Ухвала

від 04.11.2014 по справі п/811/2015/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № П/811/2015/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «ФОРТЕЦЯ ПіеР»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ПП «ФОРТЕЦЯ ПіеР» у червні 2014 року звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000702206 та № 0000712206 від 08 травня 2014 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 07.04.2014 по 11.04.2014 Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ФОРТЕЦЯ ПіеР» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альфа-Інкс» за червень 2013 року, ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» за жовтень 2013 року, ТОВ «Ф'южен Груп» за вереснь, жовтень 2013 року, ТОВ «Н.Т.Ц - М.В.М.» за травень 2013 року, ТОВ «Лекс Константа» за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Голден Гейтс Груп», ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Авант-Тайм. Зовнішторг», ТОВ «Астройл», ТОВ «Логістичний Центр «Укравтовантаж», ТОВ «Адвалор-Аккаунт» за період з 01.04.2011 по 31.04.2013, за результатами якої складено Акт № 93/11-23-22-06/32040039 від 18.04.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 08 травня 2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000702206, яким ПП «ФОРТЕЦЯ ПіеР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 555833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 195417,00 грн. та № 0000712206, яким ПП «ФОРТЕЦЯ ПіеР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 257916,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 26467,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПП «ФОРТЕЦЯ ПіеР» з ТОВ «Альфа-Інкс», ТОВ «Віват Бізнес ЛТД», ТОВ «Ф'южен Груп», ТОВ «Н.Т.Ц - М.В.М.», ТОВ «Лекс Константа», ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Голден Гейтс Груп», ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Авант-Тайм. Зовнішторг», ТОВ «Астройл», ТОВ «Логістичний Центр «Укравтовантаж», ТОВ «Адвалор-Аккаунт» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на додану вартість на суму 555833,00 грн., та податок на прибуток на суму 257916,00 грн.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок контрагентів позивача, за результатами яких податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ПП «ФОРТЕЦЯ ПіеР» було укладено ряд договорів надання послуг та договорів поставки з ТОВ «Астройл» (№ 11/5 від 11.05.2011, № 1/09 від 01.09.2011), ТОВ «Баярд-К» (№ 40 від 01.04.2011, № 355 від 22.04.2011, № 35 від 30.04.2011, № 36 від 04.05.2011), ТОВ «Авант-Тайм. Зовнішторг» (№ 367/11 від 01.12.2011), ТОВ «Логістичний Центр «Укравтовантаж» (№ 67 від 01.10.2011, № 112 від 01.10.2011), ТОВ «Браво СРЛ» (№ 743 від 10.09.2012), ТОВ «Голден Гейтс Груп» (№ 134 від 01.11.2012), ТОВ «Адвалор-Аккаунт» (№16 від 25.03.2013), ТОВ «Н.Т.Ц - М.В.М.» (№ 27 від 25.04.2013), ТОВ «Альфа-Інкс» (№ 73 від 30.05.2013), ТОВ «Ф'южен Груп» (№ 53 від 20.08.2013), ТОВ «Віват Бізнес ЛТД» (№ 355 від 14.10.2013), на виконання яких були виписані податкові та видаткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, звіти-розрахунки, повідомлення.

Позивачем оплата наданих послуг та поставленого товару здійснена відповідно до виставлених рахунків-фактур, що підтверджується копіями квитанцій до касового прибуткового ордеру, які також містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПП «ФОРТЕЦЯ ПіеР» господарських операцій з ТОВ «Альфа-Інкс», ТОВ «Віват Бізнес ЛТД», ТОВ «Ф'южен Груп», ТОВ «Н.Т.Ц - М.В.М.», ТОВ «Лекс Константа», ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Голден Гейтс Груп», ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Авант-Тайм. Зовнішторг», ТОВ «Астройл», ТОВ «Логістичний Центр «Укравтовантаж», ТОВ «Адвалор-Аккаунт» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Крім того щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лекс Константа» суд зазначає, що відповідно до договору підряду № 2/11 від 05.01.2011, укладеного між вказаними підприємствами, обумовлені в ньому послуги було надано у січні 2011 року.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Щодо посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань останніми тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року в адміністративній справі № П/811/2015/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 07 листопада 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров