасниками спору не надано, відомості зазначених вище, у жодному із судових засідань представниками сторін, у тому числі письмово, не заперечувалось. Враховуючи викладене, суд констатує, що за наявними у справі письмовими доказами, на час розгляду справи ринкова ціна геомембрати HDPE, товщиною 1,5 мм (гладка з обох сторін) у кількості 318 м 2 становить 16 937,32 грн.

В свою чергу, зважаючи на відсутність правових підстав для знаходження даного майна у відповідача, та неможливості повернути таке в натурі, враховуючи, що вартість спірних матеріальних цінностей агропромисловим підприємством добровільно не оплачена, суд дійшов до висновку, що заявлена позовна вимога в сумі 16 937,32 грн. ґрунтується на нормах цивільного законодавства, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до задоволення у зазначеному розмірі. В решті позову в цій частині слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо позовної вимоги ТОВ "СТ Груп" про стягнення із ПАП "Агропродсервіс" штрафу за порушення строків виконання грошового зобов'язання суд зазначає наступне.

Згідно приписів ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.

Сплата пені та штрафів є правовим наслідком порушення зобов'язань, яке, в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, означає: невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з правової природи штрафу та пені, очевидно, що основна функція штрафних санкцій полягає у фінансовому покаранні сторони, яка недобросовісно виконала свої зобов'язання за договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.09.2014р. учасниками судового процесу підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2013 року, розрахунок за якими, згідно п.3.5 договору підряду від 22.07.2014р., повинен був бути проведений не пізніше 45 календарних днів, тобто 26.10.2014р.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою дотримання досягнутих домовленостей, замовником платіжними дорученнями № 3381 від 23.07.2013р., № 4972 від 09.10.2013р., № 4127 від 27.08.2013р. та № 250 від 19.11.2013р. перераховано на розрахунковий розрахунок його контрагента грошові кошти в сумі 963 812,40 грн. Таким чином, кінцевий розрахунок здійснено 19.11.2013р. із простроченням платежу в сумі 146 651,40 грн. (п'ятнадцять відсотків від договірної ціни) на 24 дні.

Судом критично оцінюються посилання представника ПАПу на існування передбачених у п.6.8 укладеної угоди обставин (залишенням Підрядником на місці виконання робіт своїх матеріалів та будівельного сміття) через які нібито відбулась затримка в оплаті.

Подібні твердження не засвідуються жодним доказом. Як зазначалось вище, всі роботи за договором прийняті Замовником без будь-яких претензій і зауважень. Письмово Підрядника про існування передбачених п.6.7 Договору обставин, Замовник не повідомляв. Більше того, із наданих у судовому засіданні пояснень посадових осіб обох контрагентів слідує, що по завершенні робіт невикористані матеріали Замовника (гоемембрана), були переміщені з будівельного майданчика і на ньому не знаходились.

В свою чергу, правові наслідки та відповідальність за порушення зобов'язання визначені нормами глави 51 Цивільного кодексу України.

Зокрема, в силу приписів ст. 611 даного нормативного акту, вимоги якої кореспондуються із зазначеними в ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 та ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В той же час, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідальність замовника за порушення строків оплати виконаних робіт більше ніж на 3 календарні дні суб'єкти господарювання погодили у п. 6.4. укладеного правочину, шляхом виплати підряднику штрафу у розмірі 100 000 грн.

З наведеного, та приймаючи до уваги порушення підприємством строків оплати виконаних будівельних робіт, суд констатує, що товариством правомірно заявлено до стягнення 100 000 грн.

Разом з тим, частиною 3 ст. 551 ЦК України, законодавець передбачив можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тотожне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

При цьому, судом враховано висновки ВГСУ викладені в Інформаційному листі від 07.04.2008 р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", у відповідності до яких, правила частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника та недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Із матеріалів справи вбачається, що в процесі виконання сторонами взятих на себе зобов'язань договірна ціна збільшилась більш ніж на 20 %. І хоча подібне зростання ціни було узгоджене контрагентами у договорі та закріплене у підписаних за наслідками його виконання документах, суд погоджується із твердженням відповідача про необхідність додаткового часу для акумулювання зазначених коштів, оскільки визначити достовірно вартість робіт за договором на час його укладення, не видавалось за можливе.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність між учасниками судового процесу непогашеної заборгованості за виконані роботи, зважаючи на добровільне виконання замовником взятого на себе грошового зобов'язання по спірному правочину в повному обсязі, враховуючи співвідношення суми прострочення із сплаченими за договором підряду коштами та строку протягом якого тривало порушення, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки пропорційно до розміру простроченого платежу

За даних обставин, до стягнення із агропромислового підприємства підлягає штраф в сумі 15 000 грн., та, як наслідок, позов в цій частині підлягає до задоволення частково.

Одночасно із первісним позовом, предметом розгляду у даній справі є зустрічна позовна заява ПАП "Агропродсервіс" № 572 від 09.07.2014р. до ТОВ "СТ Груп" про стягнення грошових коштів у сумі 100 000 грн.

Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, підприємство аргументує недотриманням його контрагентом визначеного п. 4.1. договору підряду від 22.07.2013р. строку виконання робіт.

Дану обставину агропромислове підприємство підтверджує укладеним із ТОВ "Гранд Монтаж" договором № 30/05 від 30.05.2013р. та актом № 1 за липень 2013р., за даними яких 25.07.2013р. було завершено будівництво котловану лагуни гноєнакопичувача, монтаж захисного покриття якої доручено ТОВ "СТ Груп". А відтак, на думку заявника, саме із зазначеної дати підрядник приступив до виконання взятих на себе зобов'язань.

Зважаючи, що авансовий платіж замовником здійснено 23.07.2013р., останній стверджує, що у його контрагента не було підстав для зволікання із виконанням договору підряду. Таким чином, на думку позивача (за зустрічним позовом), роботи по спірному правочину тривали із 25.07.2014р. по 11.09.2013р., тобто 34 дні, що є підставою для застосування до виконавця штрафної санкції, передбаченої п. 6.3 укладеної угоди.

Однак, у процесі вирішення спору судом не встановлено обставин, на які посилається агропромислове підприємство у своїй позовній заяві.

Так, згідно долученого до матеріалів справи загального журналу робіт, монтаж захисного покриття спірного об'єкта розпочато 05.08.2013р. та завершено 11.09.2013р., що складає 28 робочих днів. Крім цього, для виконання робіт по договору підряду, працівників товариства відроджено саме 05.08.2013р., що підтверджується наказом ТОВ "СТ Груп" № 91 від 02.08.2013р.

Більше того, умовами укладеного правочину учасниками спору не визначено дату чи подію, із настанням якої виникав би обов'язок негайно розпочати підрядні роботи.

Жодних актів приймання-передачі будівельного майданчика чи інших документів, які б підтверджували початок виконання підрядником робіт саме з 25.07.2013р. підприємством не надано, а судом не здобуто.

При цьому, суд враховує, що в силу 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Обов'язок у доведенні обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на позивача (за зустрічним позовом). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Водночас, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного суд констатує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні Господарського процесуального кодексу України, порушення господарським товариством договірних зобов'язань.

Таким чином, викладене в сукупності свідчить про дотримання ТОВ "СТ Груп" умов правочину щодо виконання монтажних робіт та належне виконання останнім взятих на себе обов'язків.

За таких обставин, позовні вимоги ПАП "Агропродсервіс" документально не підтверджені та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, до задоволення не підлягають.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. При цьому, таке повернення здійснюється в розмірі переплаченої суми та в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно ст. 4 вищевказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Пунктом 2.1 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.).

Отже, зважаючи, що позивачем заявлено до стягнення 118 851,04 грн, сплаті підлягає судовий збір у розмірі 2 377, 02 грн. Натомість, згідно платіжного доручення № 178 від 17.06.2014р., сплачено 2 378 грн.

Відтак, товариству з обмеженою відповідальністю "СТ "Груп" слід повернути з Державного бюджету України - 98 коп. судового збору, як зайво сплаченого.

У відповідності до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом пропорційно до задоволених позовних вимог та за зустрічним позовом повністю покладаються на ПАП "Агропродсервіс".

При цьому суд враховує правову позицію викладену в п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», згідно якої, у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково .

2. Стягнути з приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" , с.Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область (ідент. код 30356854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Груп" , бульв. Чоколівський, 19, м. Київ (ідент. код 34914028) 16 937 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 32 коп. вартості невикористаного матеріалу; 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. - штрафу та 2 338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 75 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті частині первісного позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "СТ "Груп", бульв. Чоколівський,19, м. Київ (ідент. код 34914028) - 98 коп. зайво сплаченого судового збору.

Оригінал платіжного доручення № 178 від 17.06.2014р. про сплату судового збору в сумі 2 378 грн. залишається в матеріалах справи.

6. В задоволені зустрічного позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Головуючий суддя О.В. Руденко

Суддя М.Є. Півторак

Суддя В.Л.Гевко

Повний текст рішення

складено 12.11.2014р.